Ухвала суду № 32726521, 21.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2013 р.справа № 804/366/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання: Новоженін І. Є.

за участю представників:

позивача: - Усатенко В.І. дов від 25.05.2013

Снітко Ю.Л. до від 02.01.2013

відповідача: - Какалюк В.В. дов від 08.01.2013

Самсоненко Ю.Г. дов від 14.08.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.13

у справі № 804/366/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПАП»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000162204, № 0000152204 від 10.12.12,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПАП» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0000162204 з податку на додану вартість на загальну суму 4233196,25 грн. (основний платіж 3386557 грн., штрафні санкції 846639,25 грн.) та №0000152204 з податку на прибуток на загальну суму 5291496,25 грн. (основний платіж 4233197 грн., штрафні санкції 1058299,25 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства під час відображення в податковому обліку операцій з ТОВ «Фірма Едікт» за період січень 2010 року. Висновки посадових осіб відповідача про нереальність здійснення господарських відносин із контрагентом та неможливість реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу зроблені з перевищенням службових повноважень, оскільки будь-які взаємовідносини між ТОВ «Емельгард» та ТОВ «Фірма Едікт» жодним чином не можуть вплинути на взаємовідносини між ТОВ «Фірма Едікт» та позивачем. Реальність правочину, укладеного позивачем та ТОВ «Фірма «Едікт», підтверджується первинними документами, які були надані до перевірки (угоди, видаткові накладні, податкові накладні, картки рахунків тощо), Органи податкової служби не мають права здійснювати оцінку діяльності платників податків за договорами, укладеними позивачем з його контрагентами, і ставити під сумнів можливість фактичного виконання цих угод.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2013 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0000162204 та № 0000152204.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (т.9 а.с.155), в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин у справі, просить скасувати постанову суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що контрагент позивача - ТОВ «Фірма Едікт» визнаний банкрутом згідно з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010, в урахуванням результатів перевірки ТОВ «Фірма Едікт», відповідачем встановлено, що позивач здійснював господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, отже його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечують, просять залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача - ТОВ «ІМПАП» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Фірма «Едікт» за період січень 2010 року, за результатами якої складений акт від 19.11.2012 №3553/224/30198424 (т.1 а.с.42).

В ході перевірки встановлено:

не реальність здійснення господарських відносин із контрагентом, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єкта оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «ІМПАП» - по ланцюгу з постачальником: ТОВ «Фірма «Едікт» за січень 2010 року;

завищення податкового кредиту у січні 2010 року на суму 3386557 грн., що призвело до порушення п.п.7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 3386557 грн. у січні 2010 року;

порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 4233196,58 грн., а саме: у І кварталі 2010 року на суму 4233196,58 грн.

На підставі акту перевірки 10.12.2012 податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000152204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 5291496,25 грн.. в т.ч. 4233197,00 грн. - основний платіж, 1058299,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції - т.1 а.с.40;

- № 0000162204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 4233190,25 грн., в т.ч 3386557,00 грн. - основний платіж, 846639,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції - т.1 а.с.41.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача в ході перевірки не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства, податковою інспекцією з перевищенням своїх повноважень у акті перевірки від 19.11.2012 зроблений висновок про те, що правочини, укладені ТОВ «Фірма Едікт», є недійсними безпідставно вказано, що позивач здійснив господарські операції з використанням підприємства ТОВ «Фірма Едікт», яке мало ознаки фіктивності і сформувало податковий кредит за рахунок ПП «Емельгард» в порушення ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спіні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2009 між ТОВ «Фірма Едікт» (постачальник) та ТОВ «Імпап» (покупець) укладений договір поставки № 0204-09Кр (т.1 а.с.147), відповідно до якого ТОВ «Фірма Едікт» зобов'язувалось передати позивачу у власність товар, найменування та якість якого визначається у відповідності з накладними, що є невід'ємною частиною даного договору. Пунктом 4.3 договору з урахуванням додаткової угоди від 01.12.2009 до договору встановлено, що ціна товару включає в себе ПДВ і визначена на умовах самовивозу товару зі складу постачальника.

Відповідно до умов вказаного договору позивачем в січні 2010 року придбано товар - канцелярські товари на загальну суму 20319343,57 грн., в т.ч. ПДВ - 3386557,26 грн.

Факт поставки товару підтверджений видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також виписками банку щодо оплати позивачем отриманого товару, копії яких долучені до матеріалів справи (т.1 а.с.150-177,186-250, т.2 а.с. 1-111, 199-250, т.3 а.с.1-40). Як вбачається з товарно-транспортних накладних, обумовлений договором товар доставлений в складське приміщення за адресою: м. Новомосковськ, вул. Сучкова, 120, яке орендує позивач згідно з договором оренди № 4/6-А від 02.01.2009 (т.1 а.с.178).

