Вирок № 32729223, 01.08.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1782/13-кПровадження № 1-кп/591/73/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Міліціанова Р.В., за участю секретаря - Бузової Т.І., прокурора - Бикової Ю.Ю., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника обвинуваченого - ОСОБА_2, потерпілого - ОСОБА_3, захисника потерпілого - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми матеріали кримінального провадження №12013200440001172 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, освіта вища, уродженця м. Суми, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2, українець, громадянин України, раніше на судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст.121 ч.1 КК України -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2012р. близько 19:00 години ОСОБА_1 зупинив свій автомобіль «Шевроле Авео», помаранчевого кольору, д.н. НОМЕР_2 біля ТОВ «Екомаркет» з тильної сторони будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 112. ОСОБА_1 залишався в салоні автомобіля. В цей час до того місця де перебував ОСОБА_1 під'їхав автомобіль «Тойота» сріблястого кольору, д.н. НОМЕР_3 та зупинився паралельно автомобілю ОСОБА_1 В автомобілі «Тойота» перебували ОСОБА_3 (пасажир) та ОСОБА_5 (за кермом), які після зупинки залишались в салоні автомобіля та розмовляли.

ОСОБА_16, вийшовши з автомобіля опинився поблизу пасажирських дверей автомобіля «Тойота». ОСОБА_3, виходячи з салону автомобіля, випадково зачепив дверцятами ОСОБА_1 та закрив двері транспортного засобу. ОСОБА_1 самостійно відкрив двері автомобіля «Тойота» зі сторони потерпілого та почав з'ясовувати причини нанесення удару. Потерпілий вийшов з транспортного засобу. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт. На ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, ОСОБА_1 завдав потерпілому одного удару правою рукою в область обличчя, а саме правого ока, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

ОСОБА_5, який з початку конфлікту вийшов з машини та обходив автомобіль «Тойота», рухаючись в напрямку обвинуваченого, після нанесення удару став поміж потерпілим та ОСОБА_1 чим перешкодив продовженню конфлікту. ОСОБА_16 сів до автомобіля «Шевроле Авео» та покинув місце вчинення злочину.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_16 вину у вчиненні злочину визнав частково, пояснив, що 22.11.2012р. близько 19:00 години зупинив автомобіль «Шевроле Авео», д.н. НОМЕР_2, власником якого є його цивільна дружина ОСОБА_7, біля ТОВ «Екомаркет» з тильної сторони будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 112.

Він залишався в салоні автомобіля, вивчав документи. В цей час до того місця де перебував ОСОБА_1 під'їхав автомобіль «Тойота» д.н. НОМЕР_3 та зупинився паралельно автомобілю ОСОБА_1 Обвинувачений знав, що даний автомобіль належить ОСОБА_5, з яким у нього постійно виникали конфлікти з приводу стоянки транспортних засобів поблизу будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 110.

Хто перебував в автомобілі «Тойота» на пасажирському сидінні ОСОБА_1 не бачив.

ОСОБА_16, вийшовши з автомобіля опинився поблизу пасажирських дверей автомобіля «Тойота». Двері зі сторони пасажира в автомобілі «Тойота» відчинились, йому було завдано удару по нозі, після чого двері було зачинено. ОСОБА_1 самостійно відкрив двері автомобіля «Тойота» зі сторони потерпілого та почав з'ясовувати причини нанесення удару, побачивши потерпілого ОСОБА_1 вимагав щоб перед ним вибачились.. Потерпілий вийшов з транспортного засобу, не вибачався. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, до якого приєднався ОСОБА_5

ОСОБА_5, який з початку конфлікту вийшов з машини та обходив автомобіль «Тойота», рухався в напрямку обвинуваченого. ОСОБА_1 опинився поміж автомобілями. Зі сторони обличчя обвинуваченого стояв ОСОБА_3, зі спини - ОСОБА_5 Обвинувачений розвернувся та пройшов біля ОСОБА_5

Місце конфлікту зі слів обвинуваченого змістилося в напрямку ТОВ «Екомаркет».

ОСОБА_5 хапав обвинуваченого за правий рукав куртки, погрожував. ОСОБА_3 намагався завдати удару, однак ОСОБА_16 захищаючись відмахнувся від удару потерпілого правою рукою. ОСОБА_1 не заперечував, що міг влучити у потерпілого, однак пояснив, що наміру завдати удару не мав, цілеспрямовано тілесних ушкоджень не наносив.

Після нанесення удару, ОСОБА_3 схопився за праве око, ОСОБА_5 почав відсторонювати потерпілого, який намагався відповісти зустрічним ударом. Крові в потерпілого ОСОБА_15 не бачив.

ОСОБА_16 сів до автомобіля «Шевроле Авео» та покинув місце вчинення злочину.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що 22.11.2012р. близько 19:00 години він зі своїм знайомим ОСОБА_5 на автомобілі «Тойота» зупинились біля ТОВ «Екомаркет» з тильної сторони будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 112. ОСОБА_3 на пасажирському місці поряд з водієм. На стоянці вже стояв інший автомобіль помаранчевого кольору, хто в ньому перебував потерпілому було невідомо. Автомобілі стояли паралельно один одному. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розмовляли.

В первісній заяві про вчинення злочину потерпілий зазначав, що у ОСОБА_1 був автомобіль «ДЕО ЛАНОС». Розбіжності в кольорі та марці автомобіля на момент написання заяви про вчинення злочину потерпілий пояснив тим, що на той час перебував в лікарні, заяву складав захисник, який не був очевидцем події та вказав відомості про автомобіль власником якого був обвинувачений.

Також, потерпілий пояснив, що мав намір вийти з автомобіля, розмовляючи з ОСОБА_5 відчиняв двері та випадково зачепив дверцятами ОСОБА_1 та закрив двері транспортного засобу. ОСОБА_1 самостійно відкрив двері автомобіля «Тойота» зі сторони потерпілого та почав кричати, виражався нецензурною лайкою. Потерпілому було відомо, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 раніше виникали конфлікти з приводу стоянки транспортних засобів поблизу будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 110.

Потерпілий вважає, що саме з цих підстав ОСОБА_1 почав конфліктувати.

Потерпілий вийшов з транспортного засобу, оглянувся в сторону ОСОБА_5, після цього від ОСОБА_1 раптово послідував удар правою рукою в область правого ока ОСОБА_3 Останній відчув біль, закрив рукою око, почала йти кров, яку потерпілий періодично витирав руками.

ОСОБА_5, який з початку конфлікту вийшов з машини та обходив автомобіль «Тойота», після нанесення удару став поміж потерпілим та ОСОБА_1 чим перешкодив продовженню конфлікту.

Зі слів потерпілого він особисто ударів обвинуваченому не наносив, ні він, ні ОСОБА_5 на ОСОБА_16 не нападали, за куртку на хапали. Удар йому було нанесено раптово та умисно.

ОСОБА_16 сів до автомобіля «Шевроле Авео» та покинув місце вчинення злочину.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 пішли до квартири останнього, де їх зустріла дружина ОСОБА_9, яка бачила, що в ОСОБА_3 кровоточить праве око. Потерпілий промив око та зупинив кровотечу, поїхав додому. В лікарню звернувся наступного дня в зв'язку з болем в районі правого ока та погіршенням зору. До цього у потерпілого жодних травм та проблем з зором не було.

Потерпілий зазначив, що ОСОБА_16 вибачень не приносив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що 22.11.2012р. близько 19:00 години проходила по подвір'ю поблизу ТОВ «Екомаркет» з тильної сторони будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 112 поблизу будинку по вул. Кірова, 110. Повідомила, що раніше між ОСОБА_16 та ОСОБА_5 виникали конфлікти з приводу місця розташування автомобілів. ОСОБА_1 свідок знала раніше, оскільки проживає разом з ним в одному дворі, бачила, що раніше ставив машину на тому ж місці. Вона перебувала на відстані 10 метрів від місця конфлікту, спостерігала за ним близько трьох хвилин.

Свідок бачила як двоє чоловіків, один чоловік міцної статури (судом встановлено, що дана особа - ОСОБА_5.) та потерпілий ОСОБА_3 (якого свідок впізнала в залі судового засідання) атакували обвинуваченого, що виражалось у хватанні за одяг. ОСОБА_1 відходив назад та відмахнувся від чоловіка міцної статури, ОСОБА_3 також намагався вхопити обвинуваченого за плече лівої руки. Всього обвинувачений відмахувався та захищався тричі. Конфлікт відбувався з лицьової сторони автомобіля сріблястого кольору. Свідок подумала, що конфлікт знову виник через стоянку машин пішла у своїх справах, чим закінчився конфлікт не бачила.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що 22.11.2012р. близько 19:00 години він приїхав у справах до подвір'я неподалік ТОВ «Екомаркет» за адресою: м. Суми вул. Кірова, 112 поблизу будинку по вул. Кірова, 110. Зупинив машину з протилежної до ТОВ «Екомаркет» сторони, його взір був направлений на місце конфлікту, відстань приблизно 100 метрів.

