Ухвала суду № 32741307, 30.07.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"30" липня 2013 р. Справа № 5004/612/11 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку, м. Луцьк

на дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю.

по справі № 5004/612/11

за позовом Першого заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку, м. Луцьк

до відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудцентр",

с. Зміїнець Луцького району

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго", с. Зміїнець Луцького району

3)Відкритого акціонерного товариства "Демидівський консервний завод", смт. Демидівка Рівненської області

про стягнення 677 072, 84 доларів США та 349 936 грн. 75 коп.

Суддя Костюк С. В.

Представники:

від скаржника: Гарщаль Г.В. - довіреність від 24.07.2012 року №010-01/6116

від боржників: Супрунюк С.М. - довіреність від 01.07.2012 року, директор ТОВ "Фудцентр" та ТОВ "Арго"

від ВДВС: Іщук Н.В. - довіреність від 11.01.2013 року,

від прокуратури: Бордюженко Е. Р., посв. № 014662.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

Суть спору: ПАТ "Державний експортно-імпорний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м.Луцьку звернулося в господарський суд зі скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області та просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області Мухомеджанова Д.Ю. щодо проведення повторної уцінки (переоцінки) майна, нереалізованого з прилюдних торгів та складання акту уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року, скасувати акт уцінки (переоцінки) описаного (арештованого) майна від 04.01.2013 року.

Скарга обгрунтована тим, що складаючи акт переоцінки майна, державний виконавець керувався ст.49 Закону України "Про іпотеку" із змінами, внесеними згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 року, у Прикінцевих положеннях якого зазначено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності. Оскільки генеральна угода, кредитний договір між АТ "Укрексімбанк" та ТОВ "Фудцентр" та іпотечний договір між АТ "Укрексімбанк" та ВАТ "Демидівський консервний завод" укладені у 2008 році, то до спірних правовідносин ст. 49 Закону України "Про іпотеку" в новій редакції не може застосовуватись, а тому дії державного виконавця щодо проведення повторної уцінки іпотечного майна, нереалізованого з прилюдних торгів, є незаконними.

Представник боржників у відзиві на скаргу від 05.03.2013 року №1/13 та в судовому засіданні скаргу заперечив. Зазначив, що відповідно до наказу від 19.07.2011 року, який виданий на виконання рішення суду від 13.04.2011 року з боржників солідарно стягнуто грошові кошти. У виконавчому документі нічого не сказано про те, що борг підлягає стягненню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №86908Z6 від 19.08.2008 року, а тому при проведенні повторної переоцінки описаного (арештованого) майна 04.01.2013 року державний виконавець керувався лише Законом України "Про виконавче провадження", яким передбачено право державного виконавця на здійснення переоцінки нереалізованого на прилюдних торгах майна на 50%.

Представник ВДВС у запереченнях та в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні скарги, оскільки вважає її необґрунтованою. При цьому зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Рівненській області перебуває наказ господарського суду № 5004/612/11-1 від 19.07.2011 року про стягнення солідарно з ТзОВ «Фудцентр», ТзОВ «Арго», ВАТ «Демидівський консервний завод» на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» 677 072,84 дол. США та 79 779,48 грн.. Постанова про відкриття виконавчого провадження по даному наказу винесена 14.02.2012 року; 22.02.2012 року винесено постанову про арешт майна; 14.03.2012 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання в банківські установи та боржнику до відома; згідно повідомлення Рівненського ОБТІ за боржником ВАТ «Демидівський консервний завод» зареєстровано на праві власності 14 об'єктів нерухомого майна; 10.05.2012 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що обліковуються в касі ВАТ «Демидівський консервний завод» та кошти в сумі 45,91 грн. вилучено згідно акту державного виконавця та складено акт опису й арешту майна; 13.06.2012 року винесена постанова про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного майна для проведення його продажу; листом від 04.09.2012 року сторін повідомлено про вартість арештованого майна; 09.11.2012 року укладено договір з ТзОВ «Укрспецторг Групп» про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна; згідно повідомлення товариства прилюдні торги призначені на 29.11.2012 року не відбулися у зв'язку з чим спеціалізована організація просила провести оцінку майна; 04.12.2012 року державним виконавцем проведено уцінку майна, акт уцінки направлено в спеціалізовану організацію, що здійснює реалізацію арештованого майна. Згідно повідомлення ТзОВ «Укрспецторг Групп» прилюдні торги 26.12.2012 року також не відбулисяу зв'язку з відсутністю зареєстрованих учасників, а тому організація просить провести уцінку майна; повторна уцінка була проведена державним виконавцем 04.01.2013 року. Зазначає, що оскільки рішенням господарського суду від 13.04.2011 року не зверталося стягнення на предмет іпотеки, а стягнуто з боржників солідарно на користь банку грошові кошти, тому положення Закону України «Про іпотеку» щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки застосовується лише у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Положеннями Закону України «Про іпотеку» передбачено, що перша уцінка не може бути більшою як на 25 відсотків від початкової вартості майна, а Законом України «Про виконавче провадження», передбачено проведення першої уцінки не більше як на 30 відсотків, дані положення було враховано державним виконавцем під час складання акту уцінки майна від 04.12.2012 року.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону.

З посиланням на ст. 49 Закону України «Про іпотеку» вказує, що даний закон не визначає будь-яких особливостей застосування ч.2 ст.49, що регулює порядок проведення уцінки майна.

Частиною 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на які посилається скаржник, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності та відсутнє будь-яке посилання, яке б відносило дану норму до норм визначених ст. 49 Закону України «Про іпотеку», так само вимоги ст. 49 не відсилають до необхідності встановлення умов кредитного договору та дати його укладення. Також вказує, що оскільки на виконанні перебуває наказ господарського суду про стягнення суми заборгованості, виконання якого здійснюється у спосіб та порядок визначений Законом України «Про виконавче провадження» та самим виконавчим документом, твердження скаржника про неправомірність застосування норм Закону України «Про іпотеку» в новій редакції є необґрунтованим. Жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» не передбачено оскарження акту уцінки майна. При нормативному обґрунтуванні заперечення посилається на відповідні норми Законів України «Про виконавче провадження», «Про іпотеку», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої МЮ від 02.04.2012 року № 512/5, а також долучає в підтвердження судової практики Постанову ВГСУ від 23.10.2012 року по справі № 17/338/09.

В судове засідання представником ВДВС подано клопотання відкласти розгляд скарги на іншу дату в зв'язку з оскарженням Постанови Вищого господарського суду України від 28.05.2013 року до Верховного суду України, в зв'язку з чим продовжити строк розгляду скарги на 15 днів. Також в підтвердження судової практики подано постанову Вищого господарського суду України від 22.05.2013 року.

Керуючись ст. ст. 69, 77 ГПК України, господарський суд -

у х в а л и в:

1. Продовжити строк розгляду скарги до 27.08.2013 року та відкласти її розгляд на 19.08.2013 року на 12 год. 00 хв..

2. ВДВС подати суду докази подачі касаційної скарги до Верховного суду України.

Суддя С. В. Костюк