Вартість отриманих товарно-матеріальних цінностей позивачем віднесено до складу валових витрат, сума податку на додану вартість у складі ціни канцелярських товарів - до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду.

Вказані товари в установленому порядку оприбутковані позивачем, використані ним у власній господарській діяльності шляхом подальшої реалізації третім особам, що підтверджено відповідними договорами, податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Висновки податкового органу про завищення валових витрат та податкового кредиту обґрунтовані тим, що в ході перевірки не встановлено факту поставок товарів по ланцюгу ТОВ «Фірма Едікт» - ТОВ «Імпап», операції з надання послуг по цьому ланцюгу не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому податковий орган виходив з наявної у нього інформації щодо взаємовідносин постачальника позивача ТОВ «Фірма Едікт» з його контрагентом по ланцюгу постачання ПП «Емельгард».

Посилаючись на наявну у податкового органу інформацію щодо ПП «Емельгард», відповідачем зазначено, що оскільки перевіркою ПП «Емельгард» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, операції щодо купівлі-продажу товарів, здійснені між ТОВ «Фірма Едікт» та ПП «Емельгард», не спричиняють реального настання правових наслідків, свідчать про порушення ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України. Податковий кредит, сформований ТОВ «Фірма Едікт» за рахунок ПП «Емельгард», та відповідні дані, наведені ТОВ «Фірма Едікт» у декларації з ПДВ за грудень 2009 року, є недійсними.

З огляду на вказані обставини, відповідачем зроблений висновок, що позивач - ТОВ «ІМПАП» здійснював господарські операції з використанням підприємства з ознаками фіктивності, отже, його діяльність була спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність таких висновків податкового органу.

Встановлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ «Фірма Едікт», відображення позивачем операцій з поставки канцтоварів у відповідному періоді (січні 2010 року), сторонами не спростовуються, підтверджені наявними в матеріалах справи документи.

Висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про контрагента постачальника позивача ПП «Емельгард» в даному випадку не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і його постачальником ТОВ «Фірма Едікт».

Факт отримання позивачем товару від ТОВ «Фірма Едікт» в межах укладеного договору поставки, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами, виходячи із змісту яких вони мають всі законодавчо передбачені реквізити, відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до первинних документів, є такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Фірма Едікт» дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки канцтоварів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами).

Дії позивача та його контрагента ТОВ «Фірма Едікт», вчинені на виконання умов договору поставки канцтоварів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду. Отримані позивачем від ТОВ «Фірма Едікт» товари належним чином відображено в бухгалтерському обліку підприємства, оприбутковано, використано в межах власної господарської діяльності.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Фірма Едікт», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Укладений позивачем договір № 0204-09Кр від 02.04.2009 не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами). Крім того, відповідачем не врахована норма ст.234 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо укладення вказаного договору без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, або нікчемного договору відповідачем не зазначені, суду не подані.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договору поставки з ТОВ «Фірма Едікт», його виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку.

Виявлені відповідачем обставини щодо контрагента по ланцюгу постачання, ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства безпосереднім контрагентом позивача або його контрагентом та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Крім того, наведені відповідачем обставини щодо контрагента по ланцюгу постачання, зокрема, ПП «Емельгард», не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій отримання нафтопродуктів від ТОВ «Фірма Едікт».

В будь-якому випадку порушення контрагентами, у тому числі за ланцюгом постачання, податкового законодавства за загальним правилом не може призводити до недійсності всіх угод до кінцевого отримувача товару, оскільки відносини між попереднім постачальником у ланцюгу поставок не позбавляють правового значення належним чином оформлених первинних документів та не впливають на реальність господарських операцій, вчинених між кінцевим отримувачем товарів та його безпосереднім контрагентом.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередній контрагент позивача ТОВ «Фірма Едікт» був зареєстрований уповноваженими органами як суб'єкт господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлений, перебував на обліку в податковому органі як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 165 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагента позивача ТОВ «Фірма Едікт» в якості платника податку на додану вартість, виключення його з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаною вище особою у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаного у ТОВ «Фірма Едікт» товару (канцтоварів) та формування податкового кредиту з вказаної операції.

Податкове законодавство, діюче на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом, тим більше, контрагентами продавця податкового законодавства.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Згідно з положеннями наведених вище правових норм в їх сукупності, вбачається, що сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару (послуги), а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товару виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості товару до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2013 року у справі № 804/366/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко