Рішення № 32741346, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2013 Справа № 905/4313/13 Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Костіній Я.О., розглянувши матеріали

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1доПриватного підприємства "Аванті" про представники сторін: від позивача: від відповідача:стягнення 243772,32 грн. ОСОБА_1; не з'явився;ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Аванті" про стягнення 243772,32 грн., у тому числі основного боргу у розмірі 239166,32 грн., 3% річних у розмірі 2123,01 грн., пені у розмірі 2482,99 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачем, як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем укладені договори купівлі-продажу №668/12 від 27.10.2012, №670/12 від 27.10.2012, за умовами яких відповідач зобов'язався передати у власність покупцю товар у строки передбачені договорами, а покупець здійснити оплату вартості товарів на умовах 100% попередньої оплати. На виконання умов договорів, покупцем здійснено 100% попередню оплату вартості товарів, однак відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, товари у строк до 05.02.2013 не поставив, кошти не повернув. На вимогу покупця повернути кошти по договорам, відповідач відповіді не надав, кошти не повернув. В подальшому покупцем передано право вимоги від відповідача повернення коштів по договорам купівлі-продажу №668/12 від 27.10.2012, №670/12 від 27.10.2012 позивачу на підставі договору цесії від 19.03.2013. За таких обставин, оскільки відповідачем зобов'язань з повернення коштів не виконано, позивачем також нараховано пеню та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.10.2012 між Приватним підприємством "Аванті" як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем укладений договір купівлі-продажу №668/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору ціна товару складає грошову суму в національній валюті України, еквіваленту 8708,92 євро, розмір якої визначається по курсу продажу євро (готівкою), встановленому ЗАТ КБ "Приватбанк" на день платежу, без ПДВ.

27.10.2012 між Приватним підприємством "Аванті" як продавцем та ОСОБА_3, як покупцем укладений договір купівлі-продажу №670/12, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2 договору №670/12 ціна товару складає грошову суму в національній валюті України, еквіваленту 13539,11 євро, розмір якої визначається по курсу продажу євро (готівкою), встановленому ЗАТ КБ "Приватбанк" на день платежу, без ПДВ.

Умови договорів щодо порядку та строків здійснення оплати та поставки товару ідентичні.

Пунктами 2.1 договорів передбачено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті в готівковій або безготівковій формі в наступному порядку: в порядку попередньої оплати покупець оплачує 100% ціни, вказаної в п. 1.2 цього договору, або в момент укладення договору (при розрахунку в готівковій формі), або протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору (при безготівковій формі) (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договорів товар передається покупцю протягом 50 робочих днів з моменту внесення ним попередньої оплати. Строк отримання товару продовжується на 4 тижні, у випадку, якщо строк виконання договору припадає на наступні місяці: серпень, грудень, січень. По товару, виробником якого є заводи Antonio Lupi, Villeroy&Boch, Eurolegno, Flaminia строк поставки складає 75 робочих днів.

Товар передається покупцю за актом приймання-передачі (бланку доставки), який підписується продавцем та покупцем. З моменту передачі товару покупцю, усі ризики, пов'язані з пошкодженням, знищенням, викраденням товару несе покупець (п. 3.1 договорів).

Договори набирають сили з дати їх підписання сторонами та діють до повного виконання зобов'язань по договорам.

Договори підписані сторонами, з боку продавця також скріплені печаткою та містяться в матеріалах справи.

Між сторонами погоджені та підписані специфікації до договорів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договорів, 27.10.2012 покупець здійснив оплату вартості товару на загальну суму 239166,32 грн. (22248,03 грн. * 10,75 (курс євро до гривні станом на 26.10.2012 (27.10.2012- вихідний день)).

Враховуючи умови договорів щодо строку поставки товарів, відповідач зобов'язаний був поставити товар не пізніше 05.02.2013 року.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо поставки замовленого та оплаченого покупцем товару, не виконав, товар не поставив, жодних варіантів альтернативного виконання зобов'язань не запропонував. Під час розгляду справи судом, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження належного виконання ним зобов'язань по договорам.

