Рішення № 32724131, 24.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2013 р.Справа № 922/2236/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м.Харків до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства Оборони України, м.Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Військова частина А-2467, смт.Малинівка, Харківська область про стягнення 1180,16 гривень за участю представників:

позивача - Антипової С.Л. (довіреність №01-62юр/7133 від 17 вересня 2012 року)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства Оборони України (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 1180,16 гривень, у тому числі, 921,05 гривень суми нарахованої пені, 184,47 гривень суми 3% річних та 74,64 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов додаткової угоди від 02 січня 2013 року до основного договору №14113 про постачання електричної енергії, укладеного між Позивачем та Військовою частиною А-2136 (третьою особою) 30 червня 2004 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1720,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 червня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 липня 2012 року.

17 червня 2013 року представник третьої особи надав через канцелярію суду пояснення по суті спору (вх.№22213), в яких зазначив, що за період 2011 року по червень 2013 року відповідальними особами його установи порушень умов спірного договору та додаткової угоди допущено не було. Також просив суд розглядати справу без його участі.

09 липня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх.№24668) акт звірки станом на 01 червня 2013 року. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

24 липня 2013 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№27006), в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він визнає позовні вимоги, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки є бюджетною установою та фінансується з Державного бюджету України. Крім того, у наданому відзиві просив суд зменшити розмір пені на 90%.

До того ж, 24 липня 2013 року Відповідач надав через канцелярію суду клопотання (вх.№26998), в якому просив суд розглядати справу без участі свого представника.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 24 липня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Проти клопотання Відповідача щодо зменшення розміру пені на 90% заперечував.

Відповідач у відкрите судове засідання 24 липня 2013 року свого представника не направив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 13 червня 2013 року.

Представник третьої особи у відкрите судове засідання 24 липня 2013 року не з'явився. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлен належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 14 червня 2013 року.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представників третьої особи та Відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

30 червня 2004 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (Позивачем) та Військовою частиною А-2467 (третьою особою) було укладено договір про постачання електричної енергії №14113 (далі - договір-1).

Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 08 червня 2000 року №1812-ІІІ та "Правил користування електричною енергією", затвердженими Постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року №28 (зі змінами та доповненнями від 25 грудня 2008 року), договір на користування електричною енергією є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

За приписами ст.ст.174, 179 Господарського кодексу України та ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов договору-1, Позивач (постачальник) зобов'язався постачати третій особі (споживачу) електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до п.2.1.2. договору. Споживач, в свою чергу, зобов'язався відповідно до "Правил користування електричною енергією" (надалі Правила) та умов договору-1, проводити оплату використаної електричної енергії відповідно до чинних тарифів.

02 січня 2013 року між Позивачем, Відповідачем та третьою особою було укладено додаткову угоду до договору-1, згідно умов якої Позивач є Постачальником, Відповідач є Платником, а третя особа - Споживачем.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач виконав свої зобов'язання за договором-1 у повному обсязі, Відповідач, в свою чергу, в порушення умов договору своєчасно не розрахувався.

Своїми діями Відповідач порушив умови договору-1 та вимоги ст.526 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Оскільки, згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми боргу, суд вважає, що Позивач має право на стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім відповідних сум, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення Позивачем суму 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 74,64 гривень інфляційних втрат та 183,94 гривень суми 3% річних, в решті стягуваної суми 3% річних слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 921,05 гривень пені, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.4.2.1 договору-1, при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію, Відповідач повинен сплатити Позивачу суму боргу з урахуванням пені, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожен день прострочення платежу.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням умов договору, та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення Позивачем суму пені, відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача 919,76 гривень, в решті стягуваної суми у розмірі 1,29 гривень слід відмовити.

Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 90%, у зв'язку з незадовільним майновим станом, суд вважає дану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, дане твердження є недостатнім для обґрунтування даної вимоги.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року №18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПКУ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач в обґрунтування свого клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій зазначив, що він є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, та зазначає, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, та його вина у неналежному виконанні даних зобов'язань відсутня.

Однак, відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та не є винятковим випадком, який надає право суду застосовувати приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Такої ж позиції притримується й Вищий господарський суд України у постанові від 17.09.2009 року по справі №4/168-3466 (5/251-4343).

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні даного клопотання Відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки вважає його необгрунтованим, так як скрутне фінансове становище відповідача не є винятковим випадком, яке може бути підставою для задоволення такого клопотання.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Позивача та Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, та ст.ст.1, 11, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова Міністерства Оборони України (61024, м.Харків, вул.Пушкінська, 61, код ЄДРПОУ 07923280, р/р №35227002000219 в УДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м.Харків, вул.Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 919,76 гривень пені, 183,94 гривень суми 3% річних, 74,64 гривень інфляційних втрат, та 1717,85 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 1,29 гривень пені та 0,53 гривень 3% річних відмовити.

Повне рішення складено 29 липня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/2236/13