Постанова № 32738751, 25.07.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р. Справа № 805/10183/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі Головуючого-судді Козаченка А. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції про зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції (далі-відповідач), в якому просило визнати бездіяльність відповідача при виконанні дій по примусовому виконанню рішення позивача № 220 від 03.04.2013р. щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми боргу з несплати єдиного внеску та пені в розмірі 717, 87 грн. та вимоги про сплату боргу платника єдиного внеску № ф120у від 24.04.2013р. в сумі 1194, 03грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у провадженні відповідача знаходяться на примусовому виконанні рішення № 220 від 03.04.2013р. та вимога про сплату боргу № ф120у від 24.04.2013р.

Відповідно до протоколу ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження позивачем встановлено, що державним виконавцем у порушення ст. ст. 11, 25, 27 Закону України "Про виконавче провадження", не приймаються заходи з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, не вчиняються у повному обсязі виконавчі дії, окрім виклику боржника.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши подані матеріали та докази, суд встановив наступне.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (надалі Закон), примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми, відповідачем у даній адміністративній справі є саме Відділ державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції.

03.04.2013р. позивачем було винесено рішення № 220 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 10). Згідно вищевказаного рішення на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 457, 24 грн. та пеню в розмірі 260, 63 грн.

22.04.2013р. на адресу відповідача, позивачем було надіслано заяву № 4046 (а.с. 7) щодо примусового виконання рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 220 від 03.04.2013р. на загальну суму 717. 87 грн. Вказану заяву відповідач отримав 23.04.2013р.

На підставі вказаного рішення 14.05.2013р. відповідачем по справі було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37906706 від 14.05.2013р. (а.с. 14) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в Великоновосілківському районі Донецької області суми боргу в розмірі 717, 87 грн.

14.05.2013р. відповідачем на адресу ОСОБА_1 був направлений виклик № 4-365/2222 (а.с. 20) з вимогою прибути до відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції.

24.04.2013р. позивачем було винесено вимогу № ф120у про сплату боргу в сумі 1194, 03 грн. (а.с. 16). Згідно вищевказаної вимоги, на ФОП ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 1194, 03 грн.

16.05.2013р. на адресу відповідача, було надіслано заяву № 4963 (а.с. 15), в якій позивач просив розпочати примусове стягнення заборгованості на наступний день після закінчення терміну на добровільну сплату. Вказану заяву відповідач отримав 17.05.2013р.

На підставі вказаної вимоги, відповідачем по справі було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 38065748 від 21.05.2013р. (а.с. 19) про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь УПФУ в Великоновосілківському районі Донецької області суму боргу у розмірі 1194, 03 грн.

Листом від 22.05.2013р. № 1495 (а.с. 18) на адресу ОСОБА_1 була направлена копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.04.2013р.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази щодо вручення листа від 22.05.2013р. № 1495, будь-які документи, які б свідчили про подальше здійснення відповідачем виконавчих дій за період з 01.07.2013р. року по теперішній час. Під час розгляду справи відповідні документи відповідачем також надані не були.

Таким чином, з вищевказаних документів вбачається, що з моменту відкриття зазначених виконавчих проваджень, державним виконавцем, окрім виклику боржника, не було вчинено достатніх дій для примусового стягнення з ФОП ОСОБА_1 відповідної суми боргу.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606).

Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону № 606, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із ст. 25 Закону № 606, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ст. 27 Закону № 606, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ст. 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Згідно зі ст. 57 Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Отже, приймаючи до уваги час з якого фактично відповідачем розпочато примусове виконання, те, що з 01.06.2013р. відповідачем взагалі не вчинялися будь-які дії направлені на примусове виконання вищезазначеного рішення та вимоги позивача, суд вважає таку бездіяльність з боку відповідача протиправною.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону, державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.

Таким чином, відповідачем не було здійснено необхідних заходів передбачених Законом щодо своєчасного і повного виконання вищевказаних рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що з боку Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції при примусовому виконанні рішення № 220 від 03.04.2013р. та вимоги № ф120у від 24.04.2013р., була допущена бездіяльність.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги, у зв'язку з чим зобов'язує Відділ державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції вчинити заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Великоновосілківському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Великоновосілківського районного управління юстиції вчинити заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання рішення № 220 від 03.04.2013р. та вимоги № ф120у від 24.04.2013р. на загальну суму боргу 1911, 90 грн.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Козаченко А.В.