Рішення № 32721261, 26.07.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 0541/7153/2012

Провадженя № 2/266/230/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2013 року м. Маріуполь

Приморський районий суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

Головуючого судді - Курбановой Н.М.

При секретарі - Турій К.В., Сітенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо «Маріуполь» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо «Маріуполь» та просить скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі на посаді провідника пассажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь державного підприємства "Донецька залізниця» з 06 грудня 2012 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 гривень,

В ході слухання справи позивачем було збільшено, доповнено позовні вимоги, які в остаточній редакції зводяться до наступного: просить суд скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь державного підприємства "Донецька залізниця з 06 грудня 2012 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 26139, 52 гривні, а також моральну шкоду у розмірі 5000 гривень. а також стягнути суму утриманої із заробітної плати за брак в розмірі 5098, 30 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи позову та пояснив, що 01 вересня 2011 року був переведений провідником пасажирського вагону по контракту. 05 грудня 2012 року наказом № 1122/0С його ї було звільнено з займаної посади згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України, а саме за порушення умов контракту - абзацу «а» пункту 18 розділу 6 контракту № 372 від 31 серпня 2011 року, а саме за провіз безбілетних пасажирів.З даним наказом він не згодний з наступних причин.20 листопада 2012 року він працював провідником пасажирського вагону потягу «Москва-Маріуполь», коли потяг рушив зі станція Москва, начальник потягу ОСОБА_2 дав йому вказівку, щоб він забезпечив місцями безбілетних пасажирів, яких він привів зі штабного вагону до нього у вагон, а він випише квітки та принесе їх пізніше. Він, згідно своєї посадової інструкції, підкоряється вимогам начальника потягу, тому він залишив безбілетних пасажирів при вході до вагону, на місця не розсаджував. Йому відомо, що начальник потягу має право виписувати такі квітки та посадка таких пасажирів допускається тільки у штабний вагон. Його вини у провозі безбілетних пасажирів не було, він особисто в свій вагон допустив тільки пасажирів з білетами. Перевірка вагонів працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту була почата майже зразу після відправлення потягу від станції, хоча повинна була початися не раніше, чим через 30 хвилин, та відповідно у його вагоні були виявлені три пасажири, які знаходились без білетів та яких привів начальник потягу. У нього в вагоні акт ревізорами не складався, вони тільки переписали номер його посвідчення та покинули вагон, пояснень ревізорам не давав, потім викликали в штабний вагон та попросили підписати акт. В штабному вагоні він дізнався, що білети пасажирам начальник потягу до початку перевірки виписати не встиг. Він своєї вини у провозі безбілетних пасажирів перед ревізорами не визнавав, про що написав у своїх поясненнях ревізорам та начальнику депо, крім того, вважає, що акт ревізії було складено з порушеннями, а перевірка повинна була проводитись разом із начальником потягу. Вважає, що його вини у провозі трьох пасажирів не має, факт посадки та провозу цих пасажирів без білетів підтвердив начальник потягу ОСОБА_2, але дані обставини не були враховані при вирішенні питання про його звільнення та його було звільнено за порушення умов контракту. Крім того вважає, що при його звільненні не було отримано згоди профспілкового комітету на звільнення, що також є порушенням трудового законодавства. Просить скасувати наказ про його звільнення, поновити його на роботі , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу по день винесення судом рішення, а також стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, бо його неправомірними діями йому було заподіяно моральні страждання, він залишився без роботи, в нього народився син, а його родина залишилась без засобів для існування. При його звільненні він був вимушений написати заяву про утримання із його заробітку суми економічних санкцій, які сплатила залізна дорога російській стороні за провіз безбілетних пасажирів, але так як не має в даному випадку його винних дій, то просить стягнути 5098, 30 гривень на його користь.

Представник позивача ОСОБА_3. у повному обсязі підтримав пояснення позивача та просив задовольнити позовні вимоги в остаточній редакції.

