Ухвала суду № 32730509, 25.07.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого-судді Кулянди М. І.

суддів: Одинака О.О., Литвинюк І.М.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю представника позивача Білянського М.І., третьої особи ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И Л А:

МКП «Чернівцітеплокомуенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 проживає в АДРЕСА_1 та є абонентом МКП «Чернівцітеплокомуненерго», в зв'язку з чим йому було відкрито особовий рахунок та видано абонентську книжку № НОМЕР_1 на безперебійне, протягом опалювального періоду центральне опалення квартири.

Зазначає, що відповідач не сплачує за надані послуги центрального опалення, внаслідок чого у нього утворився борг за період з 01 квітня 2006 року по 31 травня 2009 року в сумі 3 112 грн. 23 коп.

На повідомлення позивача про добровільну сплату заборгованості та попередження, відповідач не реагує, добровільно погасити заборгованість відмовляється.

Позивач збільшив позовні вимоги, внаслідок чого борг ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2011 року становить 7 197 грн. 13 коп.

_______________

№ 22ц-891 головуючий по 1 інстанції Скуляк І.А.

Категорія: 19/24 доповідач Кулянда М.І.

На підставі наведеного просить суд, стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за надані житлово-комунальні послуги централізованого опалення в сумі 7 197 грн. 13 коп. та понесені судові витрати.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2013 року позовні вимоги МКП «Чернівцітеплокомуненерго» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги централізованого опалення у сумі 7 197 грн. 13 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на предмет його скасування з ухваленням нового рішення, яким просить відмовити у задоволенні позовних вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго».

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги МКП «Чернівцітеплокомуненерго» про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги централізованого опалення у сумі 7 197 грн. 13 коп. суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3, як власник АДРЕСА_1 фактично отримував теплову енергію, як споживач, оскільки йому відкрито особовий рахунок та видано абонентську книжку за № НОМЕР_1 на безперебійне, протягом опалювального періоду, централізоване опалення квартири та застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, що їх регулюють.

Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Частинами 1 та 2 ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний, зокрема, укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (п.24) споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства ОСОБА_3, будучи власником вищезазначеної квартири на підставі договору купівлі-продажу від 24 серпня 2006 року та абонентом, якому видано абонентську книжку за № НОМЕР_1 на централізоване опалення квартири, зобов'язаний був укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, оскільки фактично отримував теплову енергію та у передбаченому законодавством порядку не відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення.

Оскільки МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надавала ОСОБА_3, як абоненту послуги з централізованого опалення (теплову енергію) з 01.10.2006 р. по 31.12.2011 р. (в оскаржуваному рішенні помилково зазначено з 01.11.2006 р.), то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з нього заборгованості, згідно наданого розрахунку заборгованості, в сумі 7197, 13 грн. (а.с.136-137).

Доводи апеляційної скарги про те, що між позивачем та відповідачем договір про постачання теплової енергії не укладався є безпідставними, оскільки відсутність такого договору не звільняє ОСОБА_3 від оплати за надані послуги та спростовуються вищенаведеним.

Твердження апелянта про те, що він ніколи не був власником квартири, а тільки добросовісним набувачем спростовуються наступним.

Згідно ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 6 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили, відповідач набув право власності на АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 24 серпня 2006 року і в той же день зареєстрував своє право власності (а.с.98-104). Таким чином вказана обставина є встановленою та доказуванню в даній справі не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про відкриття провадження у даній справі з порушенням ч.3 ст.118 ЦПК України, оскільки позовна заява щодо вимог що розглядаються може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення оскільки, відповідно до ст.122 ЦПК України це не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Посилання апелянта на те, що судом в порушення вимог ЦК України не застосовано строк позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в даній справі за період з 01.06.2009 року по 13.03.2010 року в сумі 1296,36 грн. є безпідставними та спростовуються положеннями частин 2,3 ст.264 ЦК України відповідно до яких позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Доводи апелянта про те, що з 30.03.2011 року ОСОБА_2 отримала у своє володіння квартиру АДРЕСА_1 і тому повинна була сплачувати з цього часу заборгованість за надані послуги з централізованого опалення спростовуються копією витягу про державну реєстрацію прав № 32657008 від 23.12.2011 р., відповідно до якого рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказану квартиру прийнято 23.12.2011 р.

Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не впливають на законність судового рішення, оскільки відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав, а відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий /підпис/

Судді:/підписи/

З оригіналом згідно: