Ухвала суду № 32726967, 29.07.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2013 року м. Київ К/9991/76714/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012

у справі № 2а-10249/12/2670

за позовом Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська фінансова лізингова компанія"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003062250 від 20.07.2012.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.12.2011, складено акт від 10.07.2012 № 205/1-22-40-21654119, в якому встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.10.3 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; пп. 198.3, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України; п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України; вимог наказу ДПА України від 16.01.2008 № 28 "Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів", п. 46.2 ст. 46 Податкового кодексу України; вимог наказу ДПА України від 28.02.2011 № 114 "Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємства",; п. 1.2, п. 1.3 ст. 1, пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, абз. "а" п. 17.2 ст. 17 та абз. "а" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Висновки відповідача, викладені в акті перевірки ґрунтуються на тому, що позивачем було занижено податок на прибуток за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2011 р. у сумі 62 940,00 грн., у т.ч. за ІV квартал 2010 р. у сумі 21 550,00 грн., за І квартал 2011 р. у сумі 11 950,00 грн., за II квартал 2011 р. у сумі 29 440,00 грн., за II-III квартали 2011 р. у сумі 29 440,00 грн., за ІІ-ІV квартали 2011 р. у сумі 29440,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24) Декларації у сумі 52 400,00 грн. за грудень 2011 р., в т.ч. за листопад 2010 р. на суму 6 960,00 грн., за грудень 2010 р. на суму 10 280,00 грн., за січень 2011 р. на суму 9 560,00 грн., за квітень 2011 р. на суму 9 500,00 грн., за червень 2011 р. на суму 16 100,00 грн.; занижено податок на прибуток на загальну суму 86 886,00 грн., у т.ч. за 3 квартали 2010 р. у розмірі 11 456,00 грн., за 2010 р. у розмірі 30 723,00 грн., за І квартал 2011 р. у розмірі 18 678,00 грн., за 2 квартал 2011 р. у розмірі 18 108,00 грн., за 2-3 квартали 2011 р. у розмірі 31 863,00 грн., за 2-4 квартали 2011 р. у розмірі 37 485,00 грн.; неподано до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва ДПС звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів за 3 квартали 2010 р., 2010 р., 1 квартал 2011 р. та додатку ПН (розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України) до декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 р., 2-3 квартали 2011 р. та 2-4 квартали 2011 р.; занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 748,14 грн.

На підставі акта перевірки від 10.07.2012 № 205/1-22-40-21654119, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003062250, яким позивачу було визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 86 886,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7 681,75 грн., всього на суму 94 567,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать, що між ОАО "Промагролизинг" (Республіка Білорусь) (Лізингодавець) та позивачем (Лізингоодержувач) було укладено Договір міжнародного лізингу №UA-004/10 від 06.07.2010, за умовами якого Лізингодавець на підставі заявки Лізингоодержувача зобов'язаний був придбати у власність у ОАО "МАЗ" (Республіка Білорусь) (Продавець), якого вибрав Лізингоодержувач, вказане Лізингоодержувачем майно, найменування та кількість якого зазначена у Додатку № 1 до даного Договору, та передати Лізингоодержувачу зазначене майно, а Лізингоодержувач зобов'язаний був прийняти зазначене майно у власність та користування на строк лізингу, зазначений у пп. 4.2 п. 4 даного Договору, та здійснювати лізингові платежі відповідно до Графіка лізингових платежів (Додаток № 4 до даного Договору).

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини врегульовано нормами ПК України; Угодою між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993.

Так, згідно з пп. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, проценти - дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Пунктом 160.1 ст. 160 ПК України передбачено, що проценти, що виплачуються резидентом України на користь нерезидента є доходом з джерелом походження з України, який обкладається податком на прибуток в порядку та за ставками, визначеними цією статтею, якщо інше не передбачено положенням діючих міжнародних договорів України, укладених з країнами резиденції осіб, яким виплачуються такі доходи.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про уникнення подвійного оподаткування та запобігання ухилення від сплати податків стосовно податків на доходи і майно від 24.12.1993, термін "відсотки" означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і, зокрема, доход від урядових цінних паперів та доход від облігацій або боргових зобов'язань, включаючи премії і винагороди, що виплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов'язань.

Отже, що оподатковуються не проценти (до яких дійсно відносяться лізингові платежі без компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), а відсотки, які відповідно до Угоди є доходом від боргових вимог та до лізингових операцій не відносяться. При цьому, лізингові платежі позивача за Договором міжнародного лізингу № UA-004/10 від 06.07.2010 не є відсотками. Являючись не відсотками, а процентами, частина лізингового платежу, що являє собою плату за користування об'єктом лізингу відповідно до Договору, підлягає оподаткуванню за загальним правилом Угоди - а саме в Республіці Білорусь, і положення статті 11 Угоди до цього виду доходів застосовуватись не може.

Частиною 1 ст. 11 Угоди передбачено, що відсотки, що виникають в одній Договірній Державі і виплачуються резидентові другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Договірній Державі. Це правило є основним.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 11 Угоди, відсотки можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Договірної Держави; але якщо одержувач фактично має право на відсотки, податок, що справляється, не повинен перевищувати 10 відсотків від валової суми відсотків. Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Як було вірно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, нерезидент - ОАО "Промагролизинг" (Республіка Білорусь) не має постійного представництва в Україні та не провадить свою діяльність через нього (ні в частині співробітництва з позивачем, ні в будь-якій іншій сфері), а тому оподаткування всіх доходів, отриманих від співробітництва з позивачем, має здійснюватись на території Республіки Білорусь.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що позивачем при сплаті сум на користь нерезидента не було допущено порушень податкового законодавства, а відтак - протиправність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0003062250.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль