Постанова № 32738097, 31.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2013 року 810/3880/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Маджар О.М., за участю:

представника позивача - Антонова Є.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

23 липня 2013 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» (ТОВ «Енергокапитал», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2013 року №0000302200, №0000312200.

Зазначали, що твердження податкового органу про нікчемність правочину не відповідають дійсності і товарності операції, звертали увагу на відсутність у посадових осіб ДПІ права визнавати угоди нікчемними; вказували, що у товариства наявні усі первинні документи, які супроводжують відповідний вид господарських операцій, а також використання придбаної продукції у власній господарській діяльності.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, в частині збільшення нарахування сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та податку на прибуток, просили визнати оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заперечень проти позову не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта №258/22-37256969 від 13 травня 2013 року, у період з 8 травня по 13 травня 2013 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергокапитал» з питань дотримання вимог податкового законодавства, підтвердження господарських відносин із ТОВ «Генбудінвест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 серпня по 31 серпня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, відповідачем порушено вимоги п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 19600 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на 18667 грн.

На підставі Акта перевірки, 28 травня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0000302200 із визначенням грошового зобов'язання за основним платежем 18667 грн. і штрафних санкцій у сумі 9333,50 грн. із податку на додану вартість, а також №0000312200 із донарахуванням податку на прибуток за основним платежем 19600 грн. і штрафу на суму 9800 грн.

Як видно зі змісту Акта, йдеться про нікчемність угоди як безтоварної, стверджується нереальність здійснення господарської діяльності товариством «Генбудінвест», що підтверджує фіктивність операції.

Так, зі змісту Акта вбачається, що приводом для перевірки та підставою для твердження про нікчемність угоди є опосередковані дані, зокрема Акт ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова від 28 березня 2013 року №273/2240/37318658 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Генбудінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Крім того, зазначено, що директор ТОВ «Генбудінвест» ОСОБА_1, у ході опитування співробітниками податкової міліції, підтвердив, що займає таку посаду, але, за твердженнями Інспекції, не зміг надати ґрунтовні пояснення щодо діяльності підприємства.

Проте врахування зазначеного як єдиних доказів безтоварності операції є передчасним та помилковим.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» є юридичною особою, зареєстроване Бородянською районною державною адміністрацією 24 лютого 2011 року (а.с.52), має свідоцтво платника податку на додану вартість №100332735 НБ №258069 та перебуває на податковому обліку в Бородянській ОДПІ (а.с.32). Тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Основними видами його діяльності є: оптова торгівля відходами та брухтом; ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; відновлення відсортованих відходів; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у (а.с.53).

У ході судового розгляду встановлено, що у серпні 2012 року між позивачем та ТОВ «Генбудінвест» укладено договір купівлі-продажу №20/08-2012 від 20 серпня 2012 року (а.с.22), за яким Продавець (ТОВ «Генбудінвест») зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (ТОВ «Енергокапитал») товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Загальна сума договору із доставкою становить 112000 грн. Покупець здійснює 100% передоплату (112000 грн.) за партію Товару протягом одного дня з моменту отримання рахунку-фактури. Товар поставляється на склад Покупця у смт. Бородянка.

За умовами згаданого договору ТОВ «Енергокапитал» придбав трансформатори масляні ТМЗ 1000/6/04 (4 одиниці).

На підтвердження факту передачі, транспортування та отримання вказаних товарів, товариством «Енергокапитал» надано належним чином засвідчені копії таких документів:

- рахунок-фактура №20/08/01 від 20 серпня 2012 року (а.с.25);

- податкова накладна №105 від 21 серпня 2012 року у сумі 112000 грн. (ПДВ 18666,67 грн. - а.с.23-24);

- видаткова накладна №РН-210801 від 21 серпня 2012 року (а.с.26);

- товарно-транспортна накладна №21/08 від 21 серпня 2012 року (а.с.27);

- платіжне доручення 3169 від 20 серпня 20112 року на суму 112000 грн. (а.с.28);

- банківська виписка по рахунку за 20 серпня 2012 року (а.с.29).

Оригінали згаданих договору, податкової накладної, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, платіжного доручення та банківської виписки було оглянуто у судовому засіданні та встановлено їх тотожність із долученими до матеріалів справи копіями.

