Ухвала суду № 32724459, 23.07.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14349/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 липня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Безименної Н.В.,

при секретарі - Меєчко К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011р. № 0002552309, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Високий сезон" (далі - позивач або ТОВ "Високий сезон") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі міста Києва) про визнання протиправними дій ДПІ щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 06.05.2011р. №0002552309, а також скасування зазначеного повідомлення-рішення, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 174200грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи та досліджені судом докази у своїй сукупності і взаємозв'язку підтверджують фактичність придбання позивачем товарів та правомірність визначення ним спірного податкового кредиту з ПДВ, правомірність прийняття свого рішення відповідачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що з 14.04.2011 р. по 15.05.2011 р. ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 06.05.2011р. №0002552309, яким згідно з пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 ПК позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 174200 грн. (у т.ч.: 139360 грн. основний платіж, 34840 грн. штраф).

Дане повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки від 18.04.2011р. №837/23-09/34532097, згідно з яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону № 168/97, яке полягає у неправомірному включенні до податкового кредиту ПДВ у сумі 139360 грн. по операціям з ТОВ "С.Дж. Р.Груп" згідно договору комісії від 22.09.2009р. №22-09-2009.

Згідно з актом, вказане порушення призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 139360 грн. у т.ч.: за жовтень 2009р. 84158 грн., за листопад 2009р. 21554 грн., за грудень 2009р. 6014 грн., за квітень 2010р. 27634 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію контролюючий орган послався на те, що правочини між позивачем і ТОВ "С.Дж.Р.Груп" згідно з ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228, 234 ЦК визнаються відповідачем фіктивними та нікчемними, оскільки діяльність ТОВ "С.Дж.Р.Груп" є незаконною та фіктивною і не породжує правових наслідків, що вбачається з матеріалів кримінальної справи №69-107, порушеної відносно директора зазначеного товариства за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК (фіктивне підприємництво), та пояснень зазначеної особи.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитися з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Так, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі-Закон № 168/97-ВР) передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту). Тобто, право на податковий кредит існує за податковою накладною, яка надається продавцем товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідач посилається на те, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп» має ознаки фіктивності, тому укладений договір між позивачем та його контрагентом є нікчемним та таким, що здійснений без мети настання реальних наслідків.

Однак, такий доказ нікчемності правочинів колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, є діяння, відповідальність за яке передбачена ст. 205 КК України. Таким чином, факт фіктивного підприємництва повинен встановлюватися в порядку кримінального судочинства. Доказом наявності ознак фіктивності ТОВ «С.Дж.Р.Груп» може бути тільки вирок суду в кримінальній справі.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» суб'єкти господарювання зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно законодавства. Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Дослідженням матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що 22.09.2009р. між Позивачем та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було укладено договір комісії №22-09-2009.

Про здійснення поставки товарів на користь позивача (телефонів Texet, Orion, Panasonic в асортименті) свідчать оформлені сторонами договору видаткові накладні на товар від 15.10.2009р. №8505, від 09.11.2009р. №9471, від 19.04.2010р. №3601, від 26.04.2010р. №3842 та прибуткові накладні на товар від 22.12.2009р. №10991, від 11.01.2010р. №232, від 09.03.2010р. №2293, від 01.04.2010р. №3125 - виписані ТОВ "С.Дж.Р.Груп" податкові накладні від 15.10.2009р. №8505, від 09.11.2009р. №9471, від 22.12.2009р. №10991, від 11.01.2010р. №232, від 09.03.2010р. №2293, від 01.04.2010р. №3125, від 19.04.2010р. №3601, від 26.04.2010р. №3842, які наявні у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» саме первинними документами стверджується факт здійснення господарських операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу валових витрат вартості придбаних товарів, робіт, що у подальшому були використані у його господарській діяльності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим, кримінальна справа яка була порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп» за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, закрита за відсутністю складу злочину.

На момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних ТОВ «С.Дж.Р.Груп» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст зазначеного вище договору не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Також, колегія суддів зазначає, що на момент розгляду даної справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину будь-яких осіб у здійсненні фіктивного підприємництва відсутній.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано належних доказів обґрунтування правомірності прийнятого рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу залишає без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Ю.А. Ісаєнко

Н.В. Безименна

.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Безименна Н.В.

Ісаєнко Ю.А.