Рішення № 32737531, 29.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2013 року Справа № 913/1579/13

Провадження №4/913/1579/13

За позовом

Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Алчевськкокс", м. Алчевськ, Луганська область

про стягнення 18550 грн. 00 коп.

Суддя Старкова Г.М.

Секретар судового засідання: Макаренко В.А.

У засіданні брали участь :

від позивача - Шуба Я.С., довіреність № 33 від 01.01.2013;

від відповідача - Мерзлякова В.П., довіреність № 10-02 від 02.01.2013.

У судових засіданнях 08.07.2013 та 22.07.2013 у справі № 913/1579/13, згідно ст. 77 ГПК України, були оголошені перерви до 22.07.2013 та 29.07.2013 відповідно. Рішення господарського суду Луганської області виноситься 29.07.2013.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 18550 грн. 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні № 58683814, відправленому Публічним акціонерним товариством "Алчевськкокс" за накладною № 49529886 від 24.11.2012.

Представник позивача у судовому засіданні 08.07.2013 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, в якому відхилив вимоги позивача, вказавши на їх необґрунтованість, оскільки дрібняк коксовий був завантажений відповідачем у вагон № 58683814 у вологому стані (посвідчення якості від 24.11.2012 партія № 5082), тому відповідно до розміру нормативної недостачі вантажів при залізничних перевезеннях, недостачі відвантаженого дрібняка коксового у спірному вагоні немає, та просить суд у задоволенні позову відмовити та з інших підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача надав до суду пояснення № 241/337 від 05.07.2013, яким зазначив, що дії працівників залізниці відповідають вимогам діючих нормативних документів. При цьому, з накладної № 49529886 від 24.11.2012 не можна визначити норму природної втрати і граничного розходження -2% як для вантажу, що перевозиться у вологому стані, так як відповідач інформацію про такі властивості не зазначив в накладній. Вказані пояснення судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 08.07.2013 клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить долучити до матеріалів справи копії наданих документів, яке судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Представник позивача надав у судовому засіданні 08.07.2013 клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить долучити до матеріалів справи копії наданих документів, яке судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Представник відповідача надіслав до суду заперечення № 10-5047 від 18.07.2013 на пояснення у справі від 05.07.2013, яким вказав на те, що надані відповідачем документи свідчать, що маса вантажу у накладній № 49529886 від 24.11.2012 вказана вірно, оскільки при перевезенні вантажів у вологому стані, згідно ст. 27 Правил видачі вантажів, застосовується норма недостачі 2% маси вантажу, яка зазначена в перевізному документі. Дане заперечення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи.

Представник позивача надав у судовому засіданні 22.07.2013 клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить долучити до матеріалів справи копії наданих документів, яке судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Представник відповідача надав у судовому засіданні 29.07.2013 доповнення до заперечень № 10-5174 від 29.07.2013, в порядку ст. 22 ГПК України, яким зазначив, що згідно сертифікату якості від 24.11.2012, вологість спірного дрібняка коксового складає 22,0% та технічних умов ТУ У 23.1-001904430011:2011 «Дрібняк коксовий», якими визначено, що масова доля вологи може складати до 24%, а також згідно листа Державного підприємства «Український державний науково- дослідницький вуглехімічний інститут (УХІН)», дрібняк коксовий завжди транспортується у вологому стані. Також відповідач повідомив, що позиція відповідача з цього питання підтверджується наданою ним судовою практикою. Надане доповнення до заперечення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Представник позивача надав у судовому засіданні 29.07.2013 пояснення по справі від 25.07.2013 № ДНЮ-2/842,яким зазначив, що при підготовці позовної заяви застосовувалась норма природної втрати ваги вантажу 1% (п.27 Правил видачі вантажу), хоча необхідно застосовувати 0,5%, проте це не впливає на результат розгляду справи, а навпаки в більшій мірі спростовується можливість застосування допустимого мінімуму природної втрати, оскільки 0,5% від загальної маси вантажу=275,30 кг допустимої природної втрати, а згідно комерційного акту № 046120/272 від 29.11.2012, різниця між тією, яка зазначена у накладній відповідачем та фактичною складає 1000 кг. Вказане пояснення судом розглянуте та долучене до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

Так, у листопаді 2012 року зі станції відправлення Комунарськ Донецької залізниці на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці за перевізним документом, а саме накладною № 49529886 від 24.11.2012 Публічне акціонерне товариство «Алчевськкокс» (відповідач) відправило вантаж - «дрібняк коксовий» у вагоні № 58683814, одержувач - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів».

На станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці 29.11.2012 при переважуванні вагону на 100- тонних тензометричних вагах було виявлено, що маса вантажу, зазначена у накладній № 49529886 від 24.11.2012, не відповідає фактичній масі вантажу у вагоні.

Отже, на станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці було проведене контрольне переваження і встановлено що:

- у вагоні № 58683814 в накладній № 49529886 від 24.11.2012 вказана маса вантажу нетто 55060 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає брутто - 77300 кг, нетто - 54060 кг, тара -23240 кг, що на 1000 кг менше ніж вказано у накладній.

По даному факту складено комерційний акт АА № 046120/272 від 29.11.2012 (а.с.9).

Переважування проводилось на 100- тонних тензометричних вагах, повірених 15.08.2012. Завантаження шапкою вище рівня бортів 30 см, рівномірне, ватаж не маркований. Вагон бездвірний, люка закриті, слідів втрати та течі вантажу не виявлено.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу, позивач, відповідно до ст.ст. 118, 112 Статуту залізниць України, нарахував штраф на суму 18 550 грн. 00 коп., який просить стягнути на свою користь.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Керуючись ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відносини пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Як встановлено ч. 3 ст. 909 ЦК України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

За приписами статті 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Статут залізниць України згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 №457 з подальшими змінами та доповненнями. Статтею 2 цього Статуту передбачено, що Статутом визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Як зазначено в ст. 6 глави 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за усі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником з відображенням способу визначення у накладній.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить і стаття 129 Статуту, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як свідчать матеріали справи, у листопаді 2012 року зі станції відправлення Комунарськ Донецької залізниці на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці за перевізним документом, а саме: накладною № 49529886 від 24.11.2012 Публічне акціонерне товариство «Алчевськкокс» (відповідач) відправило вантаж - «дрібняк коксовий» у вагоні № 58683814, одержувач - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»(а.с.10).

Вагон був завантажений відповідно до вимог „Технічних умов" і „Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу", вантаж - дрібняк коксовий, фракція 0х10 мм завантаження із шапкою. Змерзаючий вантаж. Вантаж пройшов рампові плити, завантажений з бункерів. Прийнятий залізницею 24.11.2012 до перевезення без зауважень. В накладній № 49529886 від 24.11.2012 вказана маса вантажу нетто 55060 кг, що дорівнює фактично відвантаженої кількості дрібняка коксового.

Вантажоодержувач - Публічне акціонерне товариство «Нікопольській завод феросплавів», звернувся до позивача з проханням перевірити масу вантажу в спірному вагоні № 58683814.

Так, на станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці 29.11.2012 на вагах ПАТ «Нікопольській завод феросплавів» за участю представника станції було проведено контрольне переважування вагону № 58683814 і встановлено що:

- у вагоні № 58683814 в накладній № 49529886 від 24.11.2012 вказана маса вантажу нетто 55060 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає брутто - 77300 кг, нетто - 54060 кг, тара -23240 кг, що на 1000 кг менше ніж вказано у накладній.

По даному факту складено комерційний акт АА № 046120/272 від 29.11.2012 (а.с.9).

Відповідно до п. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

У відповідності до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 Статуту, яка визначає штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладання на відправника відповідальності згідно ст. 122 Статуту за неправильне зазначення ним в залізничній накладній відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених Статутом.

Відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України, штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі перевізної плати за всю відстань перевезення.

Отже, за приписами наведених норм штраф підлягає стягненню за факт допущення вантажовідправником вказаного порушення.

При цьому, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей, зокрема, щодо маси, є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниці України.

Посилаючись на вимоги вищевказаних статей законодавства, якими встановлено обов'язок відповідача вірно зазначати відомості в перевізних документах при відправленні вантажів, позивач дійшов висновку про порушення відповідачем правил перевезення вантажів, в частині визначення у накладній маси вантажу.

Разом з тим, відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси зазначеної в перевізних документах. Зазначений розмір норми недостачі застосовується, зокрема, при перевезенні вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Пунктом 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, встановлено, що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083.

