Постанова № 32738175, 24.07.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року справа № 823/2290/13-а

м. Черкаси

12 год. 40 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Чубар Т.М.,

секретар - Нестеренко В.О.,

за участю представника позивача публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» Грязона Р.М. - за довіреністю № 9 від 07.03.2013р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси Головного управління Міндоходів у Черкаській області Малькової Я.Б. - за довіреністю № 27 від 08.07.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось публічне акціонерне товариство «Уманьавтодор», в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000472210 від 29.08.2012р.

З позовної заяви вбачається, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 13.08.2012р. № 843/22/14196857, висновки якого, як стверджує позивач, побудовані виключно на припущеннях відповідача. За період, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з БВП «Строітель-Плюс». Позивач вважає, що господарські операції між ПАТ «Уманьавтодор» та його контрагентом БВП «Строітель-Плюс» фактично відбулись, що підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, відображеними у податковій звітності позивача, а тому, твердження відповідача про фіктивність господарських операцій між зазначеними підприємствами є хибним, оскільки, вони ґрунтуються лише на припущеннях податкового органу, які не підтверджені належними доказами. Позивач також зазначає, що посилання Уманської ОДПІ в акті перевірки на визнання правочинів між позивачем та його контрагентом нікчемними у зв'язку з порушенням кримінальної справи стосовно третіх осіб, які мали господарські взаємовідносини з БВП «Строітель-Плюс», є також безпідставним, оскільки, належним доказом, в даному випадку, може бути лише вирок у кримінальній справі, а не припущення податкового органу, що були висунуті в межах розслідування кримінальної справи. У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ПАТ «Уманьавтодор».

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує повністю з підстав, викладених у запереченні, вказуючи, що господарські операції між позивачем та БВП «Строітель-Плюс» носять фіктивний характер, а отже, є нікчемними. Заперечення відповідача мотивовані тим, що первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинам ПАТ «Уманьавтодор» та БВП «Строітель-Плюс», які були надані позивачем для проведення перевірки, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, не містять дати їх складання, зазначення прізвища, ім'я, по батькові посадових осіб БВП «Строітель-Плюс», які підписали зазначені документи. Крім того, відповідачем зазначено, що у відповідності до постанови групи слідчих ГСУ ДПС України від 02.04.2012р., яка винесена в рамках розгляду кримінальної справи № 69-0146, встановлено, що відносно директора БВП «Строітель-Плюс» ОСОБА_3 та ряду інших фізичних осіб порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності. З огляду на зазначені обставини, податковим органом в акті перевірки було зроблено висновок, що господарські операції позивача та БВП «Строітель-Плюс» по реконсткукції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км. + 420-14км. + 360 мають ознаки фіктивності, тобто є такими, що фактично не відбулись. З огляду на зазначене, представник відповідача наголосила, що прийняте податкове повідомлення-рішення є законним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відкрите акціонерне товариство «Уманьавтодор» зареєстроване виконавчим комітетом Уманської міської ради народних депутатів 27.06.1996р., ідентифікаційний код - 14196857 та взято на облік як платник податків в Уманській ОДПІ.

Посадовими особами Уманської ОДПІ була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ВАТ «Уманьавтодор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з БВП «Строітель-Плюс» за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт від 13.08.2012р. № 843/22/14196857.

Висновками вказаного акту перевірки встановлено, наступні порушення, а саме:

- порушення ч. І статті 203, статей 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які необхідні для реального настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 статті 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання від БВП «Строїтель-Плюс» за період з 01.04.2010р. по 30.06.2011р.;

- п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р., п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999р., в результаті чого було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. в сумі 2 133 978 грн., за І квартал 2011р. в сумі 1 133 978 грн. та занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011р. в сумі 414 428 грн.;

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ВАТ «Уманьавтодор» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 801 696 грн., в т.ч.: за квітень 2011р. в сумі 35 506 грн., за травень 2011р. в сумі 322 117 грн., за червень 2011р. в сумі 44 073 грн. відповідно до встановленого нікчемного правочину по взаємовідносинах з БВП «Строітель-Плюс».

Так, матеріали справи свідчать, що між Службою автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України та ВАТ «Уманьавтодор» було укладено договір від 29.07.2010р. № 21М-10 на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+ 420 - 14км.+360.

