Постанова № 32738891, 29.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"29" липня 2013 р. № 820/5415/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М., за участі секретаря - Браварець К.В.,

за участі : представника позивача - Журкова В.І . (довіреність №5 від 01.07.13р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152220 від 14.02.2013 року, стягнути з Державного бюджету судові витрати на користь позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованим, спростовуються наявними первинними документами, неправомірно зроблені лише на підставі акту перевірки контрагента позивача - ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" та позивач не може нести відповідальність за діяльність свого контрагента.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Протокольно ухвалою суду було замінено первинного відповідача - Куп'янськуї об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області на належного відповідача - Куп'янськуї об'єднану державну податкову інспекцію головного управління Міндоходів у Харківській області у зв"язку з ліквідацією первинного відповідача та правонаступництвом до нового відповідача.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Через канцелярію суду надав письмові заперечення на позов , в яких заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи та обґрунтування, які зазначені у поданих запереченнях .

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача, встановив наступне.

Приватне підприємство «Сподобівка Агро Плюс» зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області 19.08.2010 року, про що зроблений запис у ЄДРЮОФОП № 14731360000000361, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №390970. На податковому обліку ПП «Сподобівка Агро Плюс» знаходиться у Куп'янській об'єднаній державній податковій інспекції Харківської області, що не заперечується сторонами у справі.

Куп'янською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.08.2010 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 20.08.2010 р. по 30.09.2012 р., про що складений акт перевірки від 30.01.2013 року № 32/22-37126733 (а.с.10-23). За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевірений період з 20.08.10р. по 30.09.2012р. в сумі 24501 грн., в т.ч. в т.ч. за серпень 2011р. в сумі 13232 грн., за вересень 2011р. -7378 грн. та листопад 2011 р. - 3891 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Куп'янською об'єднанню державною податковою інспекцією у Харківській області ДПС винесене податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № 0000152220, яким визначена сума грошового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 30626,25 грн., у тому числі за основним платежем - 24501,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 6125,25 грн.

Враховуючи приписи ст. 56 Податкового кодексу України ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» звернулося до ДПС у Харківській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № 0000152220. За результатами розгляду скарги відповідачем прийнято рішення про результати розгляду скарги від 19.04.2013 року № 2154/10/10-2-17, яким скарга ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.02.2013 року № 0000152220 залишено без змін.

Також ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» направила скаргу на податкове повідомлення-рішення від 14.02.2013 року № 0000152220 до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням про результати розгляду скарги від 27.05.2013 р. №3548/6/99-99-10-01-15 скарга ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 14.02.2013 року № 0000152220 - залишено без змін.

Як з'ясовано судом, фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в перевірки від 30.01.2013 року № 32/22-37126733 судження суб'єкта владних повноважень про завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ" в травні 2012 років через те, що угоди зазначеного контрагента мають ознаки нікчемності.

Між ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» та ПП «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ» укладено договір поставки від 05.05.2011 року № 05/05, відповідно до умов якого ПП «УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ» (Продавець) зобов'язується передати у власність ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» (Покупця), а Покупець у порядку та на умовах, визначених даним договором, зобов'язується прийняти та сплатити дизельне паливо у кількості 17501,00 л +/- 10%.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаного договору визначено, що загальна вартість за даним договором складає 147 008,40 грн.

Як пояснив представник позивача під час судових засідань, метою укладання зазначеного договору була покупка дизельного пального для сільськогосподарської техніки, яку орендує підприємство у ОСОБА_3 (копія договору надана до матеріалів справи) та подальшого його використання у сільськогосподарській діяльності ПП «Сподобівка Агро Плюс», а саме для обробки земельних ділянок загальною площею приблизно 1500 га.

На виконання умов вищевказаного договору позивачем отримано податкову накладну від 05.05.2011 року № 26 на загальну суму 147008,40 грн., в т.ч. ПДВ - 24501,40 грн. та видаткову накладну від 05.05.2011 року № У-000005/5.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.27-29).

Транспортування вищевказаного товару підтверджується товарно-транспортною накладною №381851 від 05.05.2011 р., яка була надана Куп'янській ОДПІ листом №37 від 14.11.2011 р. В подальшому зазначена ТТН була вилучена працівниками правоохоронних органів , що підтверджують копії протоколів обшуку та виїмки, однак копія її наявна у відповідача.

Вищезазначене дизельне паливо зберігалось у металевих ємкостях, які підприємство орендує у ОСОБА_3, та знаходяться на території ПП «Сподобівка Агро Плюс» біля сільськогосподарської техніки, що підтверджується договором, який міститься в матеріалах справи.

В подальшому все дизпаливо було використано у власній господарській діяльності, що підтверджується Актами списання від 31.05.2011 р., 30.06.2011 р. та 31.07.2011 р. при збиранні врожаю та обробці землі.

Судом встановлено, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

У зв"язку з чим , оцінивши перелічені вище документи за правилами ст.86 КАС України, суд не знаходить підстав для невизнання первинних документів належними і допустимими доказами фактичного проведення господарських операцій .

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки стосовно відсутності контрагента позивача -ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", за місцезнаходженням , оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження цього , а саме: не надано доказів наявності запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб на момент виписування зазначеним контрагентом накладних та інших первинних документів та на момент проведення перевірки позивача. Також відповідачем не надано належного доказу, який підтверджує скасування свідоцтва як платника ПДВ у контрагента позивача - ПП "УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР ЕКОЛОГІЇ", на момент виписування накладних та інших первинних документів, на що посилається відповідач в акті перевірки від 30.01.2013 року № 32/22-37126733(а.с.16)..

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні , товарно - транспортні накладні та інші первинні документи, які підтверджують виконання договору .

Суд зазначає, що під час складання акту перевірки відносно позивача та прийняття спірного податкового повідомлення -рішення у позивача були в наявності всі документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суд також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст.161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

При вирішенні справи судом встановлено, що 31.01.2011р. Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

В рішенні Верховного суду України по цій справі зазначено, що у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або його контрагента, або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Отже, суми податку на додану вартість за вказаними у акті перевірки та отриманими ПП «СПОДОБІВКА АГРО ПЛЮС» податковими накладними правомірно включено до складу податкового кредиту за травень 2011р., відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152220 від 14.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, МФО: 851011, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, р/р: 31217206784011) на користь Приватного підприємства "Сподобівка Агро Плюс" (адреса: Харківська область, с. Сподобівка, вул. Кропивницького, буд.36 ; код ЄДРПОУ 37126733 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 306,26 грн. (триста шість гривень двадцять шість копійок).

Постанова може бути оскаржена. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 01 серпня 2013 року.

Суддя Шляхова О.М.