Рішення № 32741253, 19.07.2013, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2602/5196/12

провадження № 2/753/2053/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2013 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді ЦИМБАЛ І.К.

при секретарі - Троян С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», про відшкодування моральної та матеріальної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3, про відшкодування моральної та матеріальної шкоди спричиненої в результаті дорожньо - транспортної пригоди (далі - ДТП), винним у якій вироком суду було визнано ОСОБА_3 В результаті ДТП позивачу були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження, що потягнуло за собою тривале лікування, зокрема операційні втручання, які необхідно проводити і в подальшому, у зв'язку з чим мали місце матеріальні витрати. В свою чергу, ОСОБА_3 участі у матеріальних витратах позивача не приймав, що свідчить про його халатне ставлення до вчиненого ним діяння, що вплинуло на долю позивача, погіршення здоров'я останньої, що призвело до втрати роботи, відсутності власного доходу та змусило перебувати на утриманні батьків та чоловіка і такі негативні зміни у житті позивача спричинили останній моральні страждання.

В судовому засіданні позивач та представник останньої позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Позивач пояснила, що внаслідок ДТП, вона отримала ушкодження тазу і наразі остання не може працювати сидячі, а також і займатися роботою, яка потребує руху, що робить неможливим її працевлаштування. Крім того, ушкодження обличчя не дають можливості обіймати попередню посаду адміністратора салону краси, так як на даний час образ позивача не відповідає критеріям, які пред'являє керівництво компанії до кандидата на раніше займану позивачем посаду. Такі зміни у житті позивача призвели до депресії останньої, що спричинило розлад у сім'ї позивача, в результаті чого остання переїхала проживати до батьків. В подальшому відносини з чоловіком почали налагоджуватися, проте позивач вимушена жити виключно за рахунок останнього, що ставить їх родину у скрутне матеріальне становище і з урахуванням вище зазначеного зумовлює моральні переживання та страждання позивача. Позивач зазначає, що ОСОБА_3, жодного разу з часу скоєння ДТП не поцікавився станом здоров'я останньої, не пропонував матеріальну допомогу, пов'язану і з лікуванням та необхідними витратами, не підтримав морально. В свою чергу, позивач тривалий час лікується, перенесла складні операції і в подальшому також планує зробити операцію, для відновлення попереднього зовнішнього вигляду обличчя і для захисту свого порушеного права на відшкодування матеріальних витрат вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення останніх в сумі 10635 грн. 40 коп., а також і моральної шкоди в сумі 50000 грн. з підстав зазначених вище.

Представник позивача пояснив, що шкоду просить відшкодувати саме з ОСОБА_3, незважаючи на те, що відповідальність останнього на час ДТП була забезпечена ПАТ «Міська страхова компанія» (далі - страховик), оскільки ОСОБА_3 про ДТП страховика не повідомив. Крім того, на даний час страховика виключено із членів Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) та анульовано ліцензію на провадження страхування. В подальшому представник позивача просив в рахунок відшкодування шкоди стягнути останню солідарно з обох відповідачів.

Представник ОСОБА_3, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди не визнав, а в частині моральної шкоди визнав частково. Представник пояснив, що шкода підлягає стягненню саме із страховика, оскільки на час ДТП відповідальність ОСОБА_3 була забезпечена, і в разі недостатності коштів у страховика або визнання останнього банкрутом та/ або ліквідовано, така шкода підлягає відшкодуванню МТСБУ. Представник ОСОБА_3 погоджується із тим, що останній спричинив позивачу моральну шкоду і визнає останню на суму 8000 грн. Проте, виходячи з вимог законодавства, яке регулює цивільно - правові відносини у сфері страхування, представник ОСОБА_3 вважає, що моральна шкода 5% від ліміту відповідальності ОСОБА_3 10000 грн. підлягає стягненню із страховика, а решта суми 3000 грн. підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 /а.с.46-49/.

Представник ПАТ «Міська страхова компанія» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повторно був повідомлений належним чином, про відкладення розгляду справи від ПАТ «Міська страхова компанія» заяв не надходило, у зв'язку із чим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника ПАТ «Міська страхова компанія».

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07.11.2010 року внаслідок винних дій ОСОБА_3, що встановлено вирком суду, який набрав законної сили відбулась ДТП /а.с. 6-9/.

Згідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

В результаті ДТП позивачу було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв'язку з чим позивач витратила на лікування 10635 грн. 40 коп./а.с. 21-28/ і вказана обставина та надані докази на її підтвердження представником ОСОБА_3, не оспорювалась, у зв'язку з чим суд вважає такий розмір матеріальної шкоди повністю доведеним і таким, що підлягає відшкодуванню.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На момент ДТП обов'язкова цивільно - правова відповідальність ОСОБА_3, як власника наземного транспортного засобу, була забезпечена ПАТ «Міська страхова компанія» /а.с. 50/.

Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суд вважає, що шкода підлягає стягненню безпосередньо з ОСОБА_3, оскільки останнім, а також представником відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 будучи страхувальником звертався до страховика з повідомленням про настання страхового випадку. В свою чергу, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України, неповідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, і створення йому в такий спосіб перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, тягне за собою відмову страховика від здійснення страхової виплати відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 991 ЦК України.

Крім того, відповідно до п. 16 ППВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Враховуючи наведене, суд вважає доводи представника ОСОБА_3 про те, що шкода підлягає відшкодуванню страховиком неспроможними.

Крім того, суд вважає, що доводи представника ОСОБА_3 щодо можливості виплати шкоди МТСБУ також є неспроможними, оскільки шкода останнім відшкодовується в разі якщо страховик є повним членом МТСБУ відповідно до п. 41.2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування власників наземних транспортних засобів». Разом з тим, ПАТ «Міська страхова компанія» не є членом МТСБУ /а.с.65/.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що моральна шкода в сумі 50000 грн. є цілком обґрунтованою та співрозмірною із спричиненим ушкодженням здоров'я, зважаючи на ступень тяжкості такого ушкодження, важким способом та тривалим часом витраченим на відновлення стану здоров'я, негативні наслідки спричинені втратою здоров'я позивача, байдужим ставленням ОСОБА_3 до вчиненого, що само по собі є образливим і спричиняє внутрішні переживання.

Так, позивачем зазначено, а представником відповідача не спростовано, що внаслідок ДТП, позивач отримала ушкодження тазу і наразі остання не може працювати сидячі, а також і займатися роботою, яка потребує руху, що робить неможливим її працевлаштування. Крім того, ушкодження обличчя не дають можливості обіймати попередню посаду адміністратора салону краси, так як на даний час образ позивача не відповідає критеріям, які пред'являє керівництво компанії до кандидата на раніше займану позивачем посаду. Такі зміни у житті позивача призвели до депресії останньої, що спричинило розлад у сім'ї позивача, в результаті чого остання переїхала проживати до батьків. В подальшому відносини з чоловіком почали налагоджуватися, проте позивач вимушена жити виключно за рахунок останнього, що ставить їх родину у скрутне матеріальне становище і з урахуванням вище зазначеного зумовлює моральні переживання та страждання позивача. Позивач зазначає, що ОСОБА_3, жодного разу з часу скоєння ДТП не поцікавився станом здоров'я останньої, не пропонував матеріальну допомогу, пов'язану і з лікуванням та необхідними витратами, не підтримав морально. В свою чергу, позивач тривалий час лікується, перенесла складні операції і в подальшому також планує зробити операцію, для відновлення попереднього зовнішнього вигляду обличчя і для захисту свого порушеного права на відшкодування матеріальних витрат вимушена була звернутися до суду, що само по собі змінило ритм життя позивача вкрай негативний бік.

Суд вважає неспроможними доводи представника ОСОБА_3 про те, що останній не міг відшкодувати позивачу шкоду та допомогти з лікуванням через власний незадовільний матеріальний стан, оскільки ОСОБА_3 не вживав заходів і щодо моральної підтримки позивача, що в свою чергу витрат не потребує, а отже байдуже ставлення до наслідків вчиненого ОСОБА_3 є очевидним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 79, 88, 208, 209, 212 - 218 ЦПК України, ст. ст. 23, 989, 991, 1166, 1167 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ППВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2, проживає за адресою: АДРЕСА_2 матеріальну шкоду в розмірі 10635 грн. 40 коп., моральну шкоду в розмірі 50000 грн. а всього стягнути 60635 /шістдесят тисяч шістсот тридцять п'ять/ грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судові витрати в розмірі 429 /чотириста двадцять дев'ять/ грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: