Ухвала суду № 32727066, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Київ К/9991/73975/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012

у справі № 2-а-3878/11/2170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтоекотехнології"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012, задоволено адміністративний позов: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.07.2011 № 0002232301 про нарахування зобов'язань з податку на прибуток та № 0002222301 про нарахування зобов'язань з податку на додану вартість.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2011, складено акт від 29.06.2011 №2227/23-5/31560137, в якому зафіксовані порушення:

- пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 124780,00 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємства всього на суму 132763,25 грн.

З акта перевірки вбачається, що вказані порушення полягають в тому, що позивач внаслідок укладення нікчемних угод із ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Агроінженерінг», в 2010 році зависив валові витрати та податковий кредит.

На підставі акта перевірки, відповідачем 12.07.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002232301 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в сумі 132763,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 33190,81 грн.;

- №0002222301 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 124780,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 31195,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем з ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Агроінженерінг» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме це: видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Крім того, судом першої інстанції був допитаний свідок ОСОБА_2, який пояснив, що він разом ОСОБА_3, на ім'я якого у 2009 році було зареєстровано ПП «Стальсервіс», вже тривалий час займається реалізацією металопрокату. В квітні 2010 року вони вирішили розділити бізнес і в цьому місяці ПП «Стальсервіс» було переоформлено на його ім'я. Металобаза ПП «Стальсервіс» знаходиться у м. Херсоні по вул. Домобудівна, 14. З ТОВ «Укрнафтоекотехнології» співпрацює з 2009 року, якому реалізує металопрокат, який це підприємство з бази ПП «Стальсервіс» вивозило своїм автотранспортом. Накладні на реалізацію металопрокату в адрес ТОВ «Укрнафтоекотехнології» підписувались відповідальними за це працівниками ПП «Стальсервіс» - ОСОБА_4 або ОСОБА_5, яким було надано право на їх підписання. Всього на його підприємстві працювало біля 10 працівників. Його підприємство перевірялось податковим органом і жодних претензій до операцій із ТОВ «Укрнафтоекотехнології» не було. До нього дійсно приїжджали працівники податкової міліції у м. Енергодарі, які змусили його підписати пояснення про відсутність реальної господарської діяльності ПП «Стальсервіс», які він згодом заперечив у поясненнях до ДПІ у м. Херсоні від 31.05.2011

Судом першої інстанції були дослідженні ці пояснення від 21.05.2011 до ДПІ у м.Херсоні, в яких ОСОБА_2 підтверджував здійснення ним, як директором ПП «Стальсервіс», підприємницької діяльності в сфері оптової торгівлі металопродукцією у м. Херсоні по вул. Домобудівна, 14, та зазначав, що пояснень на ім'я керівника ВПМ ДПІ у м. Енергодарі, на які посилається відповідач, він не писав, а підписав ці пояснення не читаючи під тиском працівників податкової міліції, а викладені в них обставини не відповідали дійсності.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладених позивачем з ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Агроінженерінг», фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

З урахуванням наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за спірний період за результатами господарських операцій з ПП «Стальсервіс» та ТОВ «Агроінженерінг», а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.07.2011 № 0002232301 та № 0002222301.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11.11.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль