Рішення № 32712154, 30.07.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, телефон канцелярії

проспект Миру, 20 67-28-47

Іменем України

РІШЕННЯ

30 липня 2013 року Справа № 927/862/13

Позивач: публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд",

вул. Ушинського, 109 км, м. Чернігів, 14014

Відповідач: комунальний лікувально-профілактичний заклад Семенівська центральна районна лікарня,

вул. Лікарняний хуторок, 2, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400

Предмет спору: про стягнення 29555,00 грн.

Суддя Л.М.Лавриненко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Митькевич В.І. директор,

Митькевич І.В., доручення № 245/1718 від 23.07.2013 р., представник

від відповідача: Забєлін В.І. головний лікар,

Бодялова В.А., доручення № 2186 від 22.07.2013 р., представник

Рішення виноситься після оголошеної в судовому засіданні перерви, з 23.07.2013 року по 30.07.2013 року, на підставі ст. 77 Господарського процессуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 22239,99 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 01.06.2002 року по 01.06.2013 року та 3% річних в сумі 7315,06 грн. за період прострочення з 01.06.2002 року по 01.06.2013 року, за неоплачені будівельні роботи згідно договору підряду від 29.11.2000 року на реконструкцію дільничої лікарні с. Костобобрів Семенівського району Чернігівської області.

В судовому засіданні 23.07.2013 року представниками сторін подано письмові клопотання про відмову від фіксації судового засідання технічними засобами, які задоволено судом.

В судовому засіданні 23.07.2013 року представник позивача заявив письмове клопотання № 132-юр від 15.07.2013 р. про витребування із архіву господарського суду Чернігівської області матеріалів справи № 15/358/17 (суддя Ю.В.Федоренко) і залучення їх до матеріалів справи № 927/862/13.

Представник відповідача щодо клопотання позивача про витребування із архіву матеріалів справи № 15/358/17 і залучення їх до матеріалів справи № 927/862/13 не заперечував.

Суд відхилив клопотання позивача про витребування із архіву господарського суду Чернігівської області матеріалів справи № 15/358/17 (суддя Ю.В.Федоренко) і залучення їх до матеріалів справи № 927/862/13, оскільки позивач вправі самостійно звернутись до господарського суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи № 15/358/17 і в разі потреби зняти копії матеріалів справи для залучення їх до справи №927/862/13.

Також представник позивача заявив письмове клопотання № 149-юр від 22.07.2013 р. про витребування у відповідача даних, які заходи були здійснені відповідачем за 11 років 6 міс. (у період з 03.02.2004 р. по 03.07.2013 р.) для належного виконання рішення господарського суду Чернігівської області № 15/358/17.

Представник відповідача щодо задоволення клопотання позивача заперечував.

Суд відклав розгляд клопотання позивача про витребування у відповідача даних, які заходи були здійснені ним за 11 років 6 міс. (у період з 03.02.2004 р. по 03.07.2013 р.) для належного виконання рішення господарського суду Чернігівської області № 15/358/17.

В судовому засіданні 23.07.2013 року суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача виклав позовні вимоги.

Представник відповідача виклав усні пояснення по справі.

Клопотання позивача про витребування у відповідача даних, які заходи були здійснені ним за 11 років 6 міс. (у період з 03.02.2004 р. по 03.07.2013 р.) для належного виконання рішення господарського суду Чернігівської області № 15/358/17 відхилено судом у зв»язку з необгрунтованістю

В судовому засіданні 23.07.2013 року суд оголосив перерву до 30.07.2013 року на 12:00.

Після переви від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд клопотання задовольнив. Документи залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.07.2013 року представником відповідача подано письмову заяву, у відповідності до ст. 267 Цивільного кодексу України, про застосування строку позовної давності.

Представник позивача стосовно заяви відповідача про застосування позовної давності заперечив, посилаючись на те, що строк позовної давності не пропущено.

Суд прийняв заяву відповідача до розгляду.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. статуту публічного акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» (позивача), затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд», протокол №9/2012 від 12.01.2012 року, державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 25.01.2012 року № запису 10641050008002181, публічне акціонерне товариство «Чернігівторгбуд» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» (ідентифікаційний код - 01547657) та є повним правонаступником всіх прав і обов»язків відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд».

