Постанова № 32741626, 01.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. Справа № 804/3535/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Аржанухін В.Л. Ваховська Г.О., В'юнченко О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод трубопровідної арматури» звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 17.07.2012 року № 0000312210, № 0000322210 та № 000332210.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач дійшов безпідставного висновку про те, що агентські договори, як укладено між позивачем та ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) не пов'язані з господарською діяльністю позивача, тобто відсутній зв'язок між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача.

Також позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач не в праві включати до від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток збитки, які виникли у зв'язку з продажем позивачем своєї продукції за цінами нижче собівартості продукції, оскільки чинним законодавством в т.ч. і Податковим кодексом не заборонено реалізовувати товари чи послуги за цінами нижчими ніж їх собівартість. Ціни за якими реалізуються товари чи послуги повинні дорівнювати рівню звичайних цін на дані товари чи послуги. Збитковість господарською діяльності не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської.

Окрім того, позивач зазначає, що висновок відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод трубопровідної арматури» не має права на віднесення до складу витрат операційної діяльності нарахованих відсотків за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року через те, що позивачем у судовому порядку визнається недійсним договір про відновлювальну кредитну лінію, є протиправним. Податковим кодексом України чітко передбачено порядок віднесення до складу витрат витрати на нарахування процентів за користування позикою. Не сплата позивачем фактично відсотків по кредиту банківській установі не позбавляє позивача права відносити витрати на нарахування процентів за користування позикою до складу витрат, оскільки датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів.

Позивач окремо зазначає про те, що відповідачем неправомірно зменшено позивачу витрати за 2-4 квартали 2011 року на суму 1 897 224,58 грн. з урахуванням акту перевірки від 16.06.2011 року № 517/231/03326877, оскільки позивач проводить процедуру судового оскарження податкового повідомлення-рішення на суму 1 897 224,58 грн., а тому до моменту набрання рішенням суду законної сили податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Позивач у судовому засіданні визнав факт включення до податкового кредиту двічі суми податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року на суму 22 011,77 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Інформмакрет» № 7 від 23.06.2011 року, ДП «Придніпровська залізниця» № 649/100 від 30.06.2011 року, ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 166 від 08.07.2011 року, ТОВ «Південтест» № 30 від 05.10.2011 року та № 27 від 05.10.2011 року, ТОВ «Надра Приазов'я» № 15 від 20.02.2012 року.

Ухвалою суду від 26.03.2013 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті ним на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач вважає, що немає безпосередньо зв'язку між витратами позивача на виплату винагороди по агентським договорам, які укладені з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) та його господарською діяльністю, оскільки наслідком виконання агентських договорів стало укладення договорів купівлі-продажу продукції позивача з контрагентами, з яким позивач раніше мав господарські відносини; первинні документи, які підтверджують факт надання агентських послуг не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні»; позивач має у штаті працівників, які працюють для пошуку нових споживачів та укладення х ними договорів.

Також відповідач вважає, що реалізація готової продукції за цінами нижче собівартості не може призводити до виникнення витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки витрати що перевищують доходи не можуть враховуватися в податковому обліку, так як такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку.

Відповідач зазначає про те, що позивач не визнає існування кредитного договору, у зв'язку з його оскарженням у суді, не сплачує фактично відсотки за користування кредитними коштами, а тому не в праві відносити до складу витрат операційної діяльності нараховані відсотки у період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

Відповідач також вказує на те, що позивач неправомірно не зазначив у декларації за 2-4 квартали 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 1 897 224,58 грн., оскільки дана сума виникла на підставі акту перевірки від 16.06.2011 року № 517/231/03326877 та є узгодженими податковим зобов'язанням.

Також відповідач зазначив про те, що позивач включив до податкового кредиту двічі суми податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року на суму 22 011,77 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Інформмакрет» № 7 від 23.06.2011 року, ДП «Придніпровська залізниця» № 649/100 від 30.06.2011 року, ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 166 від 08.07.2011 року, ТОВ «Південтест» № 30 від 05.10.2011 року та № 27 від 05.10.2011 року, ТОВ «Надра Приазов'я» № 15 від 20.02.2012 року.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року.

