Рішення № 32724173, 10.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2013 р.Справа № 922/2065/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Луніній О.В.

розглянувши справу

за позовом Прокурор Червонозаводського району м. Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків до ПП "Спутник", м. Харків про розірвання договору, стягнення 97112,45 грн. та вчинення дій за участю представників:

прокурор: Зливка К.О. посв.№013773 від 06.12.2012 р.

позивач - Денісова І.А.. за дов.№18 від 23.01..2012 р.

відповідач - Мазовецький В.П., після переви не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району м. Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Спутник", м. Харків, в якій просить розірвати договір оренди № 512-Н від 10.12.2001 року, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 73485,77 грн. та пеню у сумі 23626,68 грн., виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщеною за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, та передати вказані приміщення позивачу.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, ухвалою суду від 23 травня 2013 року суд визнав їх достатніми для прийняття до розгляду і порушення провадження у справі № 922/2065/13, розгляд справи було призначено на 19 червня 2013 року (з врахуванням ухвали суду від 01 червня 2013 року).

19 червня 2013 року до канцелярії суду від відповідача за вх. № 22582 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити свого представника до суду. Клопотання долучено судом до матеріалів справи.

В засідання суду 19 червня 2013 року з'явились прокурор та представник позивач, відповідач в засідання суду 19 червня 2013 року не з'явився.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 19 червня 2013 року не заперечили проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 19 червня 203 року задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 03 липня 2013 року.

25 червня 2013 року прокурор за вх. № 23414 звернувся до суду із заявою про накладення арешту на нежитлові приміщення та на транспорті засоби відповідача мотивуючи тим, що накладення арешту забезпечить запобіганню порушення інтересів держави в частині ненадходження коштів в сумі 97112,45 грн. до бюджету та як гарантія реального виконання рішення суду. Заяву прокурора було долучено до матеріалів справи.

02 липня 2013 року від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 24046) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 24045), які долучені судом до матеріалів справи.

В засідання суду 03 липня 2013 року з'явились прокурор, представники позивача та відповідача.

Прокурор заяву, подану в порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, підтримує, як і підтримує позов, просить суд вжити заходи забезпечення позову, позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач також просить суд задовольнити заяву прокурора та накласти арешт на майно відповідача, позовні вимоги підтримує повністю. Водночас, представник позивача просить залишити без розгляду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач заперечує проти задоволення заяви про забезпечення позову, позовні вимоги вважає необґрунтованими. Усно відповідач просить суд оголосити перерву в засіданні суду з метою надання додаткових доказів по справі.

Прокурор та позивач проти оголошення перерви не заперечують.

З огляду на з'явлення представника позивача в засідання суду 03 липня 2013 року - клопотання позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без розгляду, усне клопотання відповідача задоволено судом шляхом оголошення перерви в засіданні суду до 10 липня 2013 року.

09 липня 2013 року відповідачем через канцелярію суду було подано заперечення на позовну заяву (вх. № 24858) та клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 24859), які долучено судом до матеріалів справи.

10 липня 2013 року після перерви засідання суду було продовжено.

В засідання суду після перерви з'явились прокурор та представник позивача, представник відповідача не з'явився.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, проти задоволення якого присутні прокурор та представник позивача не заперечили та залишили на розсуд суду, вважає вказане клопотання не підлягаючим задоволенню виходячи з того, що по-перше, відповідачем не надано доказів в його обґрунтування; по-друге, в матеріалах справи наявне обґрунтування заперечень відповідача;, по-третє, відповідачем не доведено яким чином саме з'явлення його представника впливатиме на розгляд справи.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору, позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Прокурор, звертаючи із позовом в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Приватного підприємства "Спутник" та посилаючись на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього зобов'язань за договором оренди № 512-Н від 10.12.2001 року, а саме в частині внесення орендної плати, просить розірвати договір оренди № 512-Н від 10.12.2001 року, стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 73485,77 грн. та пеню у сумі 23626,68 грн., виселити відповідача з займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщеною за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, та передати вказані приміщення позивачу.

При цьому позов прокурора обґрунтовано, зокрема, ст. ст. 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 651, 782 ЦК України, - несплатою відповідачем орендних платежів за період з липня 2011 року по 31 березень 2013 року за договором оренди № 512-Н від 10.12.2001 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 512-Н за умовами якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщене за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, буд. 16-А, що знаходиться на балансі ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок". Вартість майна була визначена згідно з експертною оцінкою за станом на 01.08.2001 р. і становить 188300,00 грн. Дане майно було передано в оренду з метою виробництва ґудзиків, кокард, емблем для виконання державних замовлень силових структур.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами від 19.01.2000 року № 75 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - листопад 2001 року - 1266,65 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством . Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2001 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за грудень 2001 року. За 22 дні грудня 2001 року (з 10.12.2001 р. до 31.12.2001 року) сума орендної плати складає: 898,91 грн., скоригованої на індекс інфляції за грудень 2001 року.

