Ухвала суду № 32732453, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/1523/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український кардан» до державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український кардан» (надалі за текстом - «ТОВ «Український кардан») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0004712320 від 16.11.2012 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 5 283 грн., податкового повідомлення-рішення № 0004722320 від 16.11.2012 р. яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4 271 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0004732320 від 16.11.2012 р. яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 438 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція у м. Чернігові Державної податкової служби (надалі за текстом - «ДПІ у м. Чернігові»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 17.10.2012 р. по 23.10.2012 р. посадовцями ДПІ м. Чернігові проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український кардан» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість з ТОВ «Альянс-інструмент» за грудень 2010 р., ТОВ «Компанія «Єврохім» за серпень 2010 р., ТОВ «Віп союз» за серпень та вересень 2011 р. та податку на прибуток за відповідні періоди з вищезазначеними контрагентами.

Результати перевірки оформлено актом № 2274/22/33800101 від 30.10.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартали 2010 р. на 1 243 грн., за І квартал 2011 р. на 475 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 р. на 3 253 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 р. на 62 грн., а також завищено від'ємне значення з ПДВ за серпень 2011 р. на 1 074 грн., за грудень 2011 р. на 380 грн., за серпень 2011 р. на 1 150 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ за вересень 2011 р. на 1 667 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за вересень 2011 р. на 1 150 грн.

Такий висновок податкового органу обґрунтовано наступним.

У серпні 2010 р. ТОВ «Український кардан» на підставі видаткових накладних придбало у ТОВ «Компанія «Єврохім» товар (рідке скло, соду каустичну, сода кальциновану, трінатрійфосфат, барій хлористий) на загальну суму 8 349 грн.

Відповідно до видаткової накладної від 28.12.2010 р. позивач придбав у ТОВ «Альянс-інструмент» 2 фрези на загальну суму 2 280 грн., в тому числі ПДВ 380 грн.

За даними актів здачі-прийняття робіт № ОУ-0000011 від 25.08.2011 р., № ОУ-0000057 від 05.09.2011 р., № ОУ-0000242 від 23.09.2011 р., № ОУ-0000005 від 17.08.2011 р. ТОВ «Віп союз» надавались позивачеві транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 14 083 грн. 33 коп., у тому числі 2 347 грн. 22 коп. ПДВ.

На виконання названих правочинів постачальниками товарів та послуг були виписані податкові.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту перевірки ДПІ у Бородянському районі Київської області ТОВ «Компанія «Єврохім» мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Видавництво Зоря» та ТОВ «Сканія Плюс», а останні є фіктивними підприємствами.

Відповідно до акту перевірки від 13.07.2012 р. ТОВ «Альянс-інструмент» відносило до складу доходу суми від реалізації товарів, які придбані у постачальників що не подають звітність, не знаходяться за місцем реєстрації та по яким проведено перевірки щодо визнання угод нікчемними.

Згідно акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.02.2012 р. зустрічну звірку ТОВ «Віп союз» провести неможливо у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням. Крім того, відповідно до висновку спеціаліста від 29.02.2012 р. підписи в Свідоцтві про реєстрацію платника ПДВ та в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість виконані різними особами.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0004712320 від 16.11.2012 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 5 283 грн., у тому числі 4 971 грн. за основним платежем та 312 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0004722320 від 16.11.2012 р. яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 4 271 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0004732320 від 16.11.2012 р. яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1 438 грн., у тому числі 1 150 грн. за основним платежем та 288 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом - «Закон № 334/94-ВР»), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність поставки товарів та послуг ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Альянс-інструмент», ТОВ «Віп союз».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за спірними договорами виконувались сторонами у повному обсязі.

Зокрема, позивачем було надано копії: видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі-прийняття робіт, карток рахунку 631 та оборотно-сальдових відомостей, а також вимог на відпуск матеріальних цінностей, які свідчать про використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на нікчемність укладених правочинів обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Самі по собі згадані угоди не є такими, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові.

Помилковим є посиланням ДПІ у м. Чернігові на той факт, що ТОВ «Компанія «Єврохім» та ТОВ «Альянс-інструмент» мали господарські взаємовідносини із фіктивними підприємствами.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між ТОВ «Компанія «Єврохім», ТОВ «Альянс-інструмент» та іншими суб'єктами господарювання не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між позивачем та його контрагентами.

Так само і відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 30 липня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.