За наслідками перевірки складено Акт № 565/221 від 19.06.2011 року, на підставі якого прийнято повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 17.07.2012 року № 0000312210 на суму 95683,25 грн., № 0000322210 на суму 3 750 539,00 грн. та № 000332210 на суму 288 715,00 грн.

У акті перевірки № 565/221 від 19.06.2011 року зазначено наступне:

- немає безпосередньо зв'язку між витратами позивача на виплату винагороди по агентським договорам, які укладені з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) та його господарською діяльністю, оскільки наслідком виконання агентських договорів стало укладення договорів купівлі-продажу продукції позивача з контрагентами, з яким позивач раніше мав господарські відносини; первинні документи, які підтверджують факт надання агентських послуг не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні»; позивач має у штаті працівників, які працюють для пошуку нових споживачів та укладення х ними договорів;

- реалізація готової продукції за цінами нижче собівартості не може призводити до виникнення витрат, що пов'язані з веденням господарської діяльності, оскільки витрати що перевищують доходи не можуть враховуватися в податковому обліку, так як такі операції не відповідають основному принципу господарської діяльності - отримання прибутку;

- оскільки позивач не визнає існування кредитного договору, у зв'язку з його оскарженням у суді, не сплачує фактично відсотки за користування кредитними коштами, а тому не в праві відносити до складу витрат операційної діяльності нараховані відсотки у період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року;

- позивач неправомірно не зазначив у декларації за 2-4 квартали 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 1 897 224,58 грн., оскільки дана сума виникла на підставі акту перевірки від 16.06.2011 року № 517/231/03326877 та є узгодженими податковим зобов'язанням;

- позивач включив до податкового кредиту двічі суми податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року на суму 22 011,77 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Інформмакрет № 7 від 23.06.2011 року, ДП «Придніпровська залізниця»№ 649/100 від 30.06.2011 року, ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 166 від 08.07.2011 року, ТОВ «Південтест» № 30 від 05.10.2011 року та № 27 від 05.10.2011 року, ТОВ «Надра Приазов'я" № 15 від 20.02.2012 року.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови), то суд зазначає наступне.

Між позивачем та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) укладено Договір про надання послуг № 67/11 від 30.11.2011 року, у відповідності до умов якого Danstar Projects Limited (Віргінські острови) зобов'язувалась надати позивачу рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів позивача, а позивач зобов'язався після підписання акту виконаних робіт оплатити послуги Danstar Projects Limited (Віргінські острови).

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується Актом № 1 від 22.12.2011 року.

Позивач сплатив суму винагороди Danstar Projects Limited (Віргінські острови) у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Між позивачем та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» укладено Агентський договір № бн від 01.06.2011 року, у відповідності до умов якого позивач надав ТОВ «Пром Альянс ЛТД» монопольне право на виконання агентських функцій по маркетингу і сприяння продажу товару позивача, а останній зобов'язувався після підписання акту виконаних робіт оплатити послуги ТОВ «Пром Альянс ЛТД».

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується Актом виконання агентського договору № 08/07 від 08.07.2011 року та Актом передачі комерційної інформації № 5/1 від 10.06.2011 року.

Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «Пром Альянс ЛТД» у повному обсязі, що підтверджується Актом перевірки № 565/221 від 19.06.2011 року (сторінка № 16).

Між позивачем та ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» укладено Агентський договір № 331 від 31.03.2010 року, у відповідності до умов якого позивач надав ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» монопольне право на виконання агентських функцій по маркетингу і сприяння продажу товару позивача, а останній зобов'язувався після підписання акту виконаних робіт оплатити послуги ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод».

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується Актом виконання агентського договору № 1/2 від 14.06.2011 року.

Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод»у повному обсязі, що підтверджується Актом перевірки № 565/221 від 19.06.2011 року (сторінка № 14).

Між позивачем та ТОВ «Веста - Дніпро» укладено агентський договір № 42/11 від 04.04.2011 року, у відповідності до умов якого позивач надав ТОВ «Веста - Дніпро» монопольне право на виконання агентських функцій по маркетингу і сприяння продажу товару позивача, а останній зобов'язувався після підписання акту виконаних робіт оплатити послуги ТОВ «Веста - Дніпро».

Факт надання послуг за вказаним договором підтверджується Актом виконаних робіт № 01/1104 від 11.04.2011 року та актом передачі інформації № 02/1104-П від 11.04.2011 року.

Позивач сплатив суму винагороди ТОВ «Веста - Дніпро» у повному обсязі, що підтверджується Актом перевірки № 565/221 від 19.06.2011 року (сторінка № 13).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено на підставі інформації, яка отримана з сайту Державної податкової служби України, що ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод» та ТОВ «Пром Альянс ЛТД» на момент надання позивачу послуг, складання актів виконання договорів були платниками податку на додану вартість та в праві були виписувати податкові накладні.

Згідно п.14.1.27 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, до яких віднесено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг в т.ч. оплату праці та комісійні винагороди продавцям торговим агентам та працівника підрозділів, що забезпечують збут.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає можливість віднесення оплати праці торгового агента до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до пунктів 138.4 та 138.5 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Оскільки адміністративні витрати, до яких віднесено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг в т.ч. оплату праці та комісійні винагороди продавцям торговим агентам та працівника підрозділів, що забезпечують збут, прямо не віднесено Податковим кодексом України до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які перераховано у п. 138.8 ст. 138 ПК України, то останні визнаються того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» судам слід ураховувати, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Враховуючи те, що основною метою укладених договорів позивача з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) слугувало просування продукції, яку виробляє позивач та ринку та продаж такої продукції, то суд вважає, витрати понесенні позивачем на оплату послуг за вказаними вище агентськими договорами прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, під якою розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Первинні документи, а саме акти виконаних робіт, які підтверджують факт виконання вказаних вище агентських договорів , відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», оскільки містять всі передбачені у ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» реквізити.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачу не доцільно було укладати агентські договори із третіми особами, тому що останній має у штаті працівників, які здійснюють просування та ринку та реалізацію продукції позивача з наступних причин.

Відповідно до статей 42 та 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону (ч.1 ст. 44 Господарського кодексу України).

Отже, позивач вправі самостійно вибирати постачальників послуг.

Таким чином, висновок відповідача про те, що агентські договори, які укладено позивачем з контрагентами ТОВ «Веста - Дніпро», ТОВ «Залізничне машинобудування - Торговий дім Нововолинській ливарний завод», ТОВ «Пром Альянс ЛТД» та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) не пов'язані з господарською діяльністю позивача є хибним.

Одночасно суд зазначає, що згідно п. 139.1.13 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу

Згідно п.161.3 ст. 161 ПК України під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Відповідно до розпорядженн Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 143-р «Про перелік офшорних зон» до офшорних зон віднесено Віргінські острови (США) та Британські Віргінські острови.

Оскільки Danstar Projects Limited має своїм місцезнаходженням Віргінські острови, надав позивачу послуги з маркетингу, реклами, а також те, що позивачем не виконано приписи п.161.3 ст. 161 ПК України щодо отримання виписки із правоустановчих документів Danstar Projects Limited, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента, то позивач не має права включати до витрат у повному обсязі оплату послуг Danstar Projects Limited (Віргінські острови) у розмірі 305 591,00 гривень.

Отже, зменшення витрат згідно податкового повідомлення рішення форми «П» є правомірною лише на суму 305 591,00 гривень.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач протиправно зменшив суму витрат на суму 269 989,52 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року та у зв'язку з цим суми від'ємного значення податку на додану вартість на суму 125 901,91 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року.

Щодо неврахування відповідачем витрат у розмірі 802 767,46 грн., внаслідок реалізації продукції позивачем за цінами нижчими за собівартість виготовленою продукції, то суд зазначає наступне.

У Акті перевірки № 565/221 від 19.06.2011 року зазначено про те, реалізація позивачем продукції за цінами нижче собівартості призвело до завищення витрат на загальну суму 802 767,46 грн.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Отже, позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Відповідно до п.14.1.71 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Податковим кодексом України. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пункт 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.