Виходячи з аналізу чинного законодавства України, та згідно п. 27 Правил видачі вантажів перевезення вантажу допускається у вологому стані з зазначенням у відповідних сертифікатах відсотків вологості для кожної партії товару.

Як свідчать матеріали справи, дрібняк коксовий був завантажений відповідачем у вагон №58683814 у вологому стані, про що свідчить наявний в матеріалах справи сертифікат якості партія № 5082 від 24.11.2012 (а.с.23), згідно якого вологість спірного дрібняка коксового складає 22% та Технічними умовами ТУ У 23.1-00190443-011:2011 "Дрібняк коксовий"(а.с.24-33) визначено, що масова доля вологи може складати до 24 %, що також зазначено у листі Державного підприємства «Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут» (УХІН)» №10/1111 від 21.06.2013 (а.с.121).

Крім того, в накладній в графі найменування вантажу зазначено: «дрібняк коксовий, змерзаючий вантаж». Теоретична частина курсу «Ватажоведенння» визначає, що змерзання це властивість вантажу.

Змерзання - властива всім насипним і багатьом навалювальним вантажам в умовах мінусової температури, якщо вони знаходяться у вологому стані (руди металів, пісок, глина, щебінь, шлаки і ін.). Це властивість вантажу при мінусовій температурі перетворюватися на суцільну масу і втрачати свою сипучість. Тому, відповідач при оформленні з/накладній в графі 20 зазначив такі особливості вантажу, як змерзання (відмітка «змерзаючий вантаж»), що підтверджує те, що вантаж перебуває у вологому стані.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем при складанні комерційного акту АА № 046120/272 від 29.11.2012 (а.с.9) помилково застосовувалася норма природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто - 1% від маси нетто, яка застосовується для розрахунків при отриманні коксу.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 862/5083, встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, яка становить 2 відсотка маси для вантажу, завантаженого у вологому стані.

Також суд вважає, що дрібняк коксовий був завантажений відповідачем у вагон № 58683814 у вологому стані (посвідчення якості від 24.11.2012 партія № 5082)(а.с.23). Тому, відповідно до розміру нормативної недостачі вантажів при залізничних перевезеннях, недостачі відвантаженого дрібняка коксового у спірному вагоні немає.

Отже, суд визнає обґрунтованими посилання відповідача про застосування при розрахунку норми нестачі 2% маси вантажу та посилаючись на положення п.27 Правил видачі вантажу здійснює власний перерахунок із її застосуванням.

Розрахунок норми недостачі: при здійсненні перерахунку із застосуванням норми нестачі в 2% маси для вантажу, завантаженого у вологому стані: (55060 кг (маса нетто вагону №58683814 в накладній № 49529886 від 24.11.2012) * 2% (норма нестачі) = 1101 кг), межа гранично допустимого розходження визначення маси нетто виявилась більшою - 1101 кг, ніж виявлена різниця - 1000 кг.

Про те, що дрібняк коксовий був відвантажений у вологому стані свідчить технологія його виробництва, яка викладена у Технологічній інструкції ТИ-51229-КХ-3-2009, оскільки згідно п.4.4.4 вищезгаданої Інструкції, гасіння коксу, який видається з пічки, виконується фенольною водою. При цьому, згідно технічних умов ТУ У 322-00190443-076-96 масова доля загальної вологи для коксу доменного складає 5%»(а.с. 34-50), тоді як згідно технічних умов ТУ У 23.1-00190443-011:2011 "Дрібняк коксовий" масова доля вологи може складати до 24 % (а.с.24-33).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач, при розрахунку норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто відвантаженого дрібняка коксового помилково застосував норму для коксу доменного.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажу, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких внаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси зазначеної в перевізних документах. Зазначений розмір норми недостачі застосовується, зокрема, при перевезенні вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 25 липня 2012 року у справі №17/5005/2203/2012 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Євраз-Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського" про стягнення штрафу у розмірі 12 945,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору за накладною № 49529886 від 24.11.2012 вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «Алчевськкокс» (відповідач) зі станції відправлення Комунарськ Донецької залізниці відправило вантаж - «дрібняк коксовий» у вагоні № 58683814, одержувач - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів»(а.с.10).