Представник відповідача- державного підприємства «Донецька залізниця» Ковальова Ю.В., яка діяла на підставі довіреності, позовні вимоги ОСОБА_1 . не визнала. В обґрунтування заперечень пояснила, що ревізорами Центру внутрішнього контролю ВАТ «Федеральна пасажирська компанія» перевірка потягу № 77 Москва-Маріуполь була проведена без порушень та позивач не довів обратного. Позивач підписав акт перевірки, таким чином, на її думку ОСОБА_1 визнав себе винним у провозі безбілетних пасажирів. ОСОБА_1 порушив посадову інструкцію провідника пасажирського вагону, а також умови контракту, бо не мав права допускати в свій вагон безбілетних пасажирів. Крім того вважає, що винність дій позивача доведена і його заявою, написаною на ім.,я начальника вагонного депо, де він не заперечував проти утримання із його заробітної плати суми економічних санкцій. Таким чином, підстав для поновлення позивача на роботі та відшкодування йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, та суми економічних санкцій, яка була утримана із його заробітної плати не має, крім того, позивачем не доведено і заподіяння відповідачем йому моральної шкоди, таким чином в цій частині у позові необхідно відмовити.

Представники відповідача , які діяли на підставі довіреностей, Сіньков В.Г., Дмитренко О.А. дали суду аналогічні пояснення, поясненням представника Ковальовой Ю.В.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 суду пояснив, що раніше працював начальником потягу № 77 Москва-Маріуполь. 20 вересня 2012 року на станції Москва , на прохання працівників міліції, посадив до штабного вагону пасажирів без білетів та мав намір виписати відповідні документи для них, але у зв,язку з тим, що пасажири стояли в проході вагону, він прийняв рішення розвести їх по вагонам, де є вільні місця, а потім донести документи провідникам. Розвівши пасажирів до вагону, де провідником працював ОСОБА_1, він повідомив йому, що білет випише, занесе до нього у вагон та пішов до штабного вагону, а по дорозі зустрів в 5 чи 6 вагоні ревізорів, бо як з,ясувалося, через 10 хвилин після початку руху потягу почалась перевірка ревізорами, відповідні документи на безбілетних пасажирів він виписати не встиг, ревізорами було складено акт у нього в вагоні, хоча такий акт повинен бути складений у вагоні, де було виявлено безбілетного пасажира. Він був зобов,язаний виписати квитанції У57, але не встиг. Вважає, що в даному випадку вини ОСОБА_1 не має, це його посадова недбалість, що він зразу розвів людей по вагонам, а потім тільки зібрався писати квитанції. У зв,язку з даними подіями після прибуття до Маріуполя він звільнився.

Допитана в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснила, що працює майстром по тягових бригад, проводить інструктаж та знайомить провідників перед початком рейсу із посадовою інструкцією, іншими документами. Провідник не мав права пускати у вагон безбілетного пасажира, а якщо такого пасажира привів начальник потягу, то натиснути на стоп-кран, подзвонити у міліцію. В даному випадку вважає, що начальник потягу ОСОБА_2 порушив посадову інструкцію та провідник не повинен був виконувати накази начальника потягу .

Суд, вислухавши думку сторін, допитавши свідків, вивчивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.232 КЗпП України, безпосередньо у районних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі, незалежно від підстав звільнення.

Відповідно до ст.. 38 ч.1 п. 8 підставами припинення трудового договору є: підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до пункту 13 постанови Пленум Верховного Суду України, від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Оскільки на працівників, з якими укладено контракт, поширюється законодавство про працю, що регулює відносини по трудовому договору, за винятком, встановленим для цієї форми трудового договору, їх трудовий договір може бути припинено й з інших підстав, передбачених законодавством (статті 36, 39 - 41 КЗпП).

Судом встановлено, що згідно з контрактом з працівником № 372 від 31.08.2011 року ДП «Донецька залізниця» пасажирське вагонне депо Маріуполь ОСОБА_1 прийнято на роботу в резерв провідників 2 групи за посадою провідник пасажирського вагона, без встановлення випробувального терміну (а.с.6-10).

Згідно повідомлення від 21.11.2012 року № 273/774 адміністрація вагонного депо Маріуполь, повідомила ОСОБА_1, що з ним 05.12.2012 року буде припинено контракт № 372 від 31.08.2011 року у відповідності з п. 18 - «а» зазначеного контракту (а.с.77).