В п. 3.2 договору сторони визначили, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3 договору, орендна плата перераховується орендарем безпосередньо до Державного бюджету України щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на рахунки визначені фінансовими органами.

Згідно п. 5.2 договору оренди, орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені законодавством України.

Відповідно до п.10.1, договір укладено строком на 1 рік, що діє з 10.12.2001 року по 10.12.2002 року.

Згідно п.10.6 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

На підставі акту приймання-передачі орендованого майна від 10 грудня 2001 року вищевказане майно було передано відповідачу (орендарю).

Станом на момент розгляду даної справи у господарському суді жодна із сторін не зверталася одна до одної із заявами про припинення або зміну умов цього договору, а тому він є чинними у редакції договору від 10 грудня 2001 року.

Водночас, рішенням господарського суду Харківської області у справі № 40/249-09 від 24 вересня 2009 року за ПП "Спутник" було визнано право власності на нежитлові будівлі, які були предметом договору оренди № 512-Н від 10 грудня 2001 року. Зазначене рішення вступило у законну силу 06 жовтня 2009 року і новим власником зазначених нежитлових приміщень загальною площею 958,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, стало Приватне підприємство "Спутник". Відповідне право власності за відповідачем було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі прав на нерухоме майно.

За таких обставин, зазначені нежитлові приміщення вибули з власності Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області (балансоутримувач - ВАТ "Харківський електромеханічний завод "Трансзв'язок") з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області від 24 вересня 2009 року по справі № 40/249-09, тобто з 06 жовтня 2009 року.

В подальшому, а саме 30 грудня 2009 року, між позивачем, Приватним підприємством "Спутнік", та ФО П Долинін В.І. було укладено договір купівлі-продажу зазначених нежитлових приміщень загальною площею 958,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за реєстровим номером № 2062, і новим власником зазначених нежитлових приміщень став ФО П Долинін В.І.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року у справі № 20/249-09 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 24 вересня 2009 року по справі № 40/249-09 і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПП "Спутник" про визнання права власності на нежитлові приміщення загальною площею 958,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, відмовлено.

Вказана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року по справі № 40/249-09 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року, якою касаційну скаргу ПП "Спутнік" залишено без задоволення.

06 грудня 2012 року господарським судом Харківської області винесено рішення по справі № 5023/2676/12 про визнання, зокрема, недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 958,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гуревічовим О.М. за реєстровим номером № 2062, який було укладено між ПП "Спутнік" та ФО П Долинін В.І. Повне рішення у вказаній справі № 5023/2676/12 складено 11 грудня 2012 року, відповідно, рішення набуло чинності 22 грудня 2012 року.

Таким чином, зазначеним рішенням господарського суду Харківської області від 06 грудня 2012 року по справі № 5023/2676/12 було скасовано підстави набуття права власності на спірні нежитлові приміщення загальною площею 958,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А за ФО П Долиніним В.І. та із урахуванням того, що рішення господарського суду Харківської області від 24 вересня 2009 року по справі № 40/249-09 скасовано постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року, зазначені нежитлові приміщення повернулися у власність ВАТ "Харківський електромеханічний завод "Трансзвязок" у особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області.

Як було правомірно вказано прокурором та позивачем станом на момент розгляду даної справи господарським судом Харківської області договір оренди № 512-Н від 10 грудня 2001 року є чинним. Однак, у період з 06 жовтня 2009 року (набрання чинності рішення господарського суду Харківської області від 24 вересня 2009 року по справі № 40/249-09 про визнання за ПП "Спутнік" права власності на спірні нежитлові приміщення) по 21 грудня 2012 року включно (22 грудня 2012 року вступило в силу рішення господарського суду Харківської області від 06 грудня 2012 року по справі № 5023/2676/12 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна між ПП "Спутник" та ФО П Долинін В.І.) спірне нежитлове приміщення вибуло з власності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області.

Таким чином, за період з 06 жовтня 2009 року і по 21 грудня 2012 року включно у ПП "Спутник" був відсутній обов'язок сплачувати саме орендну платню за договором оренди № 512-Н від 10 грудня 2001 року.

Виходячи з того, що за вказаний період з 06 жовтня 2009 року і по 21 грудня 2012 року включно майно вибуло з власності позивача (внаслідок переходу права власності до відповідача, а в подальшому до сторонньої особи - ФО П Долиніна В.І) та повернуто на користь позивача за рішенням суду у справі № 5023/2676/12 з 22 грудня 2012 року (дата набрання рішенням законної сили), водночас відповідач продовжував користуватись приміщенням загальною площею 958,7 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А у вказаний період, суд вважає, що прокурором та позивачем при зверненні із позовом до суду про стягнення грошових коштів у вигляді заборгованості за орендну платню за період з 01 липня 2011 року по 21 грудня 2012 року невірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку необхідно керуватись припасами ст. 22 ЦК України, і якою передбачено право сторони, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Починаючи з 22 грудня 2012 року та по заявлений прокурором та позивачем в позовній заяві період - 31 березня 2013 року останніми нараховано відповідачу відповідно до наданого розрахунку (а. с. 22) - 11620,61 грн. орендної плати. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що за спірним договором оренди № 512-Н від 10 грудня 2001 року відповідачем за період з червня по грудень 2009 року та за період лютий-березень 2010 року сплачено у якості орендної плати кошти в загальному розмірі 30000 грн. Пунктом 3.6 договору передбачено як повернення орендарю надмірно сплаченої суми орендної плати так і її залік в рахунок наступних платежів; позивачем повернення надмірно сплачених коштів на користь відповідача за період у який у відповідача був відсутній обов'язок щодо сплати саме орендної плати (06 жовтня 2009 року по 21 грудня 2012 року включно) не проводився, відповідно сплачені орендні кошти в сумі 11620,61 грн. орендної плати залічені в рахунок наступних платежів за період починаючи з 22 грудня 2012 року.

Таким чином, у відповідача відсутня саме заборгованість по сплаті орендної плати у заявлений період з липня 2011 по 21 грудня 2012 року (включно), оскільки нарахована за цей період сума не є сумою боргу відповідача перед позивачем, а сама у розмірі 11620,61 грн. орендної плати нарахована за період починаючи з 22 грудня 2012 року по 31 березня 2013 року сплачено відповідачем з врахуванням п. 3.6 договору оренди шляхом надмірно сплаченої суми.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Водночас, за статтями 782 та 783 ЦК України, наймодавець має право:

- відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд;

- вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

За приписами статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або

орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

З огляду на те, що прокурором та позивачем як на підставу розірвання договору оренди вказано несплату відповідачем орендної плати, та застосовано приписи статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо повернення орендодавцеві (позивачу) об'єкту оренди, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає позовні вимоги прокурора та позивача про розірвання договору оренди № 512-Н від 10.12.2001 року, стягнення 73485,77 грн. заборгованості з орендної плати та 23626,68 грн. пені за несвоєчасну сплату орендної плати, виселення відповідача з займаних нежитлових приміщень на 1-му поверсі окремо розташованої будівлі, загальною площею 958,7 кв.м., розміщеною за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 16-А, та про передання вказаних приміщень позивачу необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевказане, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог прокурору та позивачу в повному обсязі, оскільки вважає їх заявленими безпідставно.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на довідку за № 404 від 02 червня 2009 року ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" (в якій останнім визначено залишкову вартість нежитлових приміщень станом на 01 травня 2009 року у розмірі 56901,49 грн.) як на підставу здійснення перерахунку орендної платні. При цьому суд звертає увагу на приписи ст. 11 Закону та на те, що ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Трансзв'язок" не є експертною установою якій надано повноваження щодо оцінки майна, змін чи доповнень щодо вартості майна і відповідно розміру орендної плати з боку сторін договору до договору (як це передбачено п. 10.3 договору та ст. 654 ЦК України з врахуванням вимог ст. 632 ЦК України та ст. 21 вказаного вище Закону) не укладалось.

Розглянувши заяву прокурора, яка підтримана позивачем, про накладення арешту в порядку ст. ст. 66 та 67 ГПК України, суд вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з наступних підстав: відповідно до статті 66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Прокурором при зверненні з заявою про забезпечення позову не наведено як обґрунтування причини такого звернення із заявою про забезпечення позову, так і доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Рішенням суду у даній справі у задоволенні позову прокурору та позивачу відмовлено повністю, тобто викладена прокурором підстава для забезпечення позову - накладення арешту забезпечить запобіганню порушення інтересів держави в частині ненадходження коштів в сумі 97112,45 грн. до бюджету та як гарантія реального виконання рішення суду, спростована матеріалами справи та відпала.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.07.2013 р.

Суддя Калініченко Н.В.

справа № 922/2065/13