Ухвала суду № 32726029, 30.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 р.Справа № 820/3803/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/3803/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання " Вертикаль"

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання " Вертикаль" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення №0000071504 відповідача від 13.02.2013 року,

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ НВО "Вертікаль" судовий збір у розмірі 114,70 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №0000071504 від 13.02.2013 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання "Вертікаль" витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп. (сто чотирнадцять грн. 70 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області ДПС проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ НВО "Вертікаль" (код ЄДРПОУ 30750980) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2012 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №402/15.4-08/30750980 від 30.01.2013 року (а.с. 13-29).

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення ТОВ НВО "Вертікаль" п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2012 р. на 2670,00 грн.

Зазначені висновки відповідачем були зроблені на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ПП "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 34951473): № 28/220/34951473 від 22.01.2013 р. щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за жовтень 2012 року, за висновками якого встановлено неможливість ПП "Будком-Алон" реально здійснювати господарську діяльність за жовтень 2012 року.

На підставі акту перевірки ТОВ НВО "Вертікаль" відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000071504 від 13.02.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 4005,00 грн., з яких за основним платежем 2670,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1335,00 грн. (а.с. 34).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ НВО "Вертікаль" (замовник) та ПП "Будком-Алон" (підрядник) був укладений договір підряду № 48 від 20.09.2012 року, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати наступні роботи: прокладка та підключення водопроводу по вул. Шевченка, 20, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити зазначені роботи (а.с. 36-37). Відповідно до договору та додатку до нього вартість виконаних робіт складає 16 018,80 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 2669,80 грн. (а.с. 38). Крім того, між позивачем та ПП "Будком-Алон" на виконання умов зазначеного договору погоджено Локальний кошторис, відомість ресурсів та розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с. 39-41, 42-44, 45-46).

З копії витягу про державну реєстрацію прав КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" вбачається, що нежитлові будівлі за адресою: вул. Шевченка, 20, м. Харків належать на праві приватної власності ТОВ НВО "Вертікаль".

ПП "Будком-Алон" були виконані роботи, що підтверджується актом прийняття-передачі виконаних робіт та відомістю ресурсів за жовтень 2012 року на суму 16 018,80 грн., в тому числі ПДВ - 2669,80 грн. (а.с. 48 зворот - 51).

ПП "Будком-Алон" були виписані податкові накладні: № 106 від 22.10.2012 року на суму 8009,40 грн., в т.ч. ПДВ 1334,90 грн. (а.с. 86), № 1 від 01.10.2012 року на суму 8009,40 грн., в т.ч. ПДВ 1334,90 грн. (а.с. 88).

Розрахунки позивачем із ПП "Будком-Алон" було зроблено шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, що підтверджується платіжними дорученнями: № В0009818 від 22.10.2012 р. на суму 8009,40 грн., № В0008986 від 01.10.2012 р. на суму 8009,40 грн. (а.с. 85, 87).

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ПП "Будком-Алон" на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, представником відповідача не заперечується, та матеріалами справи не спростовується (а.с. 7, 10).

Також з матеріалів справи вбачається, що ПП "Будком-Алон" має ліцензію серії АД № 040668 Державної архітектурно-будівельної інспекції України Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві щодо господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно з додатками до ліцензії) (а.с. 8-9).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом ПП "Будком-Алон" було виконано вищезазначений договір підряду. Крім того, з матеріалів справ та пояснень представника позивача судом встановлено, що понесені позивачем витрати за зазначеним договором між ТОВ НВО "Вертікаль" та ПП "Будком-Алон", є безпосередньо пов'язаними з господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів зазначає, що з долучених до матеріалів справи документів про рух безготівкових коштів судом встановлений факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за вказаним вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання матеріали справи не містять. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податків призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та ПП "Будком-Алон" господарських операцій.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом при укладанні і виконанні договору підряду взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів колегії суддів відповідачем не надано, а колегія суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

За таких умов, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ НВО "Вертікаль" та ПП "Будком-Алон" зазначений вище договір підряду був виконаний у повному обсязі, як результат їх реального виконання, отримані роботи були використані позивачем для забезпечення власної господарської діяльності.

Також колегія суддів зазначає, що згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг.

Спір по справі склався, з приводу формування платником податків податкового кредиту з ПДВ, а тому суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватись п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України де вказано, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.п."а"п.198.1 ст.198).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює кумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових Періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) (п. 200.5. ст. 200 Податкового кодексу України).

Колегією суддів встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з оплати вартості замовлених робіт були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

Оскільки висновки відповідача про формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податкового кодексу України, та як результат завищення суми бюджетного відшкодування ґрунтуються, у тому числі, на висновках акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання - ПП "Будком-Алон" (код ЄДРПОУ 34951473): № 28/220/34951473 від 22.01.2013 р. щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів за жовтень 2012 року, за висновками якого встановлено неможливість ПП "Будком-Алон" реально здійснювати господарську діяльність за жовтень 2012 року, то суд зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Колегією суддів встановлено та відображено в актах перевірки, що позивач та його контрагент на момент здійснення господарських операцій перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи. Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору підряду.

У відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегією суддів встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

З огляду на зазначене, оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ТОВ НВО "Вертікаль" були отримані податкові накладні від ПП "Будком-Алон", які за формою та змістом відповідають нормам чинного законодавства України та засвідчують факт отримання позивачем робіт, повністю сплачені кошти за ці роботи, які використано у власній господарській діяльності підприємства, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ НВО "Вертікаль" правомірно включило до складу податкового кредиту оскаржувану суму податку на додану вартість за перевіряємий період та правомірно визначив від'ємне значення податку на додану вартість та суми податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню).

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2013р. по справі № 820/3803/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.