Згідно акту від 21.11.2012 року складеного заступником начальника пасажирської служби, начальником вагонного депо Маріуполь, в.о. пом.начальника депо за кадрами з соціальних питань, ОСОБА_1 було зачитано зміст повідомлення про розірвання 05.12.2012 року контракту № 372 від 31.08.2011 року у відповідності з п. 18 - «а» зазначеного контракту. Від ознайомлення під розпис та отримання на руки повідомлення про розірвання контракту відмовився (а.с.77).

Згідно наказу (розпорядження) № 1122/ОС від 05.12.2012 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1, 7 резерв провідників 2 групи, 7.1 дільниця з обслуговуваня пасажирських вагонів на шляху прямування провідник пасажирського вагону, звільнений 05.12.2012 року на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України. Компенсація за 28 днів відпустки 4350,36 грн. (а.с.11, 76).

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 01 вересня 2011 року ДП «Донецька залізниця» вагонне депо Маріуполь відповідно до наказу № 1173/ос від 31.08.2011 року переведений провідником пасажирського вагону за контрактом в резерв провідників 2 групи, а відповідно до наказу № 1122/ос від 05.12.2012 року звільнений на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України (а.с.13).

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів вирішуючи позови про поновлення на роботі, осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Контракт є особливою формою трудового договору.

За змістом ст. 147 КЗпП України звільнення, як захід стягнення за порушення трудової дисципліни, можливе лише у разі встановлення вини працівника.

Відповідно до п.4 укладеного між сторонами контракту, працівник зобов'язується, окремо, чесно і сумлінно виконувати вимоги діючої інструкції провідника пасажирського вагону та інші нормативні документи, що регламентують порядок роботи провідника пасажирського вагону (арк.спр.3-5).

На підставі п. 2.1 Інструкції провіднику пасажирських вагонів № ЦЛ-0038, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.09.2003 року за № 234-Ц, провідник вважається таким, що приступив до роботи, після отримання маршрутного листа, графіка чергування, проходження медогляду та проходження усіх, що потребують, видів інструктажу з охорони праці безпеки руху.

Пунктом 3.9.5. вказаної Інструкції провіднику на шляху прямування забороняється допускати у вагон сторонніх осіб, у т.ч. безквиткових пасажирів та осіб з надлишковою ручною поклажею.

Пункт 8.2 Інструкції передбачає дисциплінарну відповідальність провідника згідно з законодавством про працю та Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту за порушення трудової дисципліни та посадових обов'язків, зокрема за перевезення безквиткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Відповідно до п.11 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1993 року № 55. дисциплінарним проступком є провинне порушення дисципліни працівником залізничного транспорту.

Згідно графіку чергувань провідників вагонів поїзду № 77/78 сполучення Маріуполь-Москва 19.11.2012 - 21.11.2012 року - вагон № 7/20700 черговим був ОСОБА_1 (а.с.84).

Згідно акту № 031254 від 20.11.2012 року при перевірці потягу № 77 сполученням «Москва-Маріуполь» під керівництвом начальника поїзда ОСОБА_2 на ділянці Москва - Тула ??працівниками Московського регіонального відділення Центру внутрішнього контролю та аудиту було виявлено: у вагоні № 7/20700 який обслуговувався ОСОБА_1 як провідником пасажирського вагона, провезення трьох безквиткових пасажирів, які проїжджали від ст. Москва до ст. Бєлгород (а.с 78-79).

Згідно пояснень ОСОБА_1 від 21.11.2012 року на ім'я начальника вагонного депо - 20.11.2012 року після відправки поїзду 77 Москва-Маріуполь начальник поїзду ОСОБА_2 привів трьох пасажирів у сьомий вагон та сказав, що білети передадуть з штабного вагону, через 20- 35 хвилин прийшла перевірка ревізорів, білети начальником не були передані, виявили трьох безбілетних пасажирів в проході біля каси коридору (а.с.75).

Згідно пояснень ОСОБА_1 від 20.11.2012 року на ст..Москва посадив трьох людей в свій вагон до ст..Белгород за вказівкою начальника поїзду ОСОБА_2 (а.с.80).

Згідно пояснень ОСОБА_2 від 21.11.2012 року на ім'я начальника вагонного депо на ст.Москва за проханням міліції він посадив на поїзд в вагон 12 (штабной) п'ять людей без проїзних документів до ст.Орел, гроші пасажири сплачували особисто ревізорам по результатам перевірки. Порядок посадки пасажирів без проїзних документів провідники потягу знають (а.с. 121).

Інструкція провідника пасажирських вагонів № ЦЛ-0038 не передбачає дій провідника у разі встановлення факту наявності у вагоні безквиткових пасажирів. Аналіз змісту абзацу третього п. 2.1 Інструкції свідчить про те, що про встановлене провідник повинен доповісти начальнику поїзда.

З матеріалів справи вбачається, а також підтверджено і поясненнями свідка ОСОБА_2, поясненням якого у суду не має підстав не довіряти, бо дана особа була попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих пояснень та приведена до присяги, що саме начальник потягу допустив безквіткових пасажирів до штабного вагону та сам особисто розвів їх по вагонам, намагаючись після цього виписати квитанцію, на ці обставини вказував і ОСОБА_1 у своїх поясненнях керівництву.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно абзацу 3 п.2.1. Інструкції провідника пасажирського вагону № ЦЛ-0038 провідник безпосередньо підпорядковується начальнику поїзда, а з технічних питань - також і поїзному електромеханіку та несе відповідальність згідно з Положенням про дисципліну працівників залізничного транспорту України (а.с.63-72).

Відповідач не надав доказів, які б підтверджували вину позивача у безквитковому проведенні пасажирів та не довів суду, як повинен був діяти позивач в даній ситуації, та якими внутрішніми нормативними документами такі дії передбачені.

Крім того, в акті від 20 вересня 2012 року не зазначено обставини знаходження вказаних пасажирів у вагоні, крім того, відповідачем не доведено, що даний акт складався саме у вагоні, де провідником працював ОСОБА_1 та перевірка у даному вагоні проводилась саме за участю начальника потягу.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що наказ начальника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» № 122/ос від 05 грудня 2012 року про звільнення провідника пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь ОСОБА_1 є незаконним і підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» з 06 грудня 2012 року.

При цьому суд не погоджується з позицією позивача, що звільнення було проведено з порушенням, так як не було згоди на його звільнення профспілковим комітетом, така згода при розірванні контракту законодавством не передбачена.

Згідно із ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. А відповідно до ч. 1 ст. 97 цього Кодексу оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.

Суд, відповідно до норм та роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", при визначенні середнього заробітку керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (із наступними змінами та доповненнями).

Так, за п. 8 указаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як зазначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі - Порядок № 100), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період.

Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т. ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено), то згідно з пунктом 10 Порядку № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення посадових окладів і тарифних ставок.

Згідно вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним оpган зобов'язаний в день звільнення видати пpацівникові належно офоpмлену тpудову книжку і пpовести з ним pозpахунок у стpоки, зазначені в статті 116 KЗпП України, а саме при звільненні пpацівника виплата всіх сум, що належать йому від підпpиємства, установи, оpганізаціїї, пpовадиться в день звільнення. Якщо пpацівник в день звільнення не пpацював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пpед'явлення звільненим пpацівником вимоги пpо pозpахунок( стаття 117 КЗпП України).

Згідно довідки про середню заробітну плату (дохід) №4255 від 06.12.2012 року державного підприємства "Донецька залізниця" середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 134,25 грн. (а.с.5).

Згідно довідки № 1075 від 31.05.2013 року ДП «Донецька залізниця» Вагонне депо Маріуполь стаж роботи ОСОБА_1 з 27.11.2005 року по 05.12.2012 року в посаді провідника вагонів, заробітна плата за жовтень 2012 року становить 4425,68грн., за листопад 2012 року становить 3330,54 грн., а всього 7756,22 грн. Середня заробітна плата за місяць склала 4025,70грн. (22,68 : 177,5). Середньоденна оплата праці становить 151,96 грн. (22,68 х 6,7 годин) (а.с.151).

