Вирок № 32739449, 30.07.2013, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/2884/13-к

номер провадження 1-кп/570/145/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю прокурорів Панчук А.А.,

Синюка А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

його захисника адвоката ОСОБА_3,

при секретарі судового засідання Данчук Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області ( м.Рівне вул.Дубенська 25 б ) кримінальне провадження № 42012190180000001 по обвинуваченню

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Клевань Рівненського району Рівненської області, фактично проживаючого по АДРЕСА_2, українця, громадянина України, із повною вищою освітою, працюючого радником директора Рівненської філії «Ливарно-механічний завод» ТОВ «ПКБ «Українське машинобудівництво», одруженого, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.365-1, ч.1 ст.209 КК України,

в с т а н о в и в:

в період із 15 березня по 02 квітня 2012 року, ОСОБА_2, будучи службовою особою юридичної особи приватного права - ЗАТ «Рівненський ливарний завод», використовуючи свої службові повноваження, умисно та незаконно обернув майно ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», а саме брухт чорних металів у кількості 50 тон загальною вартістю 115 500 грн., що є істотною шкодою для потерпілого, на користь третіх осіб - акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод», чим явно вийшов за межі наданих йому повноважень, внаслідок чого набув у фактичне володіння вказане майно, одержане внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, та використав його у сфері виробничо-господарської діяльності даного товариства в якості сировини при виробництві продукції у вигляді чавунних відливок.

Злочини скоєно при таких обставинах.

ОСОБА_2, перебуваючи на посаді виконуючого обов'язки генерального директора ЗАТ «Рівненський ливарний завод» (код ЄДРПОУ 30606056, юридична адреса: вул.Привокзальна 2 с.Городок Рівненського району Рівненської області), у відповідності до протоколу зборів акціонерів (засновників) товариства від 14 лютого 2011 року та наказу про вступ на посаду №35 від 16 лютого 2011 року, будучи службовою особою юридичної особи приватного права, на яку в силу займаної посади, відповідно до п.8.4.5 Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод», затвердженого загальними зборами акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод» від 20.03.2001 року та ст.ст.47, 62 Закону України «Про господарські товариства» покладено обов'язки здійснення керівництва поточною діяльністю товариства, вирішення усіх питань діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів акціонерів, і яку уповноважено виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, діючи від імені товариства, володіючи достатнім професійним досвідом роботи саме на даному товаристві, допустив перевищення наданих йому службових повноважень за таких обставин:

Так, 12 березня 2012 року ОСОБА_2, діючи умисно, в інтересах третіх осіб, а саме акціонерів ЗАТ «Рівненський ливарний завод», знаходячись за місцем фактичного розташування даного товариства за адресою: вул.Привокзальна 2 с.Городок Рівненського району Рівненської області, уклав від імені ЗАТ «Рівненський ливарний завод» договір №5 будівельного підряду із ПП «СД» щодо проведення демонтажу 100 тон обладнання та металоконструкцій очисних споруд. Відповідно до Додатку №1 (Специфікація №1) до вказаного договору демонтаж проводиться на об'єктах: «Споруда градирні», інвентарний номер 120084; «Теплові мережі», інвентарний номер 130043 та «Теплотраса», інвентарний номер 130049, що належать ЗАТ «РЛЗ».

Однак, ОСОБА_2, маскуючи свій злочинний умисел, направлений на обернення чужого майна на користь третіх осіб, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно, під приводом виконання умов договору даного будівельного підряду, вийшов за межі предмету вказаного договору, надавши усне розпорядження керівнику ПП «СД» ОСОБА_4 про проведення демонтажу обладнання і металоконструкцій із об'єкту «П'ятисекційна градирня» з інвентарним номером 110088, прямо вказавши на зазначений об'єкт, який належить ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», та відповідно до акту приймання - передачі основних засобів від 01 жовтня 1999 року знаходиться на відповідальному зберіганні у ЗАТ «Рівненський ливарний завод», тобто у віданні його директора - ОСОБА_2, який особисто приймав вказаний об'єкт та відповідно до своїх службових обов'язків був наділений правомочністю по зберіганню вказаного майна, проте не мав правомочності ним розпоряджатися.

Таким чином, працівниками ПП «СД», яким не було відомо про належність майна іншому суб'єкту господарювання, здійснено демонтаж вищевказаного майна, що не належить ЗАТ «Рівненський ливарний завод» у кількості 50 тон брухту чорних металів та подальше його переміщення на матеріальний склад саме ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

Після повного виконання демонтажних робіт із об'єкту «П'ятисекційна градирня», з інвентарним номером 110088, 02 квітня 2012 року ОСОБА_2 прийняв виконані роботи, підписавши акт №7 здачі - приймання робіт (надання послуг), внаслідок чого ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» завдано матеріальних збитків на загальну суму 115 500 грн., що є істотною шкодою.