Зокрема, підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно підпункту 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

В порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 28.02.2011 року по справі № 21-13а-11, збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Також доводи відповідача про не направленість діяльності позивача на одержання прибутку та його збиткову діяльність спростовується офіційно оприлюдненою звітністю позивача за 2011 рік, згідно якої позивачем отримано чистий дохід в сумі 28 835 тис. гривень.

Отже, зменшення збитків згідно податкового повідомлення - рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року є неправомірним на суму 802 767,46 грн. та у зв'язку з чим є неправомірним зменшення від'ємного значення податку на додану вартість згідно податкового повідмомлення-рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року на суму 116 142,62 грн.

Щодо неврахування відповідачем до складу витрат операційної діяльності нарахованих відсотків у період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року у розмірі 890 981,03 грн., то суд зазначає наступне.

Між позивачем та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 року, у відповідності до якого позивач отримав кредит у розмірі 3 000 000,00 грн. під 17 - 20 % річних.

Підпунктом 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 ПК України встановлено, що фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) включаються до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені статтею 141 ПК України.

До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ст. 141 ПК України).

Згідно із пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України датою збільшення витрат платника податку від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів (комісійних та інших платежів, пов'язаних зі створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), визначена згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 N 318, витрати на проценти визнаються на дату нарахування і включаються до складу фінансових витрат того звітного періоду, за який належить сплатити проценти.

Таким чином, витрати на нарахування процентів за користування позикою, включаються до фінансових витрат в порядку, встановленому пунктом 141.1 ст. 141 ПК України, в тому звітному періоді, за який платнику податку на прибуток належить сплатити такі проценти, які останній визнає, не залежно від фактичної їх сплати позичальнику.

На підставі викладеного судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що оскільки позивач фактично не сплачує відсотки по кредиту, то останній не в праві відносити їх до витрат операційної діяльності.

Оскільки витрати на нарахування процентів не віднесено Податковим кодексом України до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які перераховано у п. 138.8 ст. 138 ПК України, то останні згідно із пп. 138.5.2 п. 138.5 ст. 138 ПК України формуються на дату їх визнання і нарахування та включаються до складу фінансових витрат того звітного періоду, за який належить сплатити проценти.

Судом відхиляються доводи відповідача про те, що оскільки позивач оскаржує у судовому порядку кредитний договір, то останній його не визначає, з наступних причин.

Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Оскільки станом на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи судом кредитний договір не визнано недійсним у судовому порядку, то останній є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, зменшення витрат є неправомірним на суму 890 981,03 грн.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року на суму 474 966,88 грн. є протиправним. У зв'язку з цим є протиправним податкове повідомлення - рішення № 0000312210 від 17.07.2012 року, який позивачу збільшеному суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 95 683,25 грн.

Щодо стосується не зазначення позивачем у декларації за 2-4 квартали 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податковим на прибуток у розмірі 1 897 224,58 грн., оскільки дана сума виникла на підставі акту перевірки від 16.06.2011 року № 517/231/03326877 та є узгодженими податковим зобов'язанням, то суд зазначає наступне.

Згідно п.56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У листі Вищого адміністративного суду України від 28.09.2009 року № 1275/10/13-09 зазначено про те, що оскарження платником податків до суду суми податкового зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. Відтак, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків.

Відповідно до листа Державної податкової служби України від 05.01.2012 року №156/7/19-5017 у разі надходження до органу ДПС ухвали адміністративного суду до АС "Аудит" заноситься інформація щодо дати отримання органами ДПС ухвали про відкриття провадження у справі. Інформація про оскарження експортується з АС "Аудит" до АІС "Облік податків та платежів", на підставі чого сума грошового зобов'язання виключається із картки особового рахунка платника податків та переноситься до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судом встановлено, що позивачем оскаржено у судовому порядку податкове повідомлення - рішення на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у розмірі 1 897 224,58 грн., в межах строку сплати такого податкового зобов'язання, що підтверджується наступним.

Рішенням про розгляд заяви та залишення скарги без задоволення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 29.09.2011 року № 28675/10/25-008 позивач отримав 05.10.2011 року, що підтверджується копією рішення від 29.09.2011 року № 28675/10/25-008, яке знаходиться у матеріалах справи.

