Ухвала суду № 32732448, 25.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5569/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» (надалі за текстом - «ПАТ «Миронівський ЗВКК») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001232301 від 07.11.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 6 499 983 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0001242301 від 07.11.2012 р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 855 987 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі Миронівська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області Державної податкової служби (надалі за текстом - «Миронівська МДПІ»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 12.10.2012 р. по 18.10.2012 р. посадовцями Миронівської МДПІ проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Миронівський ЗВКК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД» за період з 01.01.2012 р. по 31.08.2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 179/22-011/00951770 від 26.10.2012 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 138, 139, 185, 186, 188, 200, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат з оплати товару за договором, укладеним з ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД».

Такий висновок податкового органу обґрунтовано наступним.

03.02.2012 р. між ПАТ «Миронівський ЗВКК» та ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД» укладено договір поставки № 2087/М.

За умовами цього договору ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД» зобов'язалось передати у власність позивача сільськогосподарську продукцію, а останній - прийняти і оплатити товар.

На підставі цього договору були виписані видаткові накладні на поставку насіння соняшника та податкові накладні.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені суми відніс до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними статистичної звітності у 2011 р. контрагент позивача не здійснював вирощування сільськогосподарської продукції.

Крім того, з отриманих матеріалів вбачається, що посадові особи ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД» господарською діяльністю не займались.

На думку відповідача наведене свідчить про безтоварність та нікчемність укладеного правочину.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Миронівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001232301 від 07.11.2012 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 6 499 983 грн., у тому числі 4 333 322 грн. за основним платежем та 2 166 661 грн. за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001242301 від 07.11.2012 р., яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4 855 987 грн., в тому числі 3 237 325 грн. за основним платежем та 1 618 662 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про реальність поставки товару ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором між ПАТ «Миронівський ЗВКК» та ТОВ «Фірма «Агропроменерго ЛТД» виконувались сторонами у повному обсязі.

Зокрема, позивачем було надано копії договору, додаткової угоди до нього, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки, банківських виписок, а також накладних на відпуск зерна в переробку, які свідчать про використання отриманого товару у господарській діяльності ПАТ «Миронівський ЗВКК».

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо товарності зазначених господарських операцій та неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи відповідача щодо правомірності названих рішень з посиланням на нікчемність укладеного правочину обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним. Сама по собі згадана угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові, про що безпосередньо зазначено в акті № 179/22-011/00951770 від 26.10.2012 р.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що поставка товару здійснювалась не на адресу позивача, а на адресу його філії є помилковим, оскільки зазначена обставина не позбавляє платника податків права на віднесення сплачених сум до валових витрат та податкового кредиту.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 30 липня 2013 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.