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №811355, довідки АБ №677027 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Комунальний лікувально-профілактичний заклад Семенівська центральна районна лікарня (відповідач) є новим найменуванням Семенівської центральної районної лікарні.

29.11.2000 року між відкритим акціонерним товариством «Чернігівторгбуд» (генпідрядник) та Семенівською центральною районною лікарнею (замовник) було укладено договір підряду на реконструкцію дільничої лікарні м. Костобобрів Семенівського району Чернігівської області, відповідно до умов якого генпідрядник в межах динамічної договірної ціни, проіндексованої із урахуванням рівня інфляції на час виконання робіт, взяв на себе зобов»язання виконати власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи, здати в обумовлені строки об»єкт в експлуатацію замовнику, усувати на протязі гарантійного строку експлуатації об»єкту дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник зобов»язався здійснювати щомісячні проміжні платежі за виконані роботи до 15 числа місяця, слідуючого за звітним в обсязі довідки (форма 3) про вартість виконаних робіт, підписаної уповноваженими представниками сторін, а кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснити за 20 днів після закінчення робіт та здачі об»єкту в експлуатацію (п.п.4.3., 4.4. договору підряду від 29.11.2000 року).

Відповідно до п. 1.2. договору підряду від 29.11.2000 року, термін дії цього договору - з дня його підписання і до повного виконання сторонами своїх зобов»язань за договором або його припинення в порядку, передбаченому цим договором та чиним законодавством.

Договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику, згідно п. 2.1. договору підряду від 29.11.2000 року, встановлюється динамічною і складає 150,0 тис.грн., в т.ч. ПДВ 25,0 тис.грн.

Пунктом 3.1. договору підряду від 29.11.2000 року визначено, що умови договору передбачають виконання робіт в термін: початок - грудень 2000 року.

Додатковою угодою до генерального договору підряду на капітальне будівництво на 2001 рік від 02.03.2001 року, сторонами визначено, що підрядник зобов»язується виконати будівельно-монтажні роботи по об»єктам, зазначені в доданому до даної угоди титульному списку, у відповідності із затвердженою в установленному порядку проектно-кошторисною документацією і здати в установлені даним договором строки роботи підготовлені до комплексного випробування і введення в дію закінчених будівельних об»єктів.

Вартість всіх доручених підряднику по даній угоді будівельно-монтажних робіт становить 150,0 тис.грн.

Як вбачаєтсья із матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов»язань, позивачем були виконані відповідачу роботи на загальну суму 349452 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №55 за грудень 2000 року, №5 за січень 2001 року, №9 за лютий 2001 року, №17 за березень 2001 року, №21 за квітень 2001 року, №29 за травень 2001 року, № 34 за червень 2001 року, №51 за вересень 2001 року, №54 за жовтень 2001 року та довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат №55 за грудень 2000, №5 за січень 2001 року, №9 за лютий 2001 року, №17 за березень 2001 року, №21 за квітень 2001 року, №29 за травень 2001 року, №34 за червень 2001 року, №51 за вересень 2001 року, №54 за жовтень 2001 року. Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату підрядних робіт на суму 327 449 грн., що підтверджується копіями банківських виписок про сплату виконаних робіт, саме: 15.12.2000 року - 50000,00 грн.; 27.12.2000 року - 101094 грн., 917,18 грн.; 16.08.2001 року - 70699,82 грн.; 10.09.2001 року - 50000,00 грн.; 08.10.2001 року - 34313 грн.; 09.11.2001 року - 15000 грн.; 13.12.2001 року - 5425 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 року у справі № 15/358/17 за позовом: відкритого акціонерного товариства «Чернігівторгбуд» до Семенівської центральної районної лікарні про стягнення 22 003,00 грн. боргу, також було встановлено факт укладання між сторонами договору підряду від 29.11.2000 року, та факт виконання підрядником (позивачем) підрядних робіт за період з 01.01. по 05.02. на загальну суму 349452 грн., факт здійснення відповідачем оплати на суму 327 449 грн., та відповідно стягнуто з відповідача 22 003,00 грн. боргу, 220,03 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 03.02.2004 року у справі № 15/358/17 набрало законної сили.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.03.2013 року у справі №15/358/17, публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" визнано правонаступником відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд".

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як вбачається із наданих позивачем документів, наказ господарського суду Чернігівської області від 16.02.2004 року про примусове виконання цього рішення, знаходиться на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Семенівського райуправління юстиції (постанова про відкриття виконавчого провадження відділу Державної виконавчої служби Семенівського райуправління юстиції від 19.04.2013 року ВП №37696031), але на даний час рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 15/358/17 не виконано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 22239,99 грн. інфляційних збитків за період прострочення з 01.06.2002 року по 01.06.2013 року та 3% річних в сумі 7315,06 грн. за період прострочення з 01.06.2002 року по 01.06.2013 року, за неоплачені будівельні роботи згідно договору від 29.11.2000 року на реконструкцію дільничої лікарні с. Костобобрів.

Статтею 214 Цивільного кодексу УРСР (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

З 01.01.2004р. введено в дію Цивільний кодекс України і ст. 625 цього кодексу також визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини сторін щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних підрядних робіт виникли з 01.06.2002 року (коли діяв Цивільний кодекс УРСР) і продовжували існувати між сторонами і після 01.01.2004р. (моменту введення в дію Цивільного кодексу України), а тому суд при вирішенні питання щодо стягнення інфляційних збитків та 3% річних за період з 01.06.2002 року до 01.01.2004 року керується Цивільним кодексом УРСР, а за період з 01.01.2004 року по 01.06.2013 року керується Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов»язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов»язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із положень ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов»язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов»язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, чинне законодавство не пов»язує припинення зобов»язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов»язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, у зв»язку з чим наявні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.214 Цивільного кодексу УРСР та ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14.11.2011 року у справі №12/207.

Відповіднодо ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем також не надано суду доказів виконання рішення господарського суду Чернігівської області у справі № 15/358/17 та доказів погашення заборгованості по договору підряду на реконструкцію дільничої лікарні м. Костобобрів Семенівського району Чернігівської області від 29.11.2000 року, суд доходить висновку про встановлення факту неналежного виконання відповідачем свого зобов»язання стосовно погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Статтею 75 Цивільного кодексу УРСР визначено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторони.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову, відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу УРСР, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 3 с. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав 05.07.2013 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позовних матеріалів до суду, і право щодо стягнення інфляційних нарахувань за червень 2010р. у позивача виникло лише з 08.07.2010р., дати повідомлення Державним комітетом статистики України індексу споживчих цін (індекс інфляції) у червні 2010 року, яке було опубліковано в газеті Урядовий кур'єр, 08.07.2010, № 123, відповідно ним пропущено трирічний строк позовної давності щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.06.2002р. по 31.05.2010р. та 3% річних за період прострочення з 01.06.2002 року по 04.07.2010 року, і підстави для поновлення пропущеного строку позовної давності відсутні.

У відповідності до ч. 4 ст.267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки відповідач скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 с. 267 Цивільного кодексу України, та подав заяву про застосування позовної давності, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань за період з 01.06.2002р. по 31.05.2010р. в сумі 20046 грн. 70 коп. та трьох процентів річних за період з 01.06.2002р. по 04.07.2010р. в сумі 5394 грн. 47 коп. задоволенню не підлягають у зв»язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 2193 грн. 29 коп. за період з 01.06.2010р. по 31.05.2013р. та 3% річних в сумі 1920 грн. 59 коп. за період прострочення з 05.07.2010 року по 01.06.13р.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 239 грн. 48 коп.

Керуючись ст.ст. 256, 257, 267, 526, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 71, 75, 214 Цивільного кодексу УРСР; ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 35, 49, 82-85, 11128, 115 Господарського процесуального кодексу України; п.п.4,6 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального лікувально-профілактичного закладу Семенівська центральна районна лікарня, вул. Лікарняний хуторок, 2, м. Семенівка, Чернігівська область, 15400 (код ЄДРПОУ 02006509, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд", вул. Ушинського, 109 км, м. Чернігів, 14014 (р/р 26009240000107 ВАТ „ВіЕйБі Банк" в м. Київі, МФО 380537, код ЄДРПОУ 01547657) 2193 грн. 29 коп. інфляційних нарахувань; 1920 грн. 59 коп. трьох процентів річних; 239 грн. 48 коп. судового збору.

Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 31.07.2013р.

Суддя Л.М. Лавриненко