Постанова № 32724443, 30.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2013 року № 826/9541/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елант» до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення – рішення №0009051570 від 14.03.2013р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Елант» (далі по тексту також – позивач) до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі також – відповідач) про скасування податкового повідомлення – рішення №0009051570 від 14.03.2013р.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту звітності з ПДВ за листопад 2012 року на підставі податкової накладної від 19.11.2012р. № 57, отриманої від ПП «ДАГПРОМ-СОЮЗ» на суму ПДВ 16268,32 грн. Відтак, позивач вважає спірне податкове повідомлення – рішення протиправним, що свідчить про наявність правових підстав для скасування.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

23.07.2013р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012р., за результатами якої складено Акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість № 10/15.7-88 від 21.02.2013 року (далі Акт).

В ході перевірки виявлені та відображені в акті перевірки порушення позивачем вимог абзацу 9 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0009051570, яким збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 20335.00 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, позивачем віднесено до складу податкового кредиту звітності з ПДВ за листопад 2012 року податкову накладну від 19.11.2012 року №57, отриману від ПП «ДАГПРОМ-СОЮЗ» на суму ПДВ 16268,32 грн. В ході перевірки встановлено, що дана накладна не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних тому не дає права покупцю (ТОВ «Елант») на включення сум ПДВ до податкового кредиту. чим завищено суму податкового кредиту на 16268,32 грн.

Позивач не погоджується з такими доводами контролюючого органу, та в обґрунтування правомірності включення до податкового кредиту суми 16268,32 грн., покликався на те, що він звертався до ПП «ДАГПРОМ-СОЮЗ» з запитом щодо з’ясування причин не реєстрації податкової накладної від 19.11.2012 року №57, на який отримав відповідь №13-000055 від 22.03.2013р. від контрагента, в якому його повідомили про те, що спірна накладна не була зареєстрована у зв’язку з не прийняттям податкової звітності ПП «ДАГПРОМ-СОЮЗ» Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва ДПС, при цьому дії щодо неприйняття такої звітності наразі оскаржують ся у судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного податкового повідомлення рішення, суд, керуючись податковим законодавством, а також частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту спірного податкового повідомлення - рішення чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як встановлено п. 198.2 ст. 198 ПКУ, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПКУ встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.10. статті 201 Кодексу, зокрема, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. № 1246 (далі – Порядок № 1246).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.12.10 № 1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: наявність помилок; відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факт реєстрації податкової накладної та або розрахунку коригування з такими ж реквізитами.

Якщо ж податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну, платник податку - покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість). До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що і засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до абз. 9 п. 201.10. ст. 201 ПКУ передбачає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Суд звертає увагу на те, що якщо ж податкова накладна заповнена з порушеннями або вона не зареєстрована в Єдиному реєстрі протягом встановленого для такої реєстрації терміну, платник податку – покупець включає до складу податкового кредиту податкової декларації за відповідний звітний період суми податку на додану вартість, зазначені в такій накладній, лише за умови подання разом із такою декларацією заяви із скаргою на постачальника (додаток 8 до податкової декларації з податку на додану вартість). До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення – рішення №0009051570 від 14.03.2013р., позаяк позивачем в порядку чинного законодавства разом із податковою декларацію податку на додану вартість не подано заяви із скаргою на постачальника (додатку 8 до вказаної декларації), а отже позивач відповідно і не мав права на включення до податкового кредиту суми у розмірі 16268,32 грн. по податковій накладній, виданій ПП «ДАГПРОМ-СОЮЗ», не зареєстрованій у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Елант» до Державної податкової інспекція у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення – рішення №0009051570 від 14.03.2013р., - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур