Ухвала суду № 32732526, 30.07.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року справа №805/6624/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Яманко В.Г., Васильєвої І.А., розглянувши в порядку письмовго провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 р. у справі № 805/6624/13-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання прийняти до заліку та відшкодувати виплачені суми пенсій за період з січня 2013 року по березень 2013 року, у розмірі 646,18 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання прийняти до заліку та відшкодувати виплачені суми пенсій за період з січня 2013 року по березень 2013 року, у розмірі 646,18 гривень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року позовні вимоги задоволено частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Добропіллі Донецької області в частині неприйняття до заліку та відмови у відшкодуванні пенсії, сплаченої ОСОБА_2 у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, в сумі 450,00 грн. за період з січня 2013 року по березень 2013 року, стягнув з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Добропіллі Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі та Добропільському районі Донецької області витрати з відшкодування ОСОБА_2 пенсії у зв'язку з втратою годувальника в сумі 450 (чотириста п'ятдесят) гривень 00 копійок за період з січня 2013 року по березень 2013 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Позивач не погодився з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням в частині відмови в задоволені позовних вимог та подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції. В апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволені частини позовних вимог, тому просив скасувати постанову суду першої інстанції в цій частині та задовольнити позовні вимоги повністю.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без присутності представника, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області було сплачено ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника ОСОБА_3, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, а також допомога на поховання ОСОБА_4.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області направлено на адресу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропіллі Донецької області акти щомісячної звірки.

Вказані виплати увійшли до зазначених актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Факт виплати вказаних сум допомоги стронами не оспорюється.

Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в м. Добропіллі Донецької області не прийнято до заліку спільні акти щомісячної звірки особових справ осіб, які отримують пенсію, а саме пенсії по справі в зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 в сумі 450,00 гривень за період з січня по березень 2013 року та 198,18 грн. - суми витрат на поховання ОСОБА_4

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції щодо відмови в задоволені позовних вимог в частині зобов'язання відповідача відшкодувати суму витрат на поховання ОСОБА_4 у розмірі 198,18 грн.

В іншій частині постанова Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року позивачем не оскаржується.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає такий висновок позивача щодо безпідставності відмови судом першої інстанції в задоволені частини позовних вимог помилковим, а апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 16/98-ВР) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У статті 25 Закону № 16/98-ВР перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, - допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання - допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 частини1 статті24 Закону Українивід23 вересня1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826, регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).

Згідно з абзацом 2 частини9 статті 34 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98-ВР, частини 2 статті 24 Закону № 1105-XIV убачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.

Аналіз норм Закону № 1105-XIV, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку про те, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань зобов'язано відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105-XIV.

Крім того, стаття 21 цього Закону пов'язує виникнення обов'язку у Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовувати у встановленому законодавством порядку пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у разі настання саме страхового випадку.

Крім того, статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з професійним захворюванням, іншим одержаним каліцтвом або ушкодженням здоров'я належно не підтверджується висновками відповідних медичних закладів, як вимагає Закон, суд першої інстанції вірно дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відшкодування понесених витрат на поховання за рахунок Відділення Фонду та відповідно відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Беручи до уваги вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, 197, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі та Добропільському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 р. у справі № 805/6624/13-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 р. у справі № 805/6624/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва