Вирок № 32727650, 30.07.2013, Алчевський міський суд Луганської області

30.07.2013

Справа №406/4936/13-к

Провадження №1-кп/406/257/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2013 року Алчевський міський суд Луганської області

У складі: головуючого - судді Лук'янової О.В.

суддів Вискребенцева Л.Б.

Шапутько С.В.

при секретарі Чаргазія К.Г.

за участю прокурора Кравцової В.Г.

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Алчевську кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Алчевська Луганської області, громадянина України, який має освіту 9 класів, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого відповідно до ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.15 ч.2 - 115 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 13 грудня 2012 року, приблизно о 4 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання - за адресою: АДРЕСА_1, де спав. Його рідний брат - ОСОБА_3, знаходячись також у стані алкогольного сп'яніння, безпричинно почав його будити та стягувати з дивану. На ґрунті тривалих неприязних відносин між ними виникла словесна сварка, у ході якої ОСОБА_4 взяв на кухні кухонний ніж, підійшов до сидячого на кріслі ОСОБА_3 та, діючи умисно, наніс йому один удар ножем в область грудної клітки зліва, спричинивши потерпілому тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення грудної клітини зліва, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент заподіяння.

Після нанесення удару ножем потерпілому ОСОБА_4 відніс ніж на кухню і залишався в квартирі до приїзду «швидкої допомоги», яку викликала їх мати - ОСОБА_5.

З приводу отриманого тілесного ушкодження потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у КЗ «Алчевська центральна міська лікарня»: з 13.12.2012 року по 14.12.2012 року - у відділенні ІТА; з 14.12.2012 року по 22.12.2012 року - у хірургічному відділенні, де на його лікування були витрачені грошові кошти у загальному розмірі 2260грн.62коп..

Потерпілим ОСОБА_3 цивільний позов не заявлений.

КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» був заявлений цивільний позов до ОСОБА_4 на суму 2260грн.62коп., яка була витрачена на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3. Представник цивільного позивача - КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» у судове засідання не з'явився, надавши суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу у суді у його відсутність.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у скоєнні кримінального правопорушення фактично визнав повністю та пояснив, що він проживає зі своєю матір'ю - ОСОБА_5 та старшим братом - ОСОБА_3. Їх мати є інвалідом 1-ї групи, погано пересувається. З самого дитинства між ним та братом склалися тривалі неприязні стосунки: між ними постійно виникають словесні сварки, вони постійно між собою б'ються. Після звільнення ОСОБА_3 з місць позбавлення волі в 2011 році, сварки між ними тільки почастішали. Брат вважав, що він та мати винні в тому, що він сидів у місцях позбавлення волі. Казав, що зробить так, щоб і він сів до тюрми. 13 грудня 2012 року, приблизно о 4 годині ранку, він знаходився вдома у стані алкогольного сп'яніння, та спав.

Прокинувся він від того, що ОСОБА_3 стояв поруч з ним та стягував з нього покривало. З розмови брата він зрозумів, що той був у стані алкогольного сп'яніння. Їх мати, яка лежала в цій же кімнаті на дивані, стала говорити ОСОБА_3, щоб той його не чіпав, але він не заспокоювався та почав його за ноги стягувати з дивана, не даючи йому спати. При цьому брат сидів біля вікна за комп'ютерним столом на кріслі та говорив, що все одно не дасть йому спати. Його це розізлило, він встав з дивана, пішов на кухню, де взяв кухонний ніж та повернувся в зал, щоб полякати ОСОБА_3. Побачивши його з ножем, ОСОБА_3 почав говорити, що він не зможе нічого йому /ОСОБА_3/ зробити, як би знущаючись з нього. Йому ці знущання набридли, він підійшов до ОСОБА_3 та у пориві злості вдарив його один раз ножем. При цьому він не хотів вбивати ОСОБА_3, тільки хотів того провчити. Завдаючи удар ножем, він спеціально нікуди не цілився. Але ОСОБА_3 повернувся на кріслі вправо та удар ножем прийшовся йому у ліву сторону грудної клітини - за область лівої пахви. Більше він нікуди удари ножем потерпілому не наносив та не питався його вдарити ножем. ОСОБА_3 одразу відштовхнув його від себе. Він впав на підлогу, а ОСОБА_3 сказав йому: «Досить». Після цього він піднявся з підлоги, пішов на кухню та поклав там ніж. Потім їх мати викликала «швидку допомогу» і ОСОБА_3 відвезли до лікарні. Свою провину у скоєному злочині він визнає повністю у тому, що дійсно завдав удару ножем своєму братові ОСОБА_3, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, але не хотів ні в якому разі його вбивати. Вважає, що в його діях немає складу злочину, передбаченому ст.15 ч.2 - 115 ч.1 КК України, а є склад злочину, передбачений ст.121 ч.1 КК України. Цивільний позов КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» на суму 2260грн.62коп. він визнав повністю.