За умовами зазначеного договору, ВАТ «Уманьавтодор» (підрядник) бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик, виконати роботи по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник (служба автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України) зобов'язується прийняти закінчений об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Положеннями вказаного договору передбачено, що підрядник може залучити субпідрядників у разі наявності у них необхідних для виконання робіт потужностей, ліцензій та достатньої професійності.

У відповідності до зазначеного, 02.08.2012р. ВАТ «Уманьавтодор» (генпідрядник) уклало з БВП «Строітель-Плюс» (субпідрядник) договір субпідряду № 808 на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360.

Відповідно до п. 1.1. договору субпідряду від 02.08.2010р. № 808, субпідрядник бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами, на власний ризик виконати роботи по будівництву телефонної каналізації для прокладання кабелю, будівництву каналізації для прокладання електрокабелю, укладання резервних каналів під кабель зв'язку ВАТ «Укртелеком», укладання каналів під тимчасове електроживлення об'єкту, прокладання електрокабелю та кабелів зв'язку за рахунок коштів державного бюджету, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а генпідрядник зобов'язується прийняти закінчений об'єкт і сплатити вартість виконаних робіт.

Згідно договору субпідряду, підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти прийняття виконаних робіт (форми КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (форми КБ-3), які складаються субпідрядником і подаються на підписання генпідрядника.

Первинні документи бухгалтерського обліку свідчать, що виконання умов договору субпідряду від 02.08.2010р. № 808 відбувалось поетапно (з серпня по грудень 2010р. та з травня по червень 2011р).

На підтвердження виконання умов договору субпідряду, БВП «Строітель-Плюс» надало ВАТ «Уманьавтодор» 4 акти приймання виконаних робіт за грудень 2010р. форми КБ-2 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. форми КБ-3, у відповідності до яких, загальна вартість виконаних робіт за вказаний період склала 2 613 035 грн., в т.ч. ПДВ 435 506 грн.

На підставі зазначених документів, протягом серпня-грудня 2010р. ВАТ «Уманьавтодор» перерахувало БВП «Строітель-Плюс» кошти на загальну суму 2 613 035грн., в т.ч. ПДВ 435 506 грн.

По факту отримання авансових платежів, БВП «Строітель-Плюс» надало позивачеві податкові накладні: № 4372 від 11.08.2010р. на суму 200 000 грн., в т. ч. ПДВ - 33 333 грн. 33 коп., № 5341 від 09.09.2010р. на суму 150 000 грн., в т. ч. ПДВ - 25 000 грн., № 5569 від 01.10.2010р. на суму 300 000 грн., в т. ч. ПДВ - 50 000 грн., № 5570 від 18.10.2010р. на суму 100 000 грн., в т. ч. ПДВ - 16 666 грн. 67 коп., № 6258 від 15.11.2010р. на суму 220 000 грн., в т.ч. ПДВ - 36 666 грн. 67 коп. та № 8935 від 27.12.2010р. на суму 1 643 034 грн. 91 коп., в т. ч. ПДВ - 273 839 грн. 15 коп.

На підставі зазначених податкових накладних, ВАТ «Уманьавтодор» було включено до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ за період з серпня по грудень 2010р. - 435 506 грн. ПДВ.

У відповідності до наданих БВП «Строітель-Плюс» актів приймання виконаних робіт (№№1-13) та довідки про вартість виконаних робіт за травень 2011р., а також акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за червень 2011р., останнім було виконано для ВАТ «Уманьавтодор» роботи по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 за травень-червень 2011р. на загальну суму 1 747 298 грн., в т.ч. ПДВ 291 216 грн.

В подальшому, після отримання авансових платежів за вказаний період (травень-червень 2011р.), БВП «Строітель-Плюс» надало позивачеві податкові накладні: № 234 від 18.05.201р. на суму 1 466 987,75грн., в т. ч. ПДВ - 244 497 грн. 96 коп., № 233 від 18.05.2011р. на суму 15 868 грн. 44 коп., в т. ч. ПДВ - 2 644 грн. 74 коп., № 248 від 19.05.2011р. на суму 321 861 грн. 29 коп., в т. ч. ПДВ - 53 643 грн. 55 коп., № 249 від 19.05.2011р. на суму 127 984 грн., в т. ч. ПДВ - 21 330 грн. 67 коп. та № 442 від 30.06.2011р. на суму 264 441 грн. 60 коп., в т. ч. ПДВ - 44 073 грн. 60 коп.

На підставі зазначених податкових накладних, ВАТ «Уманьавтодор» було включено до складу податкового кредиту, в податкових деклараціях з ПДВ за період з травня по червень 2011р. - 366 190 грн. 52 коп. ПДВ.

Крім того, судом встановлено, що актами приймання змонтованого обладнання при виконанні робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 від 19.05.2011р. №1 та №2, БВП «Строітель-Плюс» передало ВАТ «Уманьавтодор» електрообладнання на загальну суму 449 845 грн. 30 коп., в т.ч. ПДВ 74 974 грн. 22 коп.

В ході позапланової перевірки позивача та при складанні акту перевірки від 13.08.2012р. № 843/22/14196857, Уманською ОДПІ була використана інформація від СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим ДПС від 18.04.2012р. № 241/7/20-10. На підставі зазначеної інформації СДПІ по роботі з ВПП у м. Сімферополі АР Крим ДПС складено акт від 11.04.2012р. № 37/22/31263808 про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строітель-плюс» з питань правомірності проведення господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012р. Зазначеним актом встановлено відсутність зазначеного суб'єкта господарювання (БВП «Строітель-плюс») за місцем знаходження (зазначено стан платника податків № 9).

Крім того, податковим органом була використана постанова групи слідчих ГСУ ДПС України від 02.04.2012р., яка була прийнята в рамках розгляду кримінальної справи № 69-0146. Зазначеною постановою встановлено, що відносно директора БВП «Строітель-Плюс» ОСОБА_3 та ряду інших фізичних осіб порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності.

З огляду на зазначені обставини, податковий орган, в акті перевірки від 13.08.2012р. № 843/22/14196857, дійшов висновку, що господарські операції позивача та БВП «Строітель-Плюс» по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 мають ознаки фіктивності, тобто є такими, що фактично не відбулись.

ВАТ «Уманьавтодор», не погоджуючись з висновками вищевказаного акту перевірки, 06.09.2012р. за № 3018 подало до ДПС у Черкаській області скаргу на висновки акту перевірки.

Рішенням податкового органу від 06.11.2012р. № 24859/10-210 про результати розгляду скарги, заперечення позивача залишені без задоволення, а висновки акту перевірки від 13.08.2012р. № 843/22/14196857 - без змін.

На підставі акту перевірки від 13.08.2012р. № 843/22/14196857, податковим органом 29.08.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р":

- № 0000472210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 801 699 грн., у тому числі основний платіж в сумі 801 696 грн. та штрафні санкції в сумі 3 грн.

Будучи не згідним з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 означеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту - Закон), що до 01.01.2011р. визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, а також порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) тощо.