Підпунктом 56.17.1 п.56.17 ст. 56 ПК України встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків (п.56.17. ст. 56 ПК України).

Відповідно до п.57.3 ст. 57 ПК України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Враховуючи те, що позивач не подав скаргу до Державної податкової служби України у передбачений Податковим кодексом України строк, то процедура адміністративного оскарження закінчилася 16.10.2011 року, а суму грошового зобов'язання позивач зобов'язаний був погасити до 26.10.2011 року відповідно.

Про те, 20.10.2011 року позивач звернувся з позовом до суду, у якому просив скасувати ППР на загальну суму 1 897 224,58 грн.

Ухвалою суду від 21.10.2011 року відкрито провадження у адміністративній справі № 2а/0470/13246/11.

Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року по справі № 2а/0470/13246/11 не набрала законної сили станом на день проведення перевірки, винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та розгляду справи, у зв'язку з поданням позивачем апеляційної скарги на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2012 року по справі № 2а/0470/13246/11, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження від 14.05.2013 року по справі № 2а/0470/13246/11.

Таким чином, сума 1 897 224,58 грн. повинна бути виключена із картки особового рахунка платника податків та перенесена до окремого реєстру, де вона повинна міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, зменшення витрат згідно податкового повідомлення рішення форми «П» на суму 1 897 224,58 грн. є неправомірним.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року на суму 1 897 224,58 грн. є протиправним. У зв'язку з цим є протиправним податкове повідомлення - рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 24 658,85 грн.

Щодо стосується включення позивачем до податкового кредиту двічі суми податку на додану вартість за червень, липень, жовтень 2011 року та лютий 2012 року на суму 22 011,77 грн. згідно податкових накладних ТОВ «Інформмакрет № 7 від 23.06.2011 року, ДП «Придніпровська залізниця» № 649/100 від 30.06.2011 року, ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 166 від 08.07.2011 року, ТОВ «Південтест» № 30 від 05.10.2011 року та № 27 від 05.10.2011 року, ТОВ «Надра Приазов'я" № 15 від 20.02.2012 року, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач отримав податкову накладну від ТОВ «Інформмакрет № 7 від 23.06.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1961,91 грн. про те, включив дану податкову накладну до реєстру отриманих податкових накладних за червень-грудень 2011 року та за січень-березень 2012 року, тобто відобразив одну і ту саму податкову накладну у реєстрах отриманих податкових накладних двічі.

Аналогічна ситуація виникла і з податковими накладними ДП «Придніпровська залізниця» № 649/100 від 30.06.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1385,88 грн., ТОВ «Пром Альянс ЛТД» № 166 від 08.07.2011 року на суму ПДВ у розмірі 14 566,93 грн., ТОВ «Південтест» № 30 від 05.10.2011 року та № 27 від 05.10.2011 року на суму ПДВ у розмірі 1166,66 грн.

Що стосується податкової накладної ТОВ «Надра Приазов'я" № 15 від 20.02.2012 року на суму ПДВ у розмірі 2930,40 грн., то остання виписана на користь ТОВ «ВО «Зоотовари», а не на користь позивача, а тому останній протиправно відобразив її у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідно протиправно відніс суму ПДВ до податкового кредиту.

Суд також зазначає, що позивач у судовому засіданні визнав факт подвійного включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Згідно ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Таким чином, відповідач правомірно зменшив від'ємне значення ПДВ згідно податкового повідмолення-рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року на суму 22 011,77 грн.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими, а саме: податкове повідомлення рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року підлягає частковому скасуванню на суму 3 444 948,00 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року підлягає частковому скасування на суму 266 703,38 грн., а податкове повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 0000312210 на суму 95 683,25 грн. є протиправним та підлягає скасуванню у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000322210 від 17.07.2012 року на суму 3 444 948,00 грн.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000332210 від 17.07.2012 року на суму 266 703,38 грн.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення від 17.07.2012 року № 0000312210.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» судовий збір у розмірі 2 112,25 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 01.08.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін