Ухвала суду № 32720335, 30.07.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1376/2012

Провадження № 22ц/779/1748/2013

Категорія 52

Головуючий у 1 інстанції Максимчин Ю.Д.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Мелінишин Г.П.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю ОСОБА_2 та представників ВАТ «Пресмаш»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Пресмаш» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ВАТ «Пресмаш» на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

27.01.2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ВАТ «Пресмаш» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивував тим, що з 04.10.2010 року він працював на ВАТ «Пресмаш» на посаді охоронника. Наказом від 03.01.2012 року №1 він був звільнений з роботи за п.2 ст. 36 КЗпП у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Посилаючись на те, що його неправомірно звільнено з роботи, оскільки строковий трудовий договір, за яким він був прийнятий на роботу діяв з 04.10.2010 року по 04.10.2011 року, і по закінченню його дії він продовжував працювати та двічі був переведений на інші посади без переукладення строкового договору, просив позов задовольнити та поновити його на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з ВАТ «Пресмаш» на його користь 25000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2013 року позов задоволено частково.

Постановлено поновити ОСОБА_2 на посаді охоронника відділу охорони ВАТ «Пресмаш» з 03.01.2012 року та стягнути з ВАТ «Пресмаш» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу в сумі 15608,02 грн. та 1000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Також постановлено стягнути з ВАТ «Пресмаш» на користь держави 229,40 грн. судового збору.

Крім того, постановлено рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1558,45 грн. допустити до негайного виконання.

У апеляційній скарзі ВАТ «Пресмаш» посилається на незаконність рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судом не було враховано того, що наказ №30 від 01.12.2010 року, згідно з яким ОСОБА_2 був переведений постійно на посаду начальника караула з випробувальним терміном 1 місяць є наказом про перевід (переміщення) в середині структурного підрозділу та обумовлює лише оплату праці, функціональні обов'язки та терміни виконання даних обов'язків, а тому, зазначає апелянт, твердження про те, що трудовий договір є безстроковим є безпідставним.

Також відповідач вказує на те, що звільнення ОСОБА_2 з 03.01.2011 року було проведено з дотриманням ст. 3 ЗУ «Про відпустки», згідно якої у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору; у цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки, а дата звільнення є останній день відпустки, оскільки у період чергової відпустки ОСОБА_2 на 24 календарних дні з 15.08.2011 року, останній декілька раз хворів, що підтверджується листками непрацездатності, внаслідок чого відпустка продовжувалась і останнім днем його відпустки є 03.01.2011 року.

Крім того, судом не було враховано того, що ОСОБА_2 власноручно написав заяву про звільнення з роботи.

Враховуючи вищенаведене, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представники ВАТ «Пресмаш» апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.10.2010 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу на ВАТ «Пресмаш» охоронником з випробувальним строком 1 місяць та строком трудового договору до 04.10.2011 року, що підтверджується наказом №60 від 04.10.2010 року (а.с. 28).

Згідно наказу про переведення на іншу роботу №30 від 01.12.2010 року ОСОБА_2 було переведено постійно на посаду начальника караула з випробувальним терміном 1 місяць (а.с. 64).

Наказом №40 від 13.04.2011 року за порушення посадової інструкції ОСОБА_2 було оголошено догану та переведено на посаду охоронника відділу охорони (а.с. 8).

Наказом №1 від 03.01.2012 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи на підставі п.2 ст.36 КЗпП у зв'язку із закінченням строку договору.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк, та на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Для укладення безстрокового трудового договору необхідно тільки виявлення у формі, що вимагається законом, волі працівника і власника. Якого-небудь застереження в заяві чи наказі про прийняття на роботу при укладанні трудового договору на невизначений строк не потрібно.

Строкові трудові договори - це договори, що укладаються на строк, визначений за погодженням сторін. Вони можуть укладатися як при прийнятті на роботу, так і згодом, якщо є підстави для укладення (переукладення) строкового трудового договору.

Встановлено, що прийнятий 04.10.2010 року ОСОБА_2 на роботу охоронником по строковому трудовому договору наказом від 01.12.2010 року був переведений на посаду начальника караула постійно з випробувальним терміном один місяць. Пізніше, наказом від 13.04.2011 року позивач був переведений на посаду охоронника відділу охорони також без визначення строку дії трудового договору.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що підстав для звільнення ОСОБА_2 з роботи за п.2 ст. 36 КЗпП не було, а тому його вимоги є обґрунтованими.

Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що переведення ОСОБА_2 постійно на посаду начальника караула з випробувальним терміном 1 місяць було переводом (переміщенням) в середині структурного підрозділу та обумовлювало лише оплату праці, функціональні обов'язки та терміни виконання даних обов'язків, а тому, немає підстав вважати трудовий договір безстроковим не заслуговують на увагу, оскільки таке переведення було проведено за згодою сторін з умовою збільшення розміру зарплати та без визначення строку дії договору. Не було визначено строку дії договору і під час переведення позивача 13.04.2011 року на посаду охоронника відділу охорони.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ВАТ «Пресмаш» відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 06 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

Р.Й. Матківський

Г.П. Мелінишин