Рішення № 32731434, 24.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8008/13 24.07.13

за позовом: Фізичної особи-підприємця Мацюка Олександра Володимировича, м.Харків, код 2448301072

до відповідача: Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», м.Київ, ЄДРПОУ 34297075

про стягнення 83 546 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Шкодін Я.В. - по дов.

від відповідача: Нейчев О.А. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець Мацюк Олександр Володимирович, м.Харків звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», м.Київ про стягнення 83 546 грн., у тому числі: основного боргу - 68 878 грн., пені - 3 443 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 5 329 грн., інфляційних втрат - 5 896 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №73/11-08 від 05.11.2008р. на виготовлення продукції в частині проведення оплати виконаних робіт, внаслідок чого у Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» утворилась перед позивачем заборгованість в сумі 68 878 грн., що стало підставою для нарахування пені, процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві вих.№463 від 28.05.2013р. проти задоволення позову заперечив, посилаючись на неналежний розрахунок позивачем заявленої до стягнення суми та відсутність акту звірки.

За змістом пояснень б/н від 24.07.2013р. відповідач повідомив суд про визнання Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» суми основного боргу в розмірі 68 878,44 грн. згідно з наданим позивачем актом звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.07.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2008р. між Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (замовник) та Фізичною особою Мацюком Олександром Володимировичем (виконавець) було укладено договір №73/11-08 на виготовлення продукції.

Згідно з п.1.1 укладеного договору виконавець зобов'язався виконати і здати замовнику, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виготовлення деталей з матеріалу виконавця. Найменування деталей та їх кількість вказано у специфікації.

У п.4.1 договору №73/11-08 від 05.11.2008р. сторонами встановлено, що робота, яка виконується за цим договором, оплачується замовником по договірній ціні.

Після затвердження акту виконаних робіт замовник на протязі 3-х банківських днів перераховує залишок коштів за виконані роботи на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.5 договору).

На виконання викладених умов договору №73/11-08 від 05.11.2008р. сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 від 13.05.2010р. на суму 46 351,08 грн., №ОУ-0000052 від 07.12.2010р. на суму 16 437,60 грн., №ОУ-0000057 від 17.12.2010р. на суму 8 218,80 грн.

З матеріалів справи, вбачається, що акти №ОУ-0000013 від 13.05.2010р. та №ОУ-0000057 від 17.12.2010р. були підписані сторонами без зауважень та заперечень щодо належного виконання позивачем прийнятих на себе за договором №73/11-08 від 05.11.2008р. зобов'язань. Проте, при прийманні робіт, виконаних згідно з актом №ОУ-0000052 від 07.12.2010р., були виявлені недоробки, у зв'язку з чим сторонами складено акт №1 від 07.12.2010р., за змістом якого вартість виконаних робіт зменшено до 14 308,56 грн.

Таким чином, шляхом підписання вказаних актів здачі-прийняття робіт та акту №1 від 07.12.2010р. замовником було прийнято обсяг здійснених виконавцем робіт, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу вартість таких робіт в сумі 68 878,44 грн. на протязі 3-х банківських днів після затвердження акту виконаних робіт.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач зобов'язання за договором №73/11-08 від 05.11.2008р. на виготовлення продукції виконав належним чином, проте відповідачем факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати виконаних робіт спростовано не було.

Навпроти, за змістом заяви б/н від 24.07.2013р. відповідач визнав суму основного боргу перед позивачем в розмірі 68 878,44 грн.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Згідно з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, а дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, господарський суд приймає часткове визнання позову відповідачем.

При цьому, господарський суд враховує, що сума основної заборгованості відповідача складає 68 878,44 грн., проте позивачем було заявлено до стягнення 68 878 грн. Оскільки господарський суд обмежений вимогами, які викладені в позовній заяві, то стягненню з відповідача підлягають саме 68 878 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 3443 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.6.4 договору №73/11-08 від 05.11.2008р. у випадку прострочення замовником строку, передбаченого п.4.5 даного договору, він сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,5% від залишкової вартості робіт за кожен день прострочення, але не більше 5%.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За приписами ст.3 вказаного вище Закону України розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що передбачена п.6.4 договору пеня в розмірі 0,5% перевищує граничний розмір пені, який встановлений законом, господарським судом було проведено власний розрахунок належної до стягнення пені, в результаті якого встановлено, що сума пені, яка заявлена позивачем, відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи право учасників господарських правовідносин на власний розсуд визначати умови договору, господарським судом встановлено, що позивачем вірно було застосовано п.6.4 укладеного між сторонами правочину, а розмір пені, що належить сплатити відповідачу складає 3 443,90 грн.