Також подано фотокартки (із зазначенням дати та часу їх створення) трансформаторів, які направлялися позивачу контрагентом безпосередньо перед підписанням договору (а.с.88-95).

З метою підтвердження відображення у бухгалтерському обліку операції із ТОВ «Генбудінвест», позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 за серпень 2012 року (а.с.31).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що у подальшому придбані трансформатори були розібрані на комплектуючі складові елементи та реалізовані таким підприємствам: ТОВ «СКМ-ТРЕЙД», ТОВ «Південна електротехнічна компанія» - ПЕТК, ТОВ «КАТЕХ-ЕЛЕКТРО», ТОВ «Елтехком». На засвідчення цього, товариством «Енергокапитал» надано акти розібрання трансформаторів №21/08-1, 21/08-2, 21/08-3, 21/08-4 (а.с.36-39), 23/08-1, 23/08-2, 23/08-2, 23/08-2 (а.с.а.с.40-43); видаткові накладі (а.с.44, 46, 48, 50) та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.45, 47, 49, 51).

З метою підтвердження наявності складських приміщень, ТОВ «Енергокапитал» надано засвідчену копію договору купівлі-продажу комплексу будівель і споруд загальною площею 923,4 кв.м. у смт. Бородянка Київської області, а також витяг про державну реєстрацію та свідоцтво про право власності на таке майно (а.с.80-81, 86-87).

Задля засвідчення відображення операції із ТОВ «Генбудінвест» у податковій звітності, позивачем надано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2012 року із додатками та реєстр виданих і отриманих податкових накладних за цей період (а.с.63-79).

Суд наголошує, що недоліків у первинних документах та податкових накладних за договором між ТОВ «Енергокапитал» та ТОВ «Генбудінвест» у ході перевірки Інспекцією не встановлено.

За таких обставин вбачається, що твердження про безтоварність ґрунтується на припущеннях, а доводи позивача про дійсність правочину належними доказами не спростовуються.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно зі статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; зв'язок між придбанням товарів, понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Суд звертає увагу, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення податкового законодавства є персоніфікованими. Визначення податкових зобов'язань платнику податків не може ставитись у пряму залежність від виконання податкових обов'язків його контрагентом.

Крім того, суд наголошує, що факт визнання правочину нікчемним (недійсним) має наслідком застосування негативних наслідків за цивільним законодавством, а не донарахування податкових зобов'язань.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків ніякі послуги не надавались, а товари не отримувались від його контрагента.

До того ж, за приписами пункту 73.5 статті 75 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Як вбачається з Акта перевірки, податковий орган, який надіслав відповідачу Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, безпосереднього дослідження первинних бухгалтерських та інших документів цього суб'єкта господарювання не здійснював, відтак висновки, викладені у акті перевірки, суперечать приписам пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та не є належними і допустимими доказами відсутності вчинення цим контрагентом господарських операцій з позивачем.

Під час розгляду справи суду були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції та її виконання між ТОВ «Енергокапитал» та ТОВ «Генбудінвест», таку угоду належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку; встановлено її безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування валових витрат і податкового кредиту - податковим органом не надані.

Судом з'ясовано, що ТОВ «Енергокапитал» перед підписанням договору купівлі-продажу, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинило низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності ТОВ «Генбудінвест», зокрема отримали копії свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість такого контрагента та ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві (а.с.33-35).

До того ж, на час судового розгляду ТОВ «Генбудінвест» є зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною особою (а.с.82-83).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт поставки товарів, оплати їх вартості, транспортування, подальшої реалізації підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарської операції.

За недоведеності відповідачем того, що продукція не постачалась, висновки податкового органу є безпідставними.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Більше того, відповідач не надав заперечень на адміністративний позов, що також, саме по собі, є підставою визнання оскаржуваних рішень протиправними та задоволення позову.

На основі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Як закріплює частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 574 грн., доказів понесення інших судових витрат не надано.

Тому судові витрати щодо сплати судового збору у вказаній сумі підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області Державної податкової служби №0000302200 від 28 травня 2013 року та №0000312200 від 28 травня 2013 року.

Стягнути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» судовий збір у сумі 574 (п'ятсот сімдесят чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 01 серпня 2013 р.