Крім фактичного визнання провини обвинуваченим його провина підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_3, допитаний у судовому засіданні, пояснив, що дійсно між ним та його рідним братом - ОСОБА_4 вже давно склалися неприязні стосунки, вони часто сваряться та іноді між ними виникають бійки. У 2004 році він та його брат ОСОБА_4 разом скоїли злочин, але його посадили до тюрми на 3 роки, а його брату дали покарання з випробуванням. Він вважає, що його мати та брат є винними у тому, що він попав до тюрми. 13 грудня 2012 року, приблизно о 4 годині, між ними виникла сварка у зв'язку з тим, що він не давав спати ОСОБА_4, як той, у свою чергу, раніш не давав спати йому. ОСОБА_4 побіг на кухню, де взяв кухонний ніж та прибіг з ним в зал. Він сидів на стільці за комп'ютерним столом, а ОСОБА_4 стояв перед ним, тримаючи ніж у правій руці, прямо напроти його серця. Коли ОСОБА_4 почав наносити йому удар ножем, то він повернувся на стільці вправо и удар ножем прийшовся йому ззаду лівої пахви. Потім він бачив, що ОСОБА_4 махав ще ножем біля його голови, але ударів ножем більше йому не наносив, при цьому він не ухилявся. Потім він відштовхнув від себе ОСОБА_4 та сказав йому: «Вистачить. Ти і так вже вдарив мене ножем». Після цього ОСОБА_4 відніс ніж на кухню та повернувся до залу. Йому стало погано, їх мати викликала «швидку допомогу» і його відвезли до лікарні. Він вважає, що його брат - ОСОБА_4 не хотів його вбивати. Також він вважає, що в діях ОСОБА_4 немає складу злочину, передбаченого ст.15 ч.2 - 115 ч.1 КК України, а є склад злочину, передбачений ст.121 ч.1 КК України. При цьому потерпілий просив суд призначити ОСОБА_4 покарання тільки у вигляді позбавлення його волі.

Свідок ОСОБА_5, допитана у судовому засіданні, пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - це її сини. Вона є інвалідом 1-ї групи, погано пересувається. Проживає вона разом з синами у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Продовж тривалого часу вони постійно конфліктують між собою. 13 грудня 2012 року, приблизно о 3-4 годині, між ними виникла сварка, оскільки ОСОБА_3 не давав спати ОСОБА_4. Вони обидва знаходилися у стані алкогольного сп'яніння. Потім вона побачила, що ОСОБА_4 пішов на кухню, де взяв кухонний ніж та повернувся в кімнату до ОСОБА_3, який у той час сидів на стулі біля комп'ютерного стола. Все це вона бачила тільки від світла ноутбука, оскільки в той час у них в квартирі не було світла. Окрім того, диван, на якому вона у той час лежала, знаходиться біля протилежної від комп'ютерного стола стіни. Вона чула, як ОСОБА_3 почав говорити ОСОБА_4, що той все одно нічого йому не зробить. Як саме ОСОБА_4 вдарив ножем ОСОБА_3, вона не бачила. Через декілька хвилин вона почула, що ОСОБА_3 сказав ОСОБА_4: «Вистачить». Після цього ОСОБА_3 попросив її викликати «швидку допомогу», тому що ОСОБА_4 проткнув йому легеню. Поки вона викликала «швидку допомогу», ОСОБА_4 пішов з ножем на кухню. Вона вважає винуватим у тому, що сталося, ОСОБА_3, оскільки він сам спровокував цю сварку та спровокував ОСОБА_4 вдарити його ножем.

Крім того, провина обвинуваченого ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами, які були досліджені у судовому засіданні:

Протоколом огляду місця події від 13 грудня 2012 года /а.кр.пр.6-7/, в ході якого у квартирі АДРЕСА_1 зафіксована обстановка місця скоєння злочину, виявлено та вилучено знаряддя злочину - кухонний ніж.

Протоколом №1221 від 13.12.2012 року медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння /а.кр.пр.13/, згідно якого 13.12.2012 року, о 6 годині 50 хвилин, був оглянутий ОСОБА_4, було виявлено, що він знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 24 грудня 2012 року за участю потерпілого ОСОБА_3 /а.кр.пр.47-54/, в ході якого ОСОБА_3 докладно розповів та показав, де та за яких обставинах ОСОБА_4 спричинив йому тяжке тілесне ушкодження.

Висновком судово-медичної експертизи ОСОБА_3 /а.кр.пр.63-64/, згідно якого: у лікарні 13.12.2012 року у нього діагностовано: «Проникаюче ножове поранення грудної клітини зліва, яке за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент заподіяння». Вказане ушкодження заподіяно колючо-ріжучим предметом. Зазначене тілесне ушкодження могло утворитися за обставин, викладених ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту від 24.12.2012 року.

Висновком судово-медичної експертизи /а.кр.пр.91-93/, згідно якого на футболці та бриджах потерпілого ОСОБА_3, а також на спортивній кофті та штанах-джинсах, вилучених у ОСОБА_4, виявлено кров, яка могла належати потерпілому ОСОБА_3, походження крові від ОСОБА_4 виключається.