Вагон був завантажений відповідно до вимог „Технічних умов" і „Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу", вантаж - дрібняк коксовий, фракція 0х10 мм завантаження із шапкою. Змерзаючий вантаж. Вантаж пройшов рампові плити, завантажений з бункерів. Прийнятий залізницею 24.11.2012 до перевезення без зауважень. В накладній № 49529886 від 24.11.2012 вказана маса вантажу нетто 55060 кг, що дорівнює фактично відвантаженої кількості дрібняка коксового.

Згідно комерційного акту АА № 046120/272 від 29.11.2012 (а.с.9) зафіксована різниця між вагою за накладною № 49529886 від 24.11.2012 та вагою, що виявлена при переважуванні на станції призначення Нікополь Придніпровської залізниці в кількості 1000 кг., вказане свідчить про наявність розходжень при переважуванні вантажу на станціях відправлення та призначення, оскільки, при відправленні вантаж був зважений на 200 тонних вагонних (механічних) вагах, а на станції призначення - на 100 тонних тензометричних (електронних) вагах. Тобто перевірка маси вантажу на станції призначення провадилась іншим способом, ніж на станції відправлення.

Статтею 37 Статуту залізниць передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній - основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу. За правилами статті 24 Статуту залізниць, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених відправником у накладній, а статтею 122 Статуту встановлена відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.

Відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Крім того, стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеним у транспортних документах.

При цьому, відповідно до частини 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

Згідно пунктів 22, 28, 29, 31 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Із встановлених обставин справи вбачається, що відправником (відповідачем у справі) масу вантажу визначено на 200 тонних вагонних (механічних) вагах, про що зазначено в накладній № 49529886 від 24.11.2013 (а.с.10), але згідно даних, вказаних у комерційному акті АА № 04612272 від 29.11.2012 (а.с.9), позивач проводив перевірку маси вантажу на 100 тонних тензометричних (електронних) вагах.

За вказаних обставин, суд вважає, що висновки позивача про наявність правових підстав для стягнення штрафу не ґрунтуються на положеннях статті 122 Статуту залізниць, та пунктів 22, 28, 29, 31 Правил видачі вантажів, оскільки перевірка маси вантажу на станції призначення залізницею провадилась не на 200-тонних вагонних (механічних) вагах, а на 100 тонних тензометричних (електронних) вагах.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача про те, що маса вантажу, яка була визначена ним, та маса вантажу, яка була визначена при його переваженні, були визначені двома різними способами -на двох різних типах ваг, що суперечить вимогам п. 22 Правил видачі вантажів.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для притягнення відповідача до майнової відповідальності у вигляді штрафу згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі, встановленому статтею 118 Статуту.

Така правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 28 жовтня 2009 року у справі № 9/1137 за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорації "Древлянський край" про стягнення штрафу у розмірі 40 555,00 грн.

Також суд звертає увагу на те, що при перевезенні вантажу, згідно з п.24 Статуту залізниць, залізницею було проведено контрольне переважування вантажу на тензометричних вагах на станції Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці. Переважування відбувалося в динаміці без зупинення, що підтверджено матеріалами справи.

На запит відповідача станцією Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці було надано копію протоколу зважування поїзда від 25.11.2012, якім слідував спірний вагон № 58683814. Згідно цього протоколу вага вантажу у вагоні № 58683814 складає 55900 кг, що більше ніж вказано у накладній № 49529886 на 840 кг. Зважування на ст. Дебальцеве-Сортувальна Донецької залізниці, яка знаходиться на відстані 40 км від станції відправлення - Комунарськ Донецької залізниці, проводилось на тензометричних вагах (ТДВВ), як і на станції призначення - Нікополь Донецької залізниці (а.с. 156-158).

Суд вважає, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 18550 грн. 00 коп. за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні № 58683814, відправленому відправником-Публічним акціонерним товариством "Алчевськкокс" за накладною № 49529886 від 24.11.2012 не підлягає задоволенню.

Доводи позивача викладені у позовній заяві не підтверджені документально та спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд робить висновок, що позивач не надав суду безспірних доказів своїх позовних вимог, тому, у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні 29.07.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. ст. 44,49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22 44, 49, 77, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського кодексу України.

Повне рішення складено і підписано - 01.08.2013.

Суддя Г.М. Старкова