Згідно довідки № 1516 від 26.07.2013 року ДП «Донецька залізниця» Вагонне депо Маріуполь стаж роботи ОСОБА_1 з 27.11.2005 року по 05.12.2012 року в посаді провідника вагонів, заробітна плата за грудень з 06.12.2012 року становить 2998,60грн., січень 2013 року становить 3453,56 грн., лютий 2013 року становить 3308,80 грн., березень 2013 року становить 3391,52 грн., квітень 2013 року становить 3577,64грн., травень 2013 року становить 3122,68 грн., червень 2013 року 3081,32 грн., липень по 26.07.2013 року становить 3205,40 грн., а всього 26139,52 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу за період з 06 грудня 2012 року по 26 липня 2013 року у розмірі 26139, 52 гривні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Абз. 1 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснює, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або є правовою підставою для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Порушення трудового законодавства, а саме його припустився відповідач, звільняючі без належних підстав позивача, порушили його життєві зв,язки, привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв,язків, вимагають додаткових зусиль для організації свого життя, у зв,язку з чим він був вимушений захищати свої права у суді, але заявлений позивачем розмір 5000 гривень, на думку суду, є завищеним, тому суд стягує з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, бо вважає його сорозмірним тим душевним стражданням, які йому заподіяв відповідач неправомірним звільненням та задовольняє позові вимоги щодо стягнення моральної шкоди частково.

Згідно із вимогами ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 21.11.2012 року на ім'я начальника вагонного депо він просить утримувати з його заробітної плати суму економічних санкцій за провіз трьох без білетних пасажирів по території Росії. Недостатню суму зобов'язався внести до 15.12.2012 року (а.с.73).

Відповідачем було проведено утримання матеріальної шкоди за провезення безквіткових пасажирів у розмірі 3017, 23 гривні, при цьому дане утримання проводилось з ОСОБА_1, як з винної особи, але судом встановлена відсутність вини позивача у провозі безквіткових пасажирів, таким чином, відповідач повинен відшкодувати позивачу утриману із заробітної плати суму шкоди у розмірі 3017, 23 гривні.

Відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року, № 3674-VI " Про судовий збір», статті 5, від сплати судового збору звільняються: позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Частиною 3 статті 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином , з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1відсотка від задоволеного розміру позовних вимог майнового характеру, а саме 291, 57 гривень, а також за задоволення позову немайнового характеру у розмірі 229, 40 гривень, а всього 521, 40 гривень.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 поновлюється на роботі, то в силу ст. 367 ЦПК України та ст. 235 КЗпП України рішення суду в частині поновлення на роботі й стягнення заробітної плати в межах місячної заробітної плати необхідно допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст.п.1 ч.1 ст. 36, 233, 235, 237-1 КЗпП України , постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року с наступними змінами та доповненнями, яким затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, Пленумом Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст.. 10, 11, 60, 61, 212-215, 367 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Донецька залізниця» - задовольнити частково.

Наказ начальника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» № 122/ос від 05 грудня 2012 року про звільнення провідника пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь ОСОБА_1 визнати незаконним і скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирського вагону резерву провідників 2 групи вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» з 06 грудня 2012 року.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» ( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 26139, 52 гривень ( двадцять шість тисяч сто тридцять дев,ять гривень п,ятьдесят дві копійки).

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» ( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 1000 ( одна тисяча) гривень.

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» ( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) матеріальну шкоду у розмірі 3017, 23 гривень ( три тисячі сімнадцять гривень двадцять три копійки).

Стягнути з державного підприємства «Донецька залізниця» ( код ЕДРПОУ 01074957, м. Донецьк, вул.. Артема, 68 ) на користь держави судовий збір у розмірі 521, 40 гривень (п,ятьсот двадцять одна гривня сорок копійок) .

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідника вагонного депо Маріуполь державного підприємства «Донецька залізниця» і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Курбанова Н. М.