Свідок бачив, що між ОСОБА_1, якого він візуально знав до цього, та двома іншими чоловіками виник конфлікт, ОСОБА_1 тримали за руки, конфлікт полягав в словесній перепалці та взаємних рухах. За конфліктом свідок спостерігав 20 секунд, обставин нанесення ударів не бачив. Після спілкування зі знайомим поїхав у справах, на момент від'їзду чоловіків за місцем події вже не було.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що 22.11.2012р. близько 19:00 години перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_3, вікна квартири виходять на подвір'я поблизу ТОВ «Екомаркет» з тильної сторони будинку розташованого за адресою: м. Суми вул. Кірова, 112.

Почувши крики, вона визирнула у вікно та бачила ОСОБА_16, з яким раніше у її чоловіка виникали конфлікти з приводу стоянки машин поблизу вікон її квартири. Машина її чоловіка «Тойота» сріблястого кольору стояла паралельно автомобілю обвинуваченого помаранчевого кольору.

Свідок бачила як ОСОБА_1 кричав в сторону потерпілого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ЇЇ чоловік загородив потерпілого та намагався завадити конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Потерпілий постійно витирав праве око лівою рукою. Потім, ОСОБА_16 сів до автомобіля «Шевроле Авео» та покинув місце вчинення злочину.

ОСОБА_3 та ОСОБА_5 прийшли до її квартири. В потерпілого свідок бачила розсічення під правим оком, йшла кров. Потерпілий промив око та зупинив кровотечу, поїхав додому. Зі слів чоловіка свідок дізналася про обставини конфлікту. На наступний день її чоловік зв'язувався з потерпілим та повідомив, що ОСОБА_3 звернувся в лікарню в зв'язку з болем в районі правого ока та погіршенням зору.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що 21.11.2012р. близько 19:00 години вона очікувала свого чоловіка ОСОБА_1, з яким проживає в цивільному шлюбі, почувши крики вийшла на балкон квартири АДРЕСА_2.

На місці де вони ставлять автомобіль стояло паралельно дві машини: «Шевроле Авео», д.н. НОМЕР_2, яка перебуває у її власності, користується обвинувачений, та машина «Тойота» сріблястого кольору, яка належить ОСОБА_5 Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до цього неодноразово виникали конфлікти з приводу розміщення автомобілів.

Вона бачила, що обвинуваченого вдарили дверима в область коліна, від чого в чоловіка залишився синяк. Потім ОСОБА_3 (свідок упізнала в судовому засіданні) вийшов з машини, одночасно ОСОБА_5 вийшов з машини зі сторони водія та обходив автомобіль «Тойота», рухався в напрямку обвинуваченого. ОСОБА_1 опинився поміж автомобілями, також зі сторони його обличчя стояв ОСОБА_3, зі спини - ОСОБА_5 Обвинувачений розвернувся та пройшов біля ОСОБА_5

Місце конфлікту змістилося в напрямку ТОВ «Екомаркет». ОСОБА_5 двічі хапав обвинуваченого за правий рукав куртки, лунали обопільні погрози. ОСОБА_3 також нападав на ОСОБА_1 намагався вхопити за одяг, однак ОСОБА_16 захищався, відсторонював руки потерпілого та ОСОБА_5 від себе. ОСОБА_3 замахнувся та намагався вдарити обвинуваченого, однак ОСОБА_1 захищався, відмахнувся та відбив удар. Свідок пояснила, що спостерігаючи за конфліктом вона з балкону викрикувала, щоб не чіпали її чоловіка.

Конфлікт припинився, чи було пошкодження у ОСОБА_3 свідок не бачила.

ОСОБА_16 сів до автомобіля «Шевроле Авео» та покинув місця вчинення злочину.

Додатково вина обвинуваченого підтверджується зібраними в ході досудового розслідування письмовими доказами, а саме:

· постановою про закриття кримінального провадження №12012200410000140 від 17.02.2013р. (а.с.77), згідно якої встановлено відсутність в діях ОСОБА_12 ознак вчинення злочину, передбаченого ст.296 ч.1 КК України, визначено, що конфлікт виник на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин.

· постановою про уточнення місця вчинення кримінального правопорушення від 08.02.2013р. (а.с.79), згідно якої встановлено дату вчинення злочину - 22.11.2012р.

