Рішення № 32731473, 29.07.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 липня 2013 року Справа № 913/1921/13

Провадження №5/913/1921/13

За позовом

Державного підприємства «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченське Лутугінського району Луганської області

про стягнення 18 449 грн. 03 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В

за участю представників сторін:

від позивача - Барчунінов К.О., юрисконсульт 2 категорії, довіреність від 17.06.2013 № 827;

від відповідача - Сьомкіна М.В., представник за довіреності від 02.01.2013 № 2.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у вагоні № 67890475 за накладною № 51591311 в сумі 17 095 грн. 00 коп. та додаткових зборів в сумі 1 354 грн. 03 коп.

Позов мотивований фактом неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у залізничній накладній № 51591311 під час здійснення перевезення вантажу у вагоні № 67890475, відправником якого є відповідач у справі. За вказане порушення позивачем у справі заявлено до стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі п'ятикратної вартості провізної плати за всю відстань перевезення, а саме у сумі 17 095 грн. 00 коп. Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення також додаткові збори в сумі 1 354 грн. 03 коп.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач визнав позов в повному обсязі та подав клопотання від 05.12.2012

№ 473, за яким просить відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій до однієї провізної плати.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У січні 2013 року зі станції відправлення Сборна Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці за накладною № 51591311 ТОВ «ГЗФ «БілоріченськаЦентральна» (далі за текстом - відповідач) відправило вантаж у вагоні 67890475, одержувачем за накладною відповідачем був зазначений ТЕК Запорізька ТЕЦ.

При проходженні вказаного вагону через станцію Синельникове-1 Придніпровської залізниці було проведено контрольне переваження вагону

№ 67890475 на 150-тонних вагонних вагах. За результатами такого переваження було встановлено, що у вагоні № 67890475 за накладною № 51591311 вказана маса вантажу 69000 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 74 100 кг, що на 5100 кг більше, ніж вказано у накладній.

По даному факту складено акт загальної форми № 11 від 09.01.2013 та комерційний акт АА № 046657/1 від 09.01.2013 (а. с. 10,12).

В комерційному акті містяться відомості про те, що завантаження у вагоні трапецієвидне, вище рівня бортів на 15-20 см, вантаж маркований трьома продольними борознами, маркування не порушено, двері люка зачинені, витікання відсутнє.

Належність відповідачеві вантажу у вагоні № 67890475 на момент відправлення вагонів відповідачем не оспорюється.

За невірно зазначену в накладній масу вантажу позивач на підставі ст. ст. 118, 112 Статуту залізниць України нарахував штраф на суму

17 095 грн. 00 коп., який просить стягнути з відповідача на свою користь.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України (далі за текстом - Статут) накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за

№ 765/19503 (далі за текстом - Правила № 765/19503), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Накладна згідно з Правилами № 765/19503 може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно п. 2.1 та п. 2.2 Правил 765/19503 відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082 (далі за текстом - Правила

№ 861/5082), визначається відправником.

У накладній № 51591311 вагоні № 67890475 вантажовідправником вказана маса вантажу нетто 69 000 кг в кожному, спосіб визначення маси - на електронних вагах, у графі «Відправник» вказано найменування відправника -

ТОВ «ГЗФ «Білоріченська», тобто відповідача у справі.

Представник відправника своїм підписом підтвердив правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п 2.3 Правил № 765/19503.

Згідно п. 28 Правил № 861/5082 вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Наведена норма свідчить про те, що залізниця не зобов'язана перевіряти дані, зазначені у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів (зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083) передбачено, що перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Як свідчать матеріали справи, контрольне переваження маси вантажу проводилось на 150-тонних вагонних вагах (повірка яких проведена 15.11.2012 згідно технічного паспорту ваг, де зазначено про їх придатність до переваження, а. с. 11).

Згідно ст. 122 Статуту підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 129 Статуту передбачено, що акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено невідповідність маси вантажу у вагоні № 67890475 .

Факт неправильного зазначення відправником вищевказаних відомостей засвідчено актом загальної форми № 11 від 09.01.2013 та комерційним актом АА № 046657/1 від 09.01.2013, які складені з дотриманням вимог чинного законодавства та підписані уповноваженими на це посадовими особами (а. с. 10, 12).

Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту (п. 5.5 розділу 5 Правил № 765/19503).

У п. 3.15 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 (із змінами і доповненнями) зазначено, що при застосуванні статті 118 Статуту штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Згідно ст. ст. 118, 122 Статуту за неправильно зазначену в накладній масу вантажу з відправника стягується штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Провізна плата згідно залізничної накладної № 51591311 за вагон № 67890475 становить 3 419 грн. 00 коп. З її розміру позивачем у справі визначений розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, що складає 17 095 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, зокрема, відповідно до договору.

Разом з тим, відповідач заявив клопотання, за яким просить зменшити розмір штрафу.

Відповідно до ст.ст. 230, 233 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання; у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з системного аналізу вищевказаних норм законодавства зменшенню підлягають штрафні санкції, встановлені як за згодою сторін, так і законом.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосування положень п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та встановлення, при цьому, розміру зменшення є правом суду, та застосовується ним виходячи з обставин справи та внутрішнього переконання суду щодо встановлення достатнього розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Так, вказана процесуальна норма разом з нормою ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України застосовуються на розсуд суду першої інстанції, який розглядає спір.

За таких обставин, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, його майновий стан, відсутність завдання зазначеним правопорушенням позивачу будь-яких збитків або настання негативних наслідків, суд реалізує своє право на зменшення розміру штрафних санкцій, застосованих позивачем відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України, до суми 10 257 грн. 00 коп.

Щодо стягнення з відповідача додаткових зборів в сумі 1 354 грн. 03 коп. слід зазначити наступне.

Згідно із ст. 37 Статуту залізниць України встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником.

Статтею 32 Статуту залізниць України встановлено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка проводила завантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок.

Таким чином, саме на вантажовідправника покладається обов'язок щодо визначення маси вантажу та завантаження вагонів без перевищення їх вантажопідйомності.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затвердженого Наказом Укрзалізниці від 26.04.2006 № 152-Ц, вказані Правила встановлюють порядок комерційного огляду поїздів та вагонів, який здійснюється на залізничних станціях для виявлення й усунення комерційних несправностей. Комерційний огляд поїздів здійснюється на пунктах комерційного огляду (ПКО), які розташовані на залізницях таким чином, щоб був забезпечений огляд усіх поїздів, що надходять на залізницю і відправляються з неї, а також при перевезенні вантажів у межах однієї залізниці.

Вищевказаними Правилами в додатку 2 встановлений перелік комерційних несправностей, за наявності яких вагони забороняється відправляти зі станції. Відповідно до встановленого переліку згідно із п. 15.27 ПТЕ забороняється ставити в поїзди вагони, завантажені понад вантажопідйомність.

Як вище було зазначено, під час контрольного зважування на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці виявлено невідповідність маси вантажу, зазначеної у перевізному документі, а саме маса вантажу в вагоні

№ 67890475 становила на 5100 кг більше, ніж вказано в накладній, та перевищує вантажопідйомність вагону.

У зв'язку із виявлення вказаного факту залізниця виконала роботи відповідно до чинного законодавства та провела нарахування додаткових зборів:

І. Плата за користування вагонами в сумі 49 грн. 30 коп. (без ПДВ).

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства.

Відповідно до наданих позивачем матеріалів вбачається, що вагон № 67890475 був затриманий на 27 годин 15 хвилин.

Плата за загальний час користування вагоном складає 49 грн. 30 коп. (без ПДВ) згідно із ставками плати за користування вагонами, визначеними в Тарифному керівництві № 1, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за

№ 340/16356, х урахуванням коефіцієнту підвищення згідно із телеграмою від 28.02.2012 № 000313/ЦМ.

ІІ. Збір за маневрову роботу в сумі 363 грн. 70 коп. (без ПДВ).

Пунктом 4.3 § 4 Розділу III Тарифного керівництва № 1 встановлено, що крім збору за зважування на вагах залізниці, нараховується збір за маневрову роботу, якщо вагони подаються на ваги локомотивом залізниці, згідно з пунктом 1.8. цього розділу.

Так, згідно із пунктом 1.8. встановлено, що за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів, нараховується збір у розмірі 292,60 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

Зі спірним вагоном проводились чотири маневрові операції.

Відповідно до телеграфного розпорядження Укрзалізниці від 28.02.2011 № 313/ЦМ розрахунок плати за вантажні перевезення проводиться із застосування коефіцієнтів для даного вантажу в розмірі 1,243.

292,60 х 1,243 = 363,70 грн.

ІІІ. Збір за зберігання вантажу в сумі 367 грн. 90 коп. (без ПДВ).

Відповідно до п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087, збір за зберігання у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: при затримці - з моменту затримки.

Згідно ст. 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються протягом 1 доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно із п. 2.1 § 2 розділу III Тарифного керівництва № 1 після закінчення терміну безоплатного зберігання нараховується за кожну добу в розмірі: 4,0 грн. за одну тонну - при зберіганні вантажів у вагонах ( у тому числі контейнерах). У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округлюється до повної.

Спірний вагон було затримано по станції Нижньодніпровськ-Вузол

на 27 годин 15 хвилин.

4,0 х 74т х 1 х 1,243 = 367,90 грн.

ІV. Збір за зважування в сумі 93 грн. 50 коп. (без ПДВ) .

Відповідно до п. 4.1 § 4 розділу III Тарифного керівництва № 1 за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за зважування вантажів у пунктах перевалки на вагах залізниці збір нараховується за кожну операцію в таких розмірах: 75,2 грн. за один вагон будь-якої вантажопідйомності - при зважуванні на вагонних вагах.

Збір нарахований за зважування вагону № 67890475 до та після вивантаження надлишку вантажу - 1 операції

75,20 х 1,243 = 93,90 грн.

V. Довідка про перевезення телеграфом в сумі 65 грн. 90 коп. (без ПДВ).

Параграфом 10 розділу III Тарифного керівництва № 1 встановлено, що за виконання залізницями послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, справляються збори згідно з таблицею 3.

Ставка збору складає 0,53.

53,0 х 1 х 1,243 = 65,90 грн.

Виходячи з наведених обставин, всього залізницею нараховано додаткових зборів за затримку вагону в сумі 1 354 грн. 03 коп. (з ПДВ).

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України відшкодування збитків є одним із належних способів захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками зокрема є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту права. Статтею 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків зобов'язана довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність та розмір понесених збитків, причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та збитками.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності, зокрема у вигляді збитків, можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування шкоди, є об'єктивна сторона, яку утворюють: наявність шкоди (збитків) у майновій сфері кредитора; протиправні дії відповідача; причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та шкодою.

Позивач довів всі складові правопорушення.

У даній ситуації позивачем, зокрема, доведено факт наявності шкоди, протиправну поведінку юридичної особи - відповідача у справі, як заподіювача шкоди.

Як наслідок присутній причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою підприємства - заподіювача.

Відповідно доведена і вина відповідача.

Суд визнав доведеними, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, всі складові настання відповідальності, тобто наявності складу правопорушення, а саме: наявність збитків (шкоди); протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між збитками (шкодою) та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача збитків (шкоди).

Відповідач доказів сплати збитків не надав.

Суд дійшов висновку щодо необхідності стягнення з відповідача додаткових зборів в сумі 1 354 грн. 03 коп.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим, підтвердженим обставинами справи, її матеріалами та підлягає задоволенню у частково з віднесенням на відповідача судових витрат на підставі приписів ст. 44, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 29.07.2013 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Групова збагачувальна фабрика «Білоріченська», смт. Білоріченське Лутугінського району Луганської області, вул. Шкільна, б. 168, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00178502, на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця», пр. Карла Маркса, буд. 108, м. Дніпропетровськ, код 01073828, штраф у розмірі 10 257 грн. 00 коп., додаткові збори в сумі 1 354 грн. 03 коп., витрати зі сплати судового збору у сумі 1 720 грн. 50 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 31.07.2013.

Суддя С.В.Вінніков Згідно з оригіналом Помічник судді 01.08.2013 К.С. Гуленко