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Отже, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції. Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999р. господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу досліджених під час судового розгляду документів, а саме: договору № 21М-10 від 29.07.2010р., укладеному між Службою автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України та ВАТ «Уманьавтодор», на виконання робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+ 420 - 14км.+360; договору субпідряду № 808 від 02.08.2012р., укладеному між ВАТ «Уманьавтодор» та БВП «Строітель-Плюс»; актів приймання виконаних робіт за грудень 2010р. форми КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. форми КБ-3; платіжних доручень № 351 від 23.03.2011р., № 341 від 22.03.2011р., № 1638 від 09.09.2010р., № 2028 від 18.10.2010р., № 2253 від 15.11.2010р., № 1555 від 27.08.2010р., № 1260 від 11.08.2010р., № 1887 від 01.10.2010р.; податкових накладних № 4372 від 11.08.2010р. на суму 200 000 грн., в т. ч. ПДВ - 33 333 грн. 33 коп., № 5341 від 09.09.2010р. на суму 150 000 грн., в т. ч. ПДВ - 25 000 грн., № 5569 від 01.10.2010р. на суму 300 000 грн., в т. ч. ПДВ - 50 000 грн., № 5570 від 18.10.2010р. на суму 100 000 грн., в т. ч. ПДВ - 16 666 грн. 67 коп., № 6258 від 15.11.2010р. на суму 220 000 грн., в т.ч. ПДВ - 36 666 грн. 67 коп. та № 8935 від 27.12.2010р. на суму 1 643 034 грн. 91 коп., в т. ч. ПДВ - 273 839 грн. 15 коп.; актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт за травень, червень 2011р. форми КБ-3; податкових накладних № 234 від 18.05.201р. на суму 1 466 987,75грн., в т. ч. ПДВ - 244 497 грн. 96 коп., № 233 від 18.05.2011р. на суму 15 868 грн. 44 коп., в т. ч. ПДВ - 2 644 грн. 74 коп., № 248 від 19.05.2011р. на суму 321 861 грн. 29 коп., в т. ч. ПДВ - 53 643 грн. 55 коп., № 249 від 19.05.2011р. на суму 127 984 грн., в т. ч. ПДВ - 21 330 грн. 67 коп. та № 442 від 30.06.2011р. на суму 264 441 грн. 60 коп., в т. ч. ПДВ - 44 073 грн. 60 коп.; актів приймання змонтованого обладнання при виконанні робіт по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+420 - 14км.+360 № 1 від 20.04.2011р., № 2 від 18.05.2011р., від 22.07.2011р.; рахунку-фактури № 1526 від 19.05.2011р., видаткової накладної № 1197 від 19.05.2011р., рахунку-фактури № 1525 від 19.05.2011р., видаткової накладної № 1196 від 19.05.2011р., накладної № 6 від 30.09.2010р., накладної № 17 від 30.09.2010р., довіреності № 1623 від 29.09.2010р. на придбання/поставку комплектуючих; протоколів нарад по реконструкції автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+ 420 - 14км.+360 № 89 від 03.12.2010р., № 83 від 25.11.2010р., № 79 від 19.11.2010р., № 81 від 23.11.2010р.; локальних кошторисних розрахунків по об'єкту «Реконструкція автомобільної дороги Київське півкільце (Т-10-27) на ділянці дороги 12км.+ 420 - 14км.+360»; довідки зустрічної звірки щодо документального та фактичного підтвердження виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між Службою автомобільних доріг у Київській області та відкритим акціонерним товариством «Уманьавтодор» за період з 01.04.2010р. по 31.06.2012р.; листа Служби автомобільних доріг у Київській області Державної служби автомобільних доріг України № 10С/94 від 15.01.2013р.; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи БВП «Строитель-Плюс» серії А01 № 146667, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00961346 від 17.11.2004р., ліцензії БВП «Строитель-Плюс» серії АВ № 195347 на будівельну діяльність, суд дійшов висновку про фактичне здійснення господарських операцій між ВАТ «Уманьавтодор» та БВП «Строітель-Плюс», що обумовлені господарською діяльністю позивача - будівництво доріг.

Позивачем виконано вимоги статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо документального оформлення фактів здійснення господарських операцій та дотримано вимог статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., і в підтвердження правомірності формування податкового кредиту за податковими накладними, виданими вище зазначеним контрагентом позивача, надано всі передбачені діючим законодавством України документи, в тому числі податкові накладні, складені у відповідності до статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. особами, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З огляду на зазначене суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій з придбання товарів/надання послуг.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Уманська об'єднана державна податкова інспекція жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваного в судовому порядку податкового повідомлення-рішення, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Суд вважає також помилковими висновки відповідача про те, що факт порушення кримінальної справи відносно директора БВП «Строітель-Плюс» ОСОБА_3 та ряду інших фізичних осіб по факту фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності дає право для визнання недійсними всіх договорів, вчинених зазначеним підприємством за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили та яким би було встановлено, що досліджені договірні стосунки позивача направлені на функціонування схеми незаконної діяльності щодо сприяння товариствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів.

Факт порушення кримінальної справи не тягне за собою недійсність усіх угод та сумнівність господарських операцій, укладених та здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення із державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних і не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту.

Більше того, єдиним доказом наявності ознак фіктивності контрагентів позивача може бути тільки вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Як вбачається з матеріалів справи, вирок Київським районним судом м. Сімферополя відносно засновника БВП «Строітель-Плюс» ОСОБА_4 за ч. 2 статті 28, ч. 2 статті 205 КК України винесений лише 10.04.2013р.

В той же час, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Податковий орган, в свою чергу, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000472210 від 29.08.2012р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Уманьавтодор» 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 19 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2013 року.