· висновком судово-медичної експертизи № 2042 від 25.01.2013р. (а.с.93, 94), згідно якого виявлені у потерпілого ОСОБА_3 пошкодження у вигляді забійної рани нижнього віка правого ока, рубця на нижньому віці правого ока дугообразної форми, розміром 0,3х2,5 см, відсутності зрачка правого ока за рахунок відсутності райдужної оболонки, контузії важкого ступеню правого ока, субконюктивального розриву склери, гифеми, гемофтальм, аніридії, афакії правого ока. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, мали наслідком втрату зору на одне око, спричинили розлад здоров'я пов'язаний зі стійкою втратою працездатності в розмірі 35%. Виявлені ушкодження могли утворитись в результаті не менше одного удару рукою, взутою ногою, утворення пошкоджень в результаті вертикального падіння - виключається, могли виникнути у визначений в направленні слідчого строк;

· протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2013р. (а.с.98-101), в рамках якого потерпілий ОСОБА_3 показав в присутності понятих механізм нанесення удару та місце розташування транспортних засобів;

· протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2013р. (а.с.102-107), в рамках якого потерпілий ОСОБА_3 показав в присутності понятих якою саме рукою наносився удар;

· висновком судово-медичної експертизи № 251 від 14.02.2013р. (а.с.109), згідно якого тілесні ушкодження могли утворитися від одного удару кулаком в область правого ока, характер та локалізація виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень можуть відповідати механізму їх утворення, продемонстрованому потерпілим в ході проведення слідчого експерименту 06.02.2013р.;

· протоколом проведення слідчого експерименту від 13.02.2013р. (а.с.117-140), в рамках якого свідок ОСОБА_5 показав в присутності понятих якою саме рукою наносився удар та механізм нанесення удару;

· висновком судово-медичної експертизи № 321 від 14.02.2013р. (а.с.122), згідно якого тілесні ушкодження могли утворитися від одного удару кулаком в область правого ока, характер та виявлених у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень можуть відповідати механізму їх утворення, продемонстрованому потерпілим в ході проведення слідчого експерименту 13.02.2013р.;

· протоколом проведення слідчого експерименту від 27.05.2013р. (том.2 а.с.2-9), в рамках якого ОСОБА_16 продемонстрував як він правою рукою наносив удар одночасно захищався від посягань потерпілого. ОСОБА_3 показав як наносився удар обвинуваченим;

· протоколом допиту спеціаліста ОСОБА_13 (том2 а.с.6, 7), який був присутнім при проведенні слідчого експерименту 27.05.2013р., з огляду на продемонстровані потерпілим та обвинуваченим механізм нанесення удару, повідомив, що удар потерпілому було нанесено під прямим кутом з близької відстані, зі значною силою, характер ушкоджень, які утворилися у потерпілого виключає можливість нанесення удару у спосіб, продемонстрований обвинуваченим;

· протоколом огляду місця події від 27.05.2013р. (том.2 а.с.10-15), в рамках якого потерпілий та обвинувачений визначили на схемі (том.2 а.с.12) показали місце розташування транспортних засобів в момент конфлікту та відмітили положення учасників в момент нанесення удару.

Матеріальної шкоди потерпілому не завдано, цивільний позов щодо відшкодування збитків не заявлено.

Дослідивши матеріали справи в сукупності суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 доведена в повному обсязі.

Суд критично оцінює доводи обвинуваченого щодо посягання на нього зі сторони ОСОБА_3, оскільки обвинуваченим тілесних ушкоджень не отримано, пошкоджені з його слів речі не надано. Свідком ОСОБА_7 (цивільна дружина обвинуваченого) про наявність ушкоджень, окрім синця від удару ОСОБА_3 дверима автомобіля, не зазначила. Жоден зі свідків не бачив того, що ОСОБА_3 мав намір нанести удар ОСОБА_16, тримання обвинуваченого за руку чи за куртку не можна вважати наміром нанести удар.

Механізм нанесення удару продемонстрований обвинуваченим спростований показами спеціаліста ОСОБА_13

Отже, доводи обвинуваченого щодо ухилення або захисту від удару зі сторони потерпілого повністю спростовані показами потерпілого, трьох свідків, спеціалістом, підстав не довіряти показанням яких у суду не має.