Одночасно, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, стягненню з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» за рішенням суду підлягає пеня в розмірі 3 443 грн.

З приводу заявлених позивачем вимог про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 329 грн., господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм встановлені проценти є платою, яку згідно умов договору отримує виконавець від замовника як за правомірне, так і за неправомірне користування останнім утриманими грошовими коштами.

Одночасно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання (неправомірне користування), на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в силу наведених норм вбачається, що за прострочення замовником виконання обов'язку з оплати виконаної на його замовлення роботи (п.4.5 договору) нарахування процентів у розмірі 3% річних здійснюється як санкція за порушення грошового зобов'язання на підставі ст.625 Цивільного кодексу України тоді, коли інший розмір процентів відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України не встановлений договором.

Якщо ж у відповідності до ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів встановлений договором, то і стягнення процентів згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України відбувається у цьому ж розмірі в порядку, встановленому ст.536 Цивільного кодексу України.

Застосування відповідальності у вигляді сплати процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами, передбаченої ст. 625 Цивільного кодексу України, та одночасне стягнення процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі, встановленому договором (ст. 536 Цивільного кодексу України), є недопустимим, оскільки дані норми доповнюють одна одну і встановлюють одну і ту ж відповідальність.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі, що встановлений ст.625 Цивільного кодексу України.

Такі висновки суду підтверджуються позицією Вищого господарського суду України, яка викладена в постанові від 30.04.2013р. по справі №5023/4155/12.

Разом з тим, при перевірці проведеного позивачем розрахунку, судом встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Мацюком Олександром Володимировичем було невірно визначено кількість днів прострочення. Зокрема, позивачем не було враховано зміст п.4.5 договору №73/11-08 від 05.11.2008р., відповідно до якого після затвердження акту виконаних робіт замовник на протязі 3 банківських днів перераховує залишок коштів за виконані роботи на розрахунковий рахунок виконавця. Тобто, першим днем прострочення є не день підписання акту здачі-прийняття робіт, як помилково визначено позивачем, а день, що слідує за третім банківським днем після затвердження акту виконаних робіт.

Згідно з п.14.1.133 Податкового кодексу України операційний (банківський) день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ та на їх відкликання і, за наявності технічної можливості, здійснюється їх обробка, передача та виконання.

В результаті проведення господарським судом власного розрахунку розміру заявлених до стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено, що позивач має право на отримання більшої суми, ніж ним було заявлено, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами за період з дня виникнення заборгованості по 05.03.2013р. в сумі 5329 грн., яка визначена позивачем.

Разом з цим, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 5896 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на невірне застосування позивачем індексів інфляції, що діяли у спірний період, та помилкове визначення моменту виникнення заборгованості, про що зазначалось судом вище.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування в сумі 5692,03 грн., з яких:

- 4569,41 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000013 від 13.05.2010р. на суму 46 351,08 грн. за період з 19.05.2010р. (враховуючи, що 15.05.2010р. та 16.05.2010р. були вихідними днями) по 05.03.2013р.;

- 756,67 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000052 від 07.12.2010р. (з урахуванням акту №1 від 07.12.2010р.) на суму 14 308,56 грн. за період з 11.12.2010р. по 05.03.2013р.;

- 365,95 грн. за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000057 від 17.12.2010р. на суму 8 218,80 грн. за період з 23.12.2010р. (враховуючи, що 18.12.2010р. та 19.12.2010р. були вихідними днями) по 05.03.2013р.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 5692,03 грн.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Мацюка Олександра Володимировича, м.Харків до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», м.Київ про стягнення 83 546 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (03057, м.Київ, Солом'янський район, вул.Вадима Гетьмана, буд.6, ЄДРПОУ 34297075) на користь Фізичної особи-підприємця Мацюка Олександра Володимировича (61202, м.Харків, вул.Ахсарова, буд.1 кв.32, код 2448301072) основний борг в сумі 68 878 грн., пеню в сумі 3 443 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 329 грн., інфляційні нарахування в сумі 5692,03 грн., а також судовий збір в розмірі 1 716,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 24.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 29.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко