Ухвала суду № 32731433, 24.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/10673/13 24.07.13

за позовом: Кучера Сергія Леонідовича, м.Київ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Укрторгсервіс», м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Адоніс Проект», м.Київ

за участю: відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, м.Київ

про визнання недійсною та скасування постанови від 10.07.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Різник О.О. - по дов.

від відповідача: Владикін О.Н. - по дов.

від третьої особи: Гармаш М.Г. - по дов.

від ВДВС: не з'явився

Позивач, Кучер Сергій Леонідович, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торговельна фірма «Укрторгсервіс», м.Київ про стягнення збитків в сумі 549170,28 грн.

21.06.2013р. ухвалою господарського суду м.Києва (з урахуванням ухвали від 02.07.2013р.) були вжиті наступні заходи до забезпечення позову: заборонено Закритому акціонерному товариству «Виробничо-торговельна фірма «Укрторгсервіс» відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, міняти, дарувати, продавати, передавати в іпотеку, управління, до статутного капіталу юридичних осіб тощо цілісний майновий комплекс або його частини, що розташовані за адресою: 02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Вільнюська, 33, та нежиле приміщення, площею 231,9 кв.м, що розташоване за адресою: 04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Некрасовська, буд.6 оф.№11-12 в літ.А.; заборонено реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти дії, які пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо цілісного майнового комплексу або його окремих частин, що розташовані за адресою: 02090, м.Київ, Дніпровський район, вул.Вільнюська, 33, та нежилого приміщення площею 231,9 кв.м, що розташоване за адресою: 04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Некрасовська, буд.6 оф.№11-12 в літ.А.

В резолютивній частині ухвали суду від 21.06.2013р. стягувачем визначено Кучера Сергія Леонідовича, а боржниками - Закрите акціонерне товариство «Виробничо-торговельна фірма «Укрторгсервіс» та Головне управління юстиції у місті Києві.

16.07.2013р. позивач звернувся до господарського суду м.Києва зі скаргою без номеру та дати про:

- визнання недійсною та скасування постанови ВП№38726345 від 10.07.2013р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа);

- зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали від 21.06.2013р. господарського суду м.Києва у справі №910/10673/13 про вжиття заходів до забезпечення позову згідно з заявою стягувача від 04.07.2013р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки судом в ухвалі від 21.06.2013р. правомірно зазначено боржником саме Головне управління юстиції у місті Києві, а не реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві, яка є структурним підрозділом державного органу, а не самостійною юридичною особою.

Відповідач та третя особа в судовому засіданні заперечень по суті розглядуваної скарги не надали, просили вирішити розглядуване питання на розсуд суду.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві, в судове засідання не з'явився, пояснень по суті розглядуваної скарги не надав. За висновками суду, відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103025885612.

При цьому, господарський суд враховує, що ухвалою суду від 16.07.2013р. явку сторін та представника державної виконавчої служби було визнано необов'язковою.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, скарга Кучера Сергія Леонідовича розглядається по суті в судовому засіданні 24.07.2013р.

Розглянувши матеріали скарги позивача, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, господарський суд встановив.

Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, ухвала від 21.06.2013р. господарського суду м.Києва про забезпечення позову у справі №910/10673/13, яка набула законної сили, є обов'язковою на всій території України і підлягає виконанню у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

За приписами ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.07.2013р. стягувач, Кучер Сергій Леонідович, звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві з заявою б/н від 04.07.2013р. про примусове виконання ухвали від 21.06.2013р. господарського суду м.Києва про забезпечення позову по справі №910/10673/13.

До поданої заяви позивачем було додано ухвалу суду від 21.06.2013р. про забезпечення позову, яка є виконавчим документом в розумінні ст.17 Закону України «Про виконавче провадження».

10.07.2013р. постановою ВП №38726345 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві за результатами розгляду заяви стягувача б/н від 04.07.2013р. було відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

При цьому, державний виконавець з посиланням на п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначив підставою для винесення постанови від 10.07.2013р. ту обставину, що найменування боржника, яке визначено резолютивною частиною «реєстраційна служба Головного управління юстиції у м.Києві», не відповідає найменуванню боржника, яке визначено ухвалою суду «Головне управління юстиції у м.Києві».

За таких обставин, позивач звернувся до суду зі скаргою про визнання недійсною та скасування постанови ВП №38726345 від 10.07.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби у процедурі виконання рішення господарського суду передбачено ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки відповідачем не було пропущено строк, який встановлений ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаргу Кучера Сергія Леонідовича було прийнято до розгляду ухвалою від 16.07.2013р. господарського суду м.Києва.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга без номеру та дати Кучера Сергія Леонідовича підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець при винесенні постанови від 10.07.2013р. про відмову у відкритті виконавчого провадження посилається на п.8 ч.1 ст.26 вказаного Закону України, за змістом якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, такою іншою обставиною посадовою особою державної виконавчої служби вказано невірне зазначення судом найменування боржника.

Як вказувалось судом вище, ухвалою суду від 21.06.2013р., зокрема, було встановлено заборону реєстраційній службі Головного управління юстиції у місті Києві вчиняти дії, які пов'язані з державною реєстрацією речових прав та їх обтяжень щодо визначеного судом нерухомого майна.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.8 вказаного Закону України сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з п.3 ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Відповідно до п.1 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, яке затвердженого наказом №1707/5 від 23.06.2011р. Міністерства юстиції України та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 р. за №759/19497 (в редакції від 03.07.2013р.), Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами. У складі головних управлінь юстиції діють реєстраційні служби, які є структурними підрозділами головних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби та підпорядковані безпосередньо Укрдержреєстру.

Таким чином, реєстраційна служба, якій ухвалою суду від 21.06.2013р. було заборонено вчиняти певні дії, є структурним підрозділом Головного управління юстиції у м.Києві, не є юридичною особою та не може бути боржником у виконавчому провадженні.

Господарський суд погоджується з доводами скаржника стосовно того, що зазначивши реєстраційну службу в резолютивній частині ухвали від 21.06.2013р., судом фактично було встановлено порядок її виконання, проте не визначено боржника у виконавчому провадженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова державного виконавця у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали від 21.06.2013р. господарського суду м.Києва є незаконною та безпідставною, у зв'язку з чим постанова ВП №38726345 від 10.07.2013р. підлягає визнанню недійсною та скасуванню, а скарга у відповідній частині вимог - задоволенню.

Згідно з п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Пунктом 2 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом України.

Обов'язок державного виконавця відкрити виконавче провадження за заявою стягувача на підставі пред'явленого виконавчого документа, який відповідає вимогам закону, передбачено ст.19 зазначеного Закону України.

Враховуючи наявність підстав для визнання недійсною та скасування постанови ВП№38726345 від 10.07.2013р., а також виходячи з того, що державним виконавцем не було повідомлено суду інших передбачених законом обставин, за яких неможливе виконання судового рішення, з огляду на відповідність ухвали суду від 21.06.2013р. по справі №910/10673/13 вимогам ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, скарга позивача в частині зобов'язання державного виконавця вчинити певні дії, а саме відкрити виконавче провадження з виконання ухвали від 21.06.2013р. господарського суду м.Києва, також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст.ст.53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Задовольнити скаргу Кучера Сергія Леонідовича, м.Київ про визнання недійсною та скасування постанови від 10.07.2013р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання вчинити певні дії.

Визнати недійсною та скасувати постанову ВП№38726345 від 10.07.2013р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві відкрити виконавче провадження щодо примусового виконання ухвали від 21.06.2013р. господарського суду м.Києва у справі №910/10673/13 про вжиття заходів до забезпечення позову згідно з заявою стягувача, Кучера Сергія Леонідовича, від 04.07.2013р.

Суддя М.О. Любченко