Висновком судово-медичної експертизи речових доказів /а.кр.пр.102-104/, згідно якого на ножі, який був вилучений під час огляду місця події 13 грудня 2012 року, виявлено кров, яка могла належати потерпілому ОСОБА_3 та не могла належати ОСОБА_4.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 20 червня 2013 року з участю підозрюваного ОСОБА_4 /а.кр.пр.136-139/, в ході якого ОСОБА_4 докладно розповів та показав, де та за яких обставин він заподіяв тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_3.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що провина обвинуваченого знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, проте його дії за ст.15 ч.2 - 115 ч.1 КК України кваліфіковані неправильно, виходячи з наступного:

-взаєморозташування потерпілого та обвинуваченого /потерпілий сидів на стільці навпроти стоячого обвинуваченого, який тримав ніж у правій в руці / було таке, що потерпілий міг помилково зробити висновок про те, що ОСОБА_4 хоче завдати йому удар ножем саме в область серця, тому суд вважає, що це не є доказом того, що у обвинуваченого був умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3;

-у судовому засіданні встановлено, що ніщо не заважало обвинуваченому довести свій умисел /якщо б він хотів вбити ОСОБА_3./ до кінця: але він, завдавши один удар ножем, після цього тільки махав ножем, не наносячи при цьому ніяких ударів, хоча потерпілий і не ухилявся; після слів потерпілого: «Вистачить. Ти і так вже вдарив мене ножем», обвинувачений відніс ніж на кухню та повернувся до залу, де ждав приїзду лікарів «швидкої допомоги», що підтверджується показаннями самого обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_5.

Суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого правильно повинні бути кваліфіковані за ст.121 ч.1 КК України, оскільки обвинувачений заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Скоєний обвинуваченим ОСОБА_4 злочин є тяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий в силу ст.89 КК України /а.кр.пр.68-69,72-76/; на обліку у лікаря-нарколога та в Алчевській обласній психіатричній лікарні не перебуває /а.кр.пр.71/; не працює; проживає разом з матір'ю - ОСОБА_5, яка є інвалідом 1-ї групи /а.кр.пр.59-60/; за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно /а.кр.пр.77/; перебуває на Д-обліку в Алчевському обласному протитуберкульозному диспансері з діагнозом: «ВДТБ (07.10) НЛ (03.11) ПЛ (01.12) в/д правої легені /множинні туберкуломи/ дестр.-, МБТ+, м-, к+, кат. 2, ког. 1 (2012)» /а.кр.пр.66/; є інвалідом 2-ї групи з вираженим обмеженням життєдіяльності /а.кр.пр.133/.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає: визнання своїй провини та щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає: вчинення злочину особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4, а саме те, що: він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, проживає разом з матір'ю, яка є інвалідом 1-ї групи, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, перебуває на Д-обліку в Алчевському обласному протитуберкульозному диспансері та з цього приводу є інвалідом 2-ї групи з вираженим обмеженням життєдіяльності, а також ті обставини, що він фактично повністю визнав свою провину, щиро розкаявся в скоєному, враховуючи провокаційну, неправомірну поведінку потерпілого ОСОБА_3, суд вважає можливим застосувати до нього норму закону, передбачену ст.69 КК України, і, що передбачає призначити йому покарання нижче нижчої межі, встановленої в санкції ст.121 ч.1 КК України. Але при цьому суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства.

Процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи у сумі 306грн.50коп. підлягають стягненню з ОСОБА_4 у відповідності до ст.ст.118, 122, 124, 126 КПК України.

Позов КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у сумі 2260грн.62коп. підлягає задоволенню відповідно до ст.93-1 КПК України, оскільки підтверджується довідкою КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» /а.кр.пр.143-144/, а крім того сам обвинувачений ОСОБА_4 цей позов визнав повністю та суму позову не заперечував.

Керуючись ст.ст.368,370,373-375 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.121 ч.1 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо засудженого ОСОБА_4 залишити утримання під вартою до набрання вироком законної сили, строк покарання обчислювати з 21 червня 2013 року.

Позов КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди - витрат за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у сумі 2260грн.62коп., - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь КЗ «Алчевська центральна міська лікарня» /р/с №35411003003636 УДКСУ у м.Алчевськ ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 02006969/ витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у сумі 2260грн.62коп..

Процесуальні витрати по справі за проведення дактилоскопічної експертизи у розмірі 306грн.50коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави за експертні послуги.

Речові докази по справі:

-3 кухонних ножа; зразки крові ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які знаходиться на зберіганні у Алчевському МВ ГУМВС України в Луганській області за квитанціями №100258 та №100291 /а.кр.пр.111,116/ - знищити;

-речі ОСОБА_3: светр, футболку та бриджі, які знаходяться на зберіганні у Алчевському МВ ГУМВС України в Луганській області за квитанцією №100258 /а.кр.пр.111/, - повернути потерпілому ОСОБА_3;

-речі ОСОБА_4: кофту спортивну та штани-джинси, які знаходяться на зберіганні у Алчевському МВ ГУМВС України в Луганській області за квитанцією №100258 /а.кр.пр.111/, - повернути матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Луганської області через Алчевський міський суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.В.Лук'янова

Судді: Л.Б.Вискребенцев

С.В.Шапутько