В подальшому, маючи намір на використання при здійсненні господарської діяльності майна, одержаного внаслідок вчинення предикатного діяння, діючи умисно, одноособово, вчинивши попередньо в період із 12 березня 2012 по 02 квітня 2012 року суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів у формі перевищення повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто умисному вчиненні службовою особою юридичної особи приватного права дій, які явно виходять за межі наданих повноважень та завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам юридичної особи, тобто злочин, передбачений ч.1 ст.365-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу в розмірі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, продовжуючи свою злочинну діяльність, усвідомлюючи те, що він скоює дії з майном, здобутим злочинним шляхом, протягом квітня - червня 2012 року вчинив умисні дії щодо легалізації вказаного майна наступним чином:

Так, отримавши незаконно демонтоване майно ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів», а саме брухт чорних металів в кількості 50 тон вартістю 115 500 грн. у господарське відання ЗАТ «Рівненський ливарний завод», тобто, незаконно набувши його, ОСОБА_2, будучи керівником даного товариства, використовуючи своє службове становище, видав дане майно за легальний прибуток ЗАТ «Рівненський ливарний завод», шляхом приховування його належності іншому суб'єкту господарювання та надання даному майну правомірного вигляду, розпорядившись в період із 02 квітня 2012 року по 08 червня 2012 року про оприбуткування зазначеного чужого майна на рах.201 «Сировина та матеріали» як брухт сталевий під виглядом майна, належного саме ЗАТ «Рівненський ливарний завод», в сукупності з іншим за походженням металобрухтом, демонтований в даний період часу, належним даному товариству, відповідно до накладних: №№14, 16 від 02.04.12; №№17-30 від 04.04.2012; №31 від 24.04.2012; № 32 від 03.05.2012; №33 від 04.05.2012; №№34-36 від 05.05.2012; №37 від 08.05.2012; №№38 - 40 від 15.05.2012; №41 від 17.05.2012; №42 від 01.06.2012; №№43-45 від 08.06.2012, внаслідок чого ЗАТ «Рівненський ливарний завод» одержав у фактичне володіння чуже майно, а саме брухт чорних металів в кількості 50 тон загальною вартістю 115 500 грн., яке протиправно використано у сфері виробничо-господарської діяльності даного товариства в якості сировини при виробництві продукції у вигляді чавунних відливок.

Обвинувачений свою вину у скоєному визнав повністю і підтвердив встановлені судом обставини. Показав, що дійсно у вказаний період видав розпорядження про демонтаж очисних споруд, зокрема і градирні, яка належала ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів» та перебувала у ЗАТ «Рівненський ливарний завод» на відповідальному збереженні, після чого оприбуткував даний металобрухт на рахунок заводу та використав у господарській діяльності як сировину при виробництві продукції.

У зв»язку з тим, що учасники судового розгляду не оспорюють фактичні обставини справи, суд вважає за можливе визнати дослідження доказів щодо цих обставин недоцільним. При цьому дані факти вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні, оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи доведені наявними у справі доказами, які не потребують дослідження у ході судового розгляду справи. При цьому суд переконався у тому, що вони правильно розуміють зміст всіх обставин справи, які б підлягали б доказуванню і ними не заперечуються, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає. Їм роз»яснено, що при відмові від дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, будуть позбавлені можливості оспорювати їх в апеляційному порядку. Усвідомивши це, вони настояли на істинності позиції у визнанні вини і викладених обставин справи.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 правомірно обвинувачується в умисних діях, які виразились у перевищенні повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто умисному вчиненні службовою особою юридичної особи приватного права дій, які явно виходять за межі наданих повноважень та завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам юридичної особи та в умисних діях, які виразились у набутті, володінні та використанні майна, одержаного внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тому суд вважає, що ОСОБА_2 скоїв злочини, передбачені ч.1 ст.365-1 та ч.1 ст.209 КК України.

При обранні виду та визначені міри покарання, суд враховує, що злочини, в яких він обвинувачується згідно ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості та тяжким, він позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, є інвалідом другої групи загального захворювання довічно, при визначенні принципу призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів, додатково враховує кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності. До обставин, що пом"якшують покарання обвинуваченого, суд відносить його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Вищевказане свідчить про відсутність в обвинуваченого стійкої установки на антигромадське життя, тому суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без відбування покарання, але в умовах постійного контролю за його поведінкою з боку органів кримінально-виконавчої системи, тому вважає за можливе звільнити його від покарання з випробовуванням, поклавши на нього певні обов"язки. У зв»язку з цим додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не може мати місце, оскільки ст.77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. Суд вважає, що дане покарання буде необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу при призначенні його за сукупністю злочинів складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно. Згідно ч.4 ст.72 КК України додаткові покарання різних видів у всіх випадках виконуються самостійно.

Судові витрати, речові докази по справі відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі наведеного, ч.3 ст.72 КК України та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд

з а с у д и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365-1 та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 51 000 грн. 00 коп. з позбавленням права обіймати посади, які пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік шість місяців

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.209 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права обіймати посади, які уповноважені виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції строком на один рік з конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом.

На підставі ст.70 КК України остаточне додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, які уповноважені виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді строком на один рік шість місяців; при цьому згідно п.п.3,4 ст.72 КК України основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі строком на три роки виконується самостійно, а додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати посади, які уповноважені виконувати організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції та конфіскацією коштів та іншого майна, одержаних злочинним шляхом виконується самостійно.

На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки.

Зобов»язати ОСОБА_2 не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Рівненський районний суд Рівненської області.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Кушнір Н.В.