Ухвала суду № 32741819, 29.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р.Справа № 820/1746/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/1746/13-а

за позовом Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Аркос ЛТД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

05.03.2013 року НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби від 01.03.2013 року № 0000034100 та № 0000044100.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 26.03.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму зобов'язання з податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ) з питання дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період листопад 2010 р. - березень 2011 р. та по податку на прибуток за 2010 р. - 1 кв. 2011 р. по правовим відносинам з ТОВ "Технічні матеріали".

За результатами перевірки 19.02.2013 року складено акт № 84/41.0-17/25184774, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. п. 7.4 ст.7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Технічні матеріали" на загальну суму 2186 грн. за листопад 2010 р.; п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту по постачальнику ТОВ "Технічні матеріали" на загальну суму 3967 грн. за березень 2011 р.; пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого позивачем занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 2186 грн. в т.ч.: за листопад 2010 року на суму 2186 грн.; п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 3967 грн. в т.ч.: за березень 2011 року на суму 3967 грн.; пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно до чого завищено витрати за 2010 р., а саме у 4 кварталі 2010 р. на суму 10930 грн., внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 4 квартал 2010 р. в сумі 2732 грн. та завищено витрати за 1 квартал 2011 р. на суму 19834 грн., внаслідок чого, занижено податок на прибуток у розмірі 4958 грн. у 1 кварталі 2011 р.

На підставі вказаного акту Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.03.2013 року № 0000034100 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість - 6701 грн. та № 0000044100 на загальну суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток - 8374 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму зобов'язання з податку на прибуток, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПКУ визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судовим розглядом встановлено, що НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" у листопаді мав господарські відносини із ТОВ "Технічні матеріали" на підставі відповідного договору поставки.

На підставі рахунків № 264, № 265 від 25.11.2010 р. позивач придбав у ТОВ "Технічні матеріали" за видатковою накладною № 299-1 від 29.11.2010 р. 400 кг газетного паперу ф.60/45 та 1000 листів хром-ерзацу ф.640-900 мм. У березні 2011 р. від того ж постачальника на підставі рахунку № 83 від 25.03.2011 р. було придбано за видатковою накладною №78 від 31.03.2011 р. 200 рулонів діазопаперу БкорВ-9.

У виконання вказаних зобов'язань ТОВ "Технічні матеріали" виписані позивачу відповідні податкові накладні, що відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними позивачем була включена до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання угоди із ТОВ "Технічні матеріали" за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Реальність правочинів підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського обліку: рахунками, видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами, актами списання, відповідними листами з "Журналу реєстрації довіреностей за 2009-2011 роки", згідно з яким НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ) виписувало довіреності своєму працівнику на отримання витратних матеріалів від ТОВ "Технічні матеріали", подорожніми листами службового легкового автомобіля БАБІ № АХ 38-79 ВХ, яким здійснювалося транспортування товарно-матеріальних цінностей. Факт наявності у позивача зазначеного автомобіля підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що його видано на ім'я НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ), платіжними дорученнями за операціями з ТОВ "Технічні матеріали", які підтверджують оплату позивачем повної вартості предмету правочину.

Підстав, визначених законодавством, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаним контрагентом, в даному випадку, не вбачається.

Слід зазначити, що на момент укладення договорів з позивачем ТОВ "Технічні матеріали" було зареєстроване як юридична особа, мало статус платника податку на додану вартість.

Також матеріали справи містять підтвердженням придбавання позивачем товару у ТОВ "Технічні матеріали" з метою їх використання в подальшому у господарській діяльності, зокрема у виробництві.

Стосовно посилання податкового органу на нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ "Технічні матеріали", оскільки попередні правочини по ланцюгам постачання між ТОВ "Росаріо", ТОВ "Євросонік" та ТОВ "Технічні матеріали" були здійснені без мети настання реальних наслідків, такі ж висновки мають розповсюджуватися і наподальші операції між ТОВ "Технічні матеріали" та НВП "Хартрон-Аркос ЛТД" (ТОВ), колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності вищезазначених правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Згідно з п. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При цьому, відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та зазначеними в акті контрагентами, визнані судом недійсними.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до змісту Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між: учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між; учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між: останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Також, колегія суддів не приймає посилання податкового органу як на обґрунтування висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, на довідку, складену ДПА у Харківській області 22.11.2012 року № 599/220/31693913 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Технічні матеріали" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Росаріо", ТОВ "Євросонік", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року, оскільки чинним законодавством не передбачено право контролюючого органу під час перевірки одного платника податку брати за основу акт перевірки іншого платника податку, що також не узгоджується з приписами ч. 2 ст. 61 Конституції України, де закріплений принцип індивідуальної юридичної відповідальності.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що позивачем підтверджена реальність господарських операцій із ТОВ "Технічні матеріали" та як наслідок правомірність формування податкових зобов'язань на підставі таких операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Державної податкової служби від 01.03.2013 року № 0000034100 та № 0000044100 такими, що прийняті на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2013р. по справі № 820/1746/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.