Оцінивши зміст зазначених угод, з яких виникли цивільні права та обов'язки продавця та покупця, суд дійшов висновку, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами купівлі - продажу, які підпадають під правове регулювання норм ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Судом встановлено, що умовами договорів погоджений строк поставки товарів, а саме не пізніше 05.02.2013 та продовжений сторонами договорів не був. Отже, відповідач зобов'язаний був поставити товар позивачу до 05.02.2013 року. На вимогу покупця від 08.02.2013 про поставку товарів, відповідач відповіді не надав, товар не поставив. Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товарів по договорам купівлі-продажу №668/12 та №670/12.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у покупця виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Покупець скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив 18.02.2013 вимогу щодо повернення суми передоплати (відповідні докази наявні в матеріалах справи). Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.

Відповідач відповіді не надав, кошти не перерахував, належних доказів на спростування вищевикладеного не надав.

19.03.2013 між ОСОБА_3, як первісним кредитором та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як новим кредитором укладено договір про відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі договорів купівлі -продажу №668/12 та №670/12 від 27.10.2012.

Копія договору про відступлення права вимоги знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ст. 516 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, судом встановлено, що в результаті укладення договору про відступлення права вимоги, до позивача перейшло право вимоги ОСОБА_3 від Приватного підприємства "Аванті" сплати заборгованості по договорам 668/12 та №670/12 в межах коштів на загальну суму 239166,32 грн..

Крім того, судом встановлено, що договори купівлі - продажу були укладені у простій письмовій формі, договір про відступлення права вимоги також був укладений у простій письмовій формі, що відповідає нормам чинного законодавства.

Ст. 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність та обґрунтованість вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Приватного підприємства "Аванті" коштів на загальну суму 239166,32 грн., які були сплачені покупцем відповідачу в якості попередньої оплати на виконання договорів купівлі-продажу, що не виконані відповідачем.

Норми ст. 1212, ст. 1214 Цивільного кодексу України, до спірних відносин не застосовуються, оскільки кошти сплачені покупцем відповідачу сплачені на виконання існуючих договорів та протягом строку дії договорів.

Доказів повернення коштів у розмірі 239166,32 грн., поставки товару на цю суму, зарахування вимог, відповідачем не надано, а матеріали справи таких не містять.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 239166,32 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2123,01 грн. за період з 26.02.2013 -14.06.2013 та пеню у розмірі 2482,99 грн..

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як з моменту надіслання вимоги про повернення коштів у відповідача виникли грошові зобов'язання.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, суд визнає його вірним, тому вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2123,01 грн. підлягають задоволенню.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд відзначає, що неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, що передбачено Цивільним кодексом України.

При цьому ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства штраф може бути стягнутий саме в разі, якщо його розмір та така форма відповідальності, забезпечення виконання зобов'язання передбачені договором (встановлено за згодою сторін) та або встановлені чинними актами законодавства.

Як вбачається зі змісту договорів №668/12 та №670/12, сторони умови про відповідальність сторін у разі порушення зобов'язань, у тому числі у разі не поставки товару, - грошових не передбачили. Позивач нормативно не обґрунтував позовні вимоги в частині стягнення пені.

Оскільки правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання з повернення попередньої оплати у разі не поставки товару, сторонами у письмовій формі не укладався, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2482,99 грн. за невиконання грошового зобов'язання є безпідставними.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аванті" (86107, Донецька область, м.Макіївка, Червоногвардійський район, м-н Калінінський, будинок 6, квартира 52 код ЄДРПОУ 31959595) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86109, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) основний борг у розмірі 239166 (двісті тридцять дев'ять тисяч сто шістдесят шість) грн.32 коп., 3% річних у розмірі 2123 (дві тисячі сто двадцять три) грн. 01 коп., судовий збір у розмірі 4825 (чотири тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. 79 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (86109, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) надмірно сплачений судовий збір у розмір 0 (нуль) грн. 05 коп.

5. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 31.07.2013.