Також, суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в частині захисту обвинуваченим від посягань потерпілого, оскільки ОСОБА_7 є зацікавленою особою, цивільною дружиною ОСОБА_12, жоден зі свідків та учасників конфлікту криків свідка не чув, не бачив даного свідка на балконі, з якого можна було спостерігати конфлікт. Свідок ОСОБА_11 перебував від місця події на відстані 100 метрів, сидів в машині, мав обмежену видимість, спостерігав за конфліктом близько 20 секунд, тому не може повною мірою відтворити обставини вчинення злочину.

Свідок ОСОБА_10 бачила конфліктну ситуацію лише на початковій стадії, обставин того, що ОСОБА_1 захищався, а не завдавав удару підтвердити не змогла.

Тому, в сукупності з іншими зібраними по справі доказами, суд оцінює вищенаведені покази обвинуваченого як спосіб захисту, обраний з метою уникнення покарання.

Вирішуючи питання про правову кваліфікацію дій обвинувачених суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Враховуючи вищеописані докази, суд доходить висновку, що обставин неправомірного посягання зі сторони потерпілого, інших осіб, нанесення обвинуваченому тілесних ушкоджень, ударів, пошкодження речей, судом не встановлено, тому дії ОСОБА_16 не можна кваліфікувати як необхідну оборону.

Таким чином, суд приходить до висновку, що діяння, у вчиненні яких обвинувачуються особа мали місце та містить склад кримінального правопорушення, вина обвинувачених в скоєному доведена в повному обсязі, неправомірні дії, які виразились в умисному спричиненні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисному тілесному ушкодженні, яке спричинило втрату функцій зору, розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, суд кваліфікує за ст.121 ч.1 КК України.

При визначенні міри покарання суд виходить з наступного.

Докази вчинення злочину в стані неосудності або обмеженої осудності суду не надано, тому обвинувачений підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні на суворому покаранні не наполягала, з урахуванням пом'якшуючих обставин та відомостей про особу, просила призначити покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України.

Потерпілий та його захисник на суворому покарані не наполягали.

Тому, суд враховує думку потерпілого при визначенні міри покарання.

Відповідно до ст.65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_14 виду та міри покарання, суд приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, який відносяться до тяжких злочинів, конкретні обставини справи, дані про його особу, а саме: має місце постійного проживання, працює, характеризується позитивно, є членом громадської організації «Союз ветеранів та інвалідів війни в Афганістані», під наглядом у лікаря-психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг та нарікань не надходило, злочин вчинено вперше.

Суд визнає пом'якшуючими обставинами: сприяння розкриттю злочину, розкаяння у вчиненому, повне відшкодування моральної шкоди.

Обтяжуючих обставин в ході судового розгляду не встановлено. Зазначена в обвинувальному акті обставина - тяжкі наслідки вчинення злочину не може бути прийнята судом, оскільки тяжкість тілесних ушкоджень формує склад злочину і не може бути повторно врахована при призначенні покарання на підставі ч.4 ст.67 КК України.

Тому, суд вважає, що зазначені пом'якшуючі обставини, конкретні відомості про особу істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, отже вважає за можливе призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, оскільки воно необхідне і достатнє для його виправлення та попередження можливості вчиняти нові злочини.

На підставі клопотання потерпілого в задоволенні цивільного позову про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Питання про розподіл процесуальних витрат необхідно вирішити у відповідності до ст.ст. 118, 124, 126 КПК України.

Враховуючи, що захисник потерпілого приймав участь у судових засіданнях, тривалість яких перевищує 5 годин, тому розмір витрат на правову допомогу не перевищує визначений законодавством граничний розмір, отже дані витрати в сумі 1950,00грн. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Згідно ст.128 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» витрати пов'язані з лікуванням потерпілого в результаті вчинення злочину в сумі 2095,53грн.

Керуючись ст.ст. 368-371, 374-376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.121 ч.1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк - два роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати.

Скасувати заборону відчуження майна, власником якого, є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою:АДРЕСА_1, а саме: автомобіля ЗАЗ-DAEWOO Ланос Т13010 номерний знак НОМЕР_4, накладену Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27.03.2013р. у справі № 591/1782/13-к.

В задоволенні цивільного позову потерпілого - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на правову допомогу в сумі 1950,00грн.

Позов прокурора в інтересах КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня» (Обласний бюджет Сумської області, УДК у Сумській області, р/р 31415544700001, код 23632949, МФО 837013, Код бюджетної класифікації за доходами 24060300 «Інші надходження») витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 2095,53грн.

Вирок суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, що не була присутня під час його проголошення - з дня отримання копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя Р.В. Міліціанов