Ухвала суду № 32739525, 15.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2018/2а-7521/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради на постанову Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2012р. по справі № 2018/2а-7521/11

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат , Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради

про визнання дій протиправними та зобов'язокання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.12.2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2002 року по 04.02.2011 року залишено без розгляду.

Зазначена ухвала сторонами у апеляційному порядку не оскаржена.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2012 року позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розміру 5 мінімальних заробітних плат.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що постанову винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи рішення задоволення позову, суд першої інстанції виходив з незаконності дій відповідача з приводу нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у 2011 році.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копією посвідчення серії НОМЕР_1, та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі ст. 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення особам 1 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, у 2011 році допомога на оздоровлення виплачена позивачеві у березні 2011 року у розмірі 120 грн.

Разом із тим, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення відповідач в порушення вимог законодавства керувався постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу в порівняні з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Крім того, колегія суддів зауважує, що норми підзаконних нормативних актів не можуть суперечити нормам законів, а тим більше змінювати їх при вирішенні питання щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, відповідачем неправомірно у 2011 році нараховано грошову допомогу на оздоровлення позивачу в розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до розмірів, передбачених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Стосовно позовних вимог до Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Матеріалами справи встановлено, що органом соціального захисту населення за місцем проживання позивача є Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради, яке є відповідачем по справі.

Постановою Кабінету Міністрів від 20 вересня 2005 р. N 936 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі Порядок).

Зазначений порядок визначає механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінпраці.

Відповідно п.2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визнаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Пунктами 3, 4 Порядку встановлено, що нарахування та виплата компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Також, колегія суддів зазначає, що Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25 квітня 2006 року N 147 затверджено Типове положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

Відповідно до п.п. 4.6 п. 4 Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, центр відповідно до покладених на нього завдань разом з регіональними органами праці та соціального захисту населення та під їх керівництвом уживає заходів до попередження і погашення сум переплат і недоплат соціальної допомоги, інших грошових виплат.

Також, відповідно п.п. 4.9 вищезазначеного Положення, центр відповідно до покладених на нього завдань проводить перерахунки розмірів грошової допомоги ( в тому числі у зв"язку з індексацією), забезпечує своєчасну підготовку бухгалтерської та статистичної звітності з використанням уніфікованих програмних засобів.

Отже, за змістом вищенаведених правових норм та відповідних положень, що регулюють порядок функціонування центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, вказана установа не наділена жодними владними повноваженнями по вирішенню питань щодо підстав нарахування соціальних виплат та законності їх виплат, оскільки до функцій Центру відноситься тільки технічна підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги на підставі рішення, прийнятого уповноваженим на то органом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що обов'язок по нарахуванню та виплаті спірних сум покладений саме на Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради прийшов до висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Крім того, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 стосовно зобов'язання відповідача призначити (встановити) щорічну допомогу в подальшому з огляду на наступне.

З положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку колегія суддів вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 12.03.2012р. по справі № 2018/2а-7521/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.