Постанова № 32729946, 24.07.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року Справа № 18/038-10/3/14/8 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Барицької Т.Л., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР"нарішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р.у справі№ 18/038-10/3/14/8 господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА"доДочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР"про стягнення 135 902,80 грн.за участю представників сторін:

від позивача - Гудій В.В.;

від відповідача - Петрик С.А.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА" звернулося до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з вдіповідача - Дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" 135 902,80 грн. в рахунок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов договору транспортного експедирування № 770-Т від 03.02.2009 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.01.2013 р. (суддя Скутельник П.Ф.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. (судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи, правильність застосування судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

03.02.2009 р. між сторонами у справі укладено договір транспортного експедирування № 770-Т.

Згідно п. 2.1. договору № 770-Т виконавець за винагороду від свого імені і за рахунок замовника надає транспортно-експедиторські послуги по організації вантажних перевезень, а замовник надає для перевезення вантаж в об'ємах відповідно до заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору, та оплачує вартість наданих послуг.

04.02.2009 р. між сторонами у справі укладено договір № 772-DTD.

Відповідно до п. 1.1. договору № 772-DTD предметом даного договору є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією міжнародних вантажних перевезень і транспортно-експедиторським обслуговуванням вантажів замовника виконавцем, згідно з діючим законодавством України, вимог міжнародних угод та конвенцій.

Згідно п. 1.2. договору № 772-DTD замовник доручає, а виконавець за винагороду надає послуги по організації вантажних перевезень, а саме: організує доставку імпортних вантажів замовника авіатранспортом "від двері відправника до аеропорту прибуття", діючи при цьому від власного імені, по дорученню і за рахунок замовника.

25.02.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано заявку № 25/02 (2), згідно якої відповідач зобов'язувався здійснити для позивача організацію перевезення вантажу (медикаменти, вагою 737 кг) за маршрутом м. Київ, Україна - м. Шимкент, Казахстан, способом - "від двері відправника до аеропорту прибуття", митне оформлення - самостійно, дата відправлення - 26.02.2009 р., вантажовідправник - Біоноріка АГ, Німеччина, вантажоодержувач - ТОВ "Ак Нієт", Казахстан.

На виконання умов зазначеної вище заявки позивачем передано відповідачу вантаж у вигляді медикаментів, загальною вагою 737 кг.

Як вбачається з матеріалів справи, спір у справі виник у зв'язку з тим, що за твердженням позивача за період дії договору № 770-Т і за наслідками виконання заявки відповідачем лише частково виконано свій обов'язок по організації перевезення вантажу, а саме: після доставки вантажу в пункт призначення та при його розвантаженні було виявлено недостачу вантажу (медикаментів), 2401 упаковок Канефрону Н, драже № 60, на загальну суму 12 533,00 євро, що підтверджується авіанакладною № 670 КВР 0369 0820 рейсом № 202/28/УН215/03, актом експертизи від 05.03.2009 р. за № 108, інвойсом від 11.02.2009 р. № 113611-2.

Крім того, позивач посилається на те, що кількість та вага доставлених медикаментів, що передавались відповідачу організації перевезення до м. Шимкент, Казахстан, підтверджується актом експертизи від 05.03.2009 р. № 108 та вантажно-митною декларацією № 51339/28039/0000141.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору доведений належними доказами.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, з огляду на наступне.

Згідно ст. ст. 1115, 1117 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У разі, якщо встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі з'ясовані судом першої та апеляційної інстанції з достатньою повнотою, але допущені помилки у застосуванні норм матеріального та процесуального права і в зв'язку з цим висновки судів попередніх інстанцій не відповідають цим обставинам, то касаційний суд, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України приймає нове рішення.

В даному випадку Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди встановили всі фактичні обставини справи щодо позовних вимог. Разом з тим, суди не взяли до уваги наступні обставини.

Так, підтверджуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару позивач посилається на акт експертизи Торгово-промислової палати Республіки Казахстан від 05.03.2009 р. № 108.

Між тим, вказаний акт прийнятий судами попередніх інстанцій в якості належного доказу в порушення наступних норм процесуального права.

Так, в силу ч. ч. 1, 2 ст.43 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Однак, в матеріалах справи знаходиться копія акта експертизи № 108 від 05.03.2009 р., завірена адвокатом Марченко Р.В., яка не є належним доказом у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України.

Враховуючи зазначене, висновок судово-економічної експертизи від 20.12.2012 р. № 8423/12-45, який грунтується на копії акта експертизи № 108 від 05.03.2009 р., також не може вважатись належним доказом у справі.

Крім того, судами не прийнято до уваги, що відповідач відповідно до заявки позивача від 23.02.2009 р. прийняв медикаменти вагою 737 кг. Отже, відсутні докази того, що відповідач мав доставити конкретні медикаменти, а саме: Канефрон Н, драже № 60 в кількості 7050 упаковок.

Таким чином, у відповідача не виникло зобов'язання щодо доставки конкретних медикаментів, при цьому, відповідач був зобов'язаний доставити медикаменти вагою 737 кг.

З наведеного вбачається, що висновок судів про втрату Канефрону Н є необгрунтованим.

З огляду на викладене, висновок судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору. При цьому, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає за необхідне рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 28.01.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАННЕРМАН ВОЛД КЛАС ФАРМ УКРАЇНА" (04214, м. Київ, пр. Оболонський, 36-а, код ЄДРПОУ 31749777) на користь Дочірнього підприємства "КВЕНБЕРГЕР ЛОГІСТИКС УКР" (02125, м. Київ, пр. Визволителів, 1, оф. 518, код ЄДРПОУ 30455653) 2 720 грн. в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

Видачу наказу доручити господарському суду Київської області.

Головуючий суддя С.В.Мирошниченко

судді Т.Л.Барицька

В.І.Картере