Ухвала суду № 32727122, 24.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" липня 2013 р. м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року

та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року

у справі № 2а-15341/10/0570

за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля»

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0001381540/0 від 14 квітня 2010 року та № 0001581540/0 від 15 квітня 2010 року (в редакції заяви від 02 серпня 2010 року).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ № 0001381540/0 від 14 квітня 2010 року про застосування штрафу у розмірі 85042,69 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської ОДПІ № 0001581540/0 від 15 квітня 2010 року про застосування штрафу у розмірі 85042,69 грн. за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Добропіллявугілля» судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року змінено в мотивувальній частині та в абзаці третьому суму « 85042,69» змінено на « 1485,21». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі Добропільська ОДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Добропільською ОДПІ була проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування, плати за користування надрами для видобування корисних копалин, збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, збору до фонду за забруднення навколишнього природного середовища, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати за землю з юридичних осіб Відокремленим підрозділом «Шахта Новодонецька» ДП «Добропіллявугілля» за період з 24 липня 2007 року по 26 лютого 2010 року, за результатами якої складений акт № 284/15-1/26319466 від 02 квітня 2010 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке полягало у несвоєчасній сплаті, зокрема: збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету України, у сумі 170085,34 із затримкою понад 90 днів; земельного податку з юридичних осіб у сумі 7426,02 грн. із затримкою від 31 до 90 днів.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що: податкові зобов'язання позивача зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які були узгоджені згідно розрахунку за 1 квартал 2006 року (вх. № 6847 від 04 травня 2006 року) та згідно розрахунку за 2 квартал 2006 року (вх. № 11819 від 02 серпня 2006 року), були погашені із порушенням граничного строку сплати понад 90 календарних днів згідно платіжних доручень, перелік та реквізити яких наведені на 5-6 аркушах акту перевірки; податкові зобов'язання позивача з земельного податку з юридичних осіб, які були узгоджені згідно розрахунку № 1033 від 30 січня 2009 року, були погашені із порушенням граничного строку сплати із затримкою від 31 до 90 календарних днів згідно платіжних доручень, перелік та реквізити яких наведені на 7 аркуші акту перевірки.

14 квітня 2010 року Добропільська ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001381540/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку понад 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, в розмірі 170085,38 грн. застосувала до позивача штрафні санкції в розмірі 50 % в сумі 85042,69 грн.

15 квітня 2010 року Добропільська ОДПІ на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення - рішення № 0001581540/0, яким на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку до 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання із земельного податку з юридичних осіб в розмірі 7426,02 грн. застосувала до позивача штрафні санкції в розмірі 20 % в сумі 1485,21 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що норма пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не встановлює право чи обов'язок саме органу державної податкової служби якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. При цьому, суд апеляційної інстанції, частково змінюючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що в резолютивній частині постанови в абзаці третьому сума « 85042,69» зазначена помилково, оскільки за спірним податковим повідомленням-рішенням № 0001581540/0 від 15 квітня 2010 року, яке підлягає скасуванню, сума складає « 1485,21».

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктом застосування штрафів у розмірах 85042,69 грн. та 1485,21 грн. відповідно згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень Добропільська ОДПІ визначила сплачені позивачем суми в рахунок погашення податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та із земельного податку з юридичних осіб за інші податкові періоди, що підтверджується графою «призначення платежу» у платіжних дорученням, перелік та реквізити яких наведені на 5-7 аркушах акту перевірки та копії яких знаходяться в матеріалах справи (арк. справи 31-47).

Згідно пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Відповідно до положень підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування цього штрафу необхідна наявність двох підстав: 1) наявність узгодженої суми податкового зобов'язання; 2) несплата цієї узгодженої суми податкового зобов'язання при затримці від 31 до 90 календарних днів та при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Ці факти мають бути належним чином встановлені податковим органом. Інших підстав для застосування штрафу не передбачено.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Колегія суддів відзначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність визначення податковим органом позивачу штрафних санкцій згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень у розмірах 85042,69 грн. та 1485,21 грн. відповідно.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ В.В. Кошіль

______ Т.М. Шипуліна