Постанова № 32738116, 01.08.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. Справа № 804/5993/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Муляр А.В. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопром" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, у якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000712250 та № 0000722250, винесених на підставі акту перевірки № 361/150/30597784 від 09.04.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з Виробничо-комерційним малим підприємством «Фірма Сато» (далі - ВК МП «Фірма Сато») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімплекс Буд» (далі - ТОВ «Сімплекс-Буд»), оскільки факт виконання договорів підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме: видатковими накладними, актами виконаних робіт та податковими накладними. Одночасно позивач зазначає, що між позивачем та ВК МП «Фірма Сато» укладено договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, а тому у позивача відсутні документи, які можуть підтверджувати транспортування товарів за вказаним договором, виписки з книги довіреностей та сертифікати відповідності товарів, тому що складання вказаних документів не передбачено для даного виду договору.

Також позивач зазначає, що між ним та ТОВ «Сімплекс-Буд» укладено договір купівлі-продажу пального. Позивач також наголосив на тому, що має на праві власності та праві користування десять транспортних засобів. На думку позивача, відповідач проігнорував той факт, що підприємство, яке займається діяльністю автомобільного вантажного транспорту, може використовувати для своїх господарських потреб і користуватися паливом шляхом заправки своїх транспортних засобів на відповідних АЗС, а тому документів, які б підтверджували факт транспортування палива позивач може й не мати.

Ухвалою суду від 29.04.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалами суду від 29.04.2013 року та від 13.06.2013 року витребувано від контрагентів позивача - ТОВ «Сімплекс-Буд» та ВК МП «Фірма Сато» інформацію та її документальне підтвердження щодо виконання договорів, які були укладено з позивачем.

Поштова кореспонденція направлена на адреси ТОВ «Сімплекс-Буд» та ВК МП «Фірма Сато», що вказані у ЄДРПОУ, повернулася на адресу суду із відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, якими користується позивача, копію ліцензії надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом та копії договорів оренди транспортних засобів.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У матеріалах справи знаходяться письмові заперечення відповідача на позовну заяву, у яких останній не визнає позов зазначаючи про нереальність правочину укладеного позивачем з ТОВ «Сімплекс-Буд» та ВК МП «Фірма Сато», з наступних причин:

- позивачем не надано виписок з книги довіреностей на отримання товарів придбаних у ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товарів від ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

-позивачем не надано документів, які б підтверджували розрахунки за транспортні послуги по перевезенню товарів;

-позивачем не надано сертифікатів відповідності та/або походження товарів придбаних у ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували подальшу реалізацію товарів, отриманих від ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- також відповідачем встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато».

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

З 03.04.2013 року по 09.04.2013 року відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато» за період вересень 2012 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 361/150/30597784 від 09.04.2013 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про те, що за результатами перевірки позивача не підтверджено реальність господарських операцій із ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато», їх вил, обсяг, якість, розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій.

Висновок відповідача щодо нереальності правочинів обгрунтовується наступним:

- позивачем не надано виписок з книги довіреностей на отримання товарів придбаних у ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували факт транспортування товарів від ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували розрахунки за транспортні послуги по перевезенню товарів;

- позивачем не надано сертифікатів відповідності та/або походження товарів придбаних у ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- позивачем не надано документів, які б підтверджували подальшу реалізацію товарів, отриманих від ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато»;

- також відповідачем встановлено наявність розбіжностей між сумою податкового кредиту позивача та сумою податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато».

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «р» від 24.04.2013 року № 0000712250 на суму податку на прибуток приватних підприємств 308 723,75 грн., та від 24.04.2013 року № 0000722250 на суму ПДВ 133 646,25 грн., загалом на суму 442 370,00 грн.

Суд погоджується з висновками відповідача зробленим у Акті № 361/150/30597784 від 09.04.2013 року щодо не спрямованості правочину, який укладений позивачем з ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато», на настання правових наслідків, у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинене ТОВ «Симплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд» та ВК МП «Фірма Сато».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд» укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 56 від 13.08.2012 року, у відповідності до умов якого, ТОВ «Сімплекс Буд» зобов'язувалось передати у власність позивача нафтопродукти, а позивач зобов'язувався розрахуватися за них.

Згідно п.1.3 договору сторони погодили, що кількість нафтопродуктів, а також дата та місце поставки визначається позивачем у письмових заявках, які направляються на адресу ТОВ «Сімплекс Буд» по факсу або телефонограмою.

На виконання умов договору сторонами складено видаткові накладні № РН-22101 від 22.10.2012 року, № РН-24101 від 24.10.2012 року, № РН-29101 від 29.10.2012 року, № РН-31101 від 31.10.2012 року, № РН-21111 від 21.11.2012 року, № РН-19111 від 19.11.2012 року, № РН-14111 від 14.11.2012 року, № РН-26111 від 26.11.2012 року, № РН-14091 від 14.09.2012 року, № РН-18092 від 18.09.2012 року, № РН-20091 від 20.09.2012 року на загальну суму 347 043,30 грн., копії яких знаходяться у матеріалах.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ТОВ «Сімплекс Буд» виписало позивачу податкові накладні № 22101 від 22.10.2012 року, № 24101 від 24.10.2012 року, № 29101 від 29.10.2012 року, № 31101 від 31.10.2012 року, № 21111 від 21.11.2012 року, № 19111 від 19.11.2012 року, № 14111 від 14.11.2012 року, № 26111 від 26.11.2012 року, № 14091 від 14.09.2012 року, № 18092 від 18.09.2012 року, № 20091 від 20.09.2012 року, які оформлені у відповідності до податкового законодавства.

Судом встановлено, що позивач оплатив отримане паливо частково на суму 216 969,30 грн.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Сімплекс Буд» анульовано 31.03.2013 року.

Тобто станом на день виписки податкових накладних ТОВ «Сімплекс Буд» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

З сайту інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua ) судом встановлено, що ТОВ «Сімплекс Буд» є зареєстрованою юридичною особою.

Одночасно судом встановлено, що позивач має у користуванні вантажні транспортні засоби, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та копіями договорів оренди транспортних засобів, яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що одним із видів діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Таким чином, суд зазначає, що нафтопродукти придбавались позивачем для використання їх у власній господарській діяльності.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 та від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд» не надано на запити суду документи, які б підтверджували факт транспортування нафтопродуктів від ТОВ «Сімплекс Буд» до позивача (товарно-транспортних накладних, залізних накладних тощо), а також доказів, які б могли підтвердити факт заправки пальним транспортних засобів позивача на АЗС ТОВ «Сімплекс Буд» (чеки, фіскальні чеки тощо).

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, судом не встановлено руху активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Сімплекс Буд», а отже господарська операція не є реальною.

Щодо взаємовідносин позивача з ВК МП «Фірма Сато», то суд зазначає наступне.

Між позивачем та ВК МП «Фірма Сато» укладеного договір про надання послуг з технічного огляду та ремонту автомобілів № 32 від 31.07.2012 року, у відповідності до умов якого ВК МП «Фірма Сато» зобов'язувалось виконати роботи, а позивач зобов'язувався їх оплатити.

На виконання умов договору сторонами складено Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № ОУ-24097 від 24.09.2012 року, № ОУ-25095 від 25.09.2012 року, № ОУ-26092 від 26.09.2012 року, № ОУ-28097 від 28.09.2012 року, а також видаткові накладні № РН-27092 від 27.09.2012 року, № РН-20092 від 20.09.2012 року, № РН-18092 від 18.09.2012 року на загальну суму 294 460,56 грн., копії яких знаходяться у матеріалах.

Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що ВК МП «Фірма Сато» виписало позивачу податкові накладні № 18092 від 18.09.2012 року, № 20092 від 20.09.2012 року, № 24097 від 24.09.2012 року, № 25095 від 25.09.2012 року, № 26092 від 26.09.2012 року, № 27092 від 27.09.2012 року, № 28097 від 28.09.2012 року, які оформлені у відповідності до податкового законодавства.

Судом встановлено, що позивач оплатив виконані роботи частково на суму 150 474,38 грн.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ВК МП «Фірма Сато» анульовано 18.03.2013 року.

Тобто станом на день виписки податкових накладних ВК МП «Фірма Сато» було платником ПДВ та вправі було виписувати податкові накладні.

З сайту інформаційно-ресурсного центру (www.irc.gov.ua ) судом встановлено, що ВК МП «Фірма Сато» є зареєстрованою юридичною особою.

Одночасно судом встановлено, що позивач має у користуванні вантажні транспортні засоби, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та копіями договорів оренди транспортних засобів, яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що одним із видів діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Таким чином, суд зазначає, що технічний огляд та ремонт автомобілів здійснений позивачем для власної господарській діяльності.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 та від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як рух активів у процесі здійснення господарської операції. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Суд зазначає, що для виконання робіт з технічного огляду та ремонту автомобілів ВК МП «Фірма Сато» повинно мали на праві власності або у користуванні приміщення, обладнання, а також трудові ресурси.

На запит суду позивач та ВК МП «Фірма Сато» не надали документів, які б підтверджували наявність у ВК МП «Фірма Сато» на праві власності або у користуванні приміщення, обладнання, а також наявності у ВК МП «Фірма Сато» трудових ресурсів необхідних для здійснення робіт у технічного огляду та ремонту автомобілів.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, судом не встановлено руху активів у процесі здійснення господарської операції між позивачем та ВК МП «Фірма Сато», а отже господарська операція не є реальною.

На підставі викладеного судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000712250 та № 0000722250, винесені на підставі акту перевірки № 361/150/30597784 від 09.04.2013 року, прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопром» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 01.08.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін