Ухвала суду № 32731234, 18.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"18" липня 2013 р. Справа № 0670/7920/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" лютого 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельфін" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000176222 від 08.11.2012 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 171 711, 00 грн. (за основним платежем - 137 369, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 342, 00 грн.) та № 0000175222, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 381 943, 00 грн. (за основним платежем - 368 142, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13 801, 00 грн.).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.02.2013року позов задоволено повністю.

Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та оговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Дельфін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства було складено акт № 4248/22-2/30620802/0110 від 19.10.2012 р., на підставі якого винесені податкові повідомлення- рішення №0000176222 від 08.11.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 171 711, 00 грн. та №0000175222, яким товариству збільшено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 381 943, 00 грн.

З акту перевірки вбачається, що підставою для визначення грошових зобов'язань за названими рішеннями є встановлені в ході перевірки обставин щодо віднесення до складу валових витрат вартості ТМЦ у розмірі 1480611 грн. та до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 132108 грн. за операціями позивача та ТОВ "Солодка країна-К", які відповідач вважає безтоварними.

На підтвердження доказів товарності позивачем надано договір, податкові, видаткові накладні, ТТН на поставку товару, розрахунки корегувань, платіжні документи, звіти про рух товарів, первинні документи про подальший рух товарів ( а.с. 138-250 т. 1, а.с. 1-141 т. 2).

Матеріалами справи підтверджується, що на момент вчинення господарської операції з позивачем ТОВ "Солодка країна-К" було зареєстроване платником податку на додану вартість (свідоцтво № 100334075 від 18.04.2011 року).

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-IV (далі - Закон №755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже, з наведених у справі доказів вбачається, що господарська операція позивача та обумовленого контрагента є фактично виконаною, розрахунки за товар проводились, товар переміщався та обліковувався на підприємстві позивача, є таким що використаний в подальшій господарській діяльності позивача, а відтак податкові накладні на підставі яких позивач сформував спірні суми податкового кредиту є такими, що видані на законній підставі платником податку.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з названим контрагентом є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок і направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість та податку на прибуток, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Всупереч обумовленому, жодних доказів того, що позивач та/або безпосередньо його контрагенти під час укладання договорів завідомо (з прямим або непрямим умислом) діяли всупереч інтересам держави і суспільства, суду відповідачем не надано, як і не надано відповідного вироку суду щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів, постановленого у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно із статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Відповідачем не встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 р., є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Можливі порушення з боку контрагента позивача податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності (відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо) не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків (позивача) права на валові витрати та на податковий кредит.

Враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини, колегія суддів апеляційного суду вважає висновки відповідача про нікчемність та безтоварність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Солодка країна-К", безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Також на визначення грошових зобов"язань зі сплати податку на прибуток вплинули висновки відповідача відображені у акті перевірки щодо завищення валових витрат по операціям позивача з ТОВ "Баядера логістик" та ТОВ "Сатурн Дистрибюшин" на загальну суму 131433 грн. внаслідок формування валових витрат на підставі первинних документів, що мають недоліки у оформленні, а зокрема: у видаткових накладних відсутні розшифровки підписів осіб, які підписали їх.

На підтвердження доводів щодо фактичного здійснення названих господарських операцій з ТОВ "Баядера логістик" позивачем надано: видаткові, податкові накладні, ТТН (а.с. 145-175 Т. 2). Названі докази вказують на те, що господарські операції фактично виконувались, товар постачався та перевозився.

На підтвердження доводів щодо фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Сатурн Дистрибюшин" позивачем надано: податкові та видаткові накладні, ТТН (а.с.176-179 Т.2). Податкові накладні та ТТН містять відомості щодо осіб, які підписали надані документи, дають змогу ідентифікувати зміст господарської операції, її суть та особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, посилання перевіряючих на невідповідність накладних та податкових накладних чинному законодавству у зв'язку з відсутністю розшифровки підпису особи, яка підписала первинний документ, є безпідставними. Крім того, висновки перевіряючих спростовуються ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно якої бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтується на принципі превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На визначення грошових зобов'язань з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням №0000176222 від 08.11.2012 р. у розмірі 5260 грн.- основного платежу та штрафних санкцій вплинули також висновки відповідача відображені в акті перевірки щодо формування позивачем податкового кредиту за операціями з ТОВ "Укрімпорт КV" за податковими накладними, що не містять відомостей щодо договору, його номеру та дати, не розшифровано підпис особи, яка підписала податкову накладну.

При дослідженні судом податкових накладних (а.с. 180-183 Т. 2) на підставі яких позивач сформував податковий кредит, судом апеляційної інстанції встановлено, що названі податкові накладні містять обумовлені реквізити.

Судом встановлено, що формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту позивач здійснив відповідно до приписів п. 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.п14.1.181 пункту 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3, 198.4, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 статті 201 ПК України та на підставі податкових накладних та первинних документів, що дають змогу ідентифікувати зміст господарської операції, її суть та особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та за господарськими операціями, що є фактично виконані.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч зазначеного, відповідач не довів правомірності винесення податкових повідомлень- рішень №0000176222 від 08.11.2012 року та № 0000175222 від 08.11.2012 р.

На підставі викладеного, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "19" лютого 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельфін" вул.Льонкова,12,м.Житомир,10025

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014