Постанова № 32709299, 29.07.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2013 року Справа № 904/2686/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецької Л.М., Лисенко О.М.

при секретарі - Погорєловій Ю.А.

за участю представників

позивача - Удод Б.В.

відповідача - Єрмолов Є.М.

від третьої особи - Штеннікова К.Б.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 року у справі № 904/2686/13

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ

до публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "БаДМ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 62 633,84 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Міністерство оборони України звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості за банківською гарантією, виданою ПАТ КБ "Приватбанк" на забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "БаДМ" згідно договору №249/5/12 на закупівлю товарів за державні кошти від 13.09.12р., укладеного між позивачем та третьою особою.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013року у справі № 904/2686/13 (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволено.

Мотивуючи рішення господарський суд, виходив із того, що відповідно до положень ч.1 ст. 565 ЦК України, якою встановлено виключний перелік підстав для відмови гарантом у задоволенні вимог кредитора, відсутні правові підстави для відмови позивачу у виплаті гарантійних коштів.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому скаржник зазначив, що господарським судом не перевірено доводів відповідача щодо відсутності умов настання відповідальності за банківською гарантією і не з'ясував, які умови оплати банківської гарантії визначені змістом гарантії, зокрема, чи надані банку документи, що підтверджують невиконання ТОВ "БаДМ" своїх зобов'язань за договором.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 29.07.2013р.

В судовому засіданні 29.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 13.09.2012р. між Міністерством оборони України (Замовник) та ТОВ "БаДМ" (Учасник), як переможцем тендерних торгів, був укладений договір №249/5/12 про закупівлю товарів за державні кошти. Відповідно до умов укладеного договору ТОВ "БаДМ" зобов'язалось у 2012 році поставити позивачу лікарські препарати зазначені у специфікації (препарати лікарські, які діють на респіраторну систему, проти паразитарні засоби та засоби, що діють на органи чуття), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його в асортименті, кількості, у строк та за цінами наведеними в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

На виконання п.4.1 розділу VI Документації конкурсних кредиторів, затвердженої протоколом засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 20.07.2012р. №75/155/1, третьою особою забезпечено виконання своїх зобов'язань за договором у формі банківської гарантії №G0612/9910 від 12.09.2012р. на суму 62 633,84 грн., виданої ПАТ КБ "Приватбанк".

У зв'язку з порушенням ТОВ "БаДМ" умов договору щодо поставки товару, Міністерство оборони своїм листом від 25.12.2012р. №249/5/6906 звернулося до відповідача з вимогою про сплату суми обумовленої положеннями гарантії.

Відповідачем відмовлено у задоволенні вимоги про сплату гарантії з посиланням на те, що звернення вчинено після спливу строку дії гарантії, а також у зв'язку із не наданням позивачем копій документів в підтвердження невиконання ТОВ "БаДМ" умов договору.

З вимогою про стягнення з відповідача в примусовому порядку банківської гарантії за неналежне виконання зобов'язань за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти, укладеного між Міністерством оборони України та ТОВ «БаДМ», позивач звернувся до господарського суду.

Рішенням господарського суду позовні вимоги були задоволені і колегія суддів поділяє висновок місцевого суду.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст.ст 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами і підлягає виконанню у встановлений у зобов'язанні строк; одностороння відмова або зміна умов договору не допускається.

З матеріалів справ убачається, що договором № 249/5/12 від 13.09.2012р., укладеним між Міноборони України (позивачем) та ТОВ "БаДМ" (третьою особою), був обумовлений кінцевий термін поставки продукції - 20 грудня 2012 року.

Станом на вказану дату зобов'язання за договором третьою особою в повному обсязі виконані не були; внаслідок відсутності задекларованих цін на препарат Діакарб, ТОВ "БаДМ" (Учасник) поставку останнього Міноборони України (Замовнику) в порушення умов договору не забезпечило.

Належне виконання зобов'язань ТОВ "БаДМ" було забезпечено банківською гарантією №G0612/9910 від 12.09.2012р.

Термін дії гарантії встановлений до 31.12.2012 року.

Відповідно до умов зазначеної гарантії Банк взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити Замовнику суму в українських гривнях, що не перевищує 62 633,84 грн. у випадку неналежного виконання Учасником обов'язків за договором.

Відповідно до вимог ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 1 ст. 563 ЦК України гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.

За приписами п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення про порядок здійснення банком операцій з гарантіями в національній та іноземній валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 639 одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії. Сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку.

При цьому, відповідно до вимог ст. 565 ЦК України гарант має право відмовитись від задоволення вимог кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантом після закінчення строку гарантії.

На підставі листа ТОВ «БаДМ» за № 256 від 29.11.2012р. позивач у встановлених порядку та строки звернувся до гаранта (ПАТ КБ «Приватбанк») з вимогою щодо сплати суми, обумовленої умовами гарантії.

У задоволенні вимог позивача відповідач відмовив, з посиланням на відсутність документів, що посвідчують неналежне виконання договору третьою особою та на отримання письмових вимог позивача після закінчення строку гарантії.

Господарський суд правомірно дійшов висновку про дотримання позивачем усіх вимог, передбачених чинним законодавством для отримання гарантії, а саме: надання необхідного пакету документів та звернення до банку в межах строку дії гарантії.

Так, матеріалами справи посвідчується надання відповідачу та отримання ним наступних документів: копії заявки на постачання продукції, копії специфікації, копії листа ТОВ «БаДМ» з повідомленням про відсутність задекларованих цін на препарати Діакарб та Ацелізин, копія гарантії виконання договору.

Колегія суддів вважає, що зазначений пакет документів в силу норм цивільного законодавства та Положення Національного банку України «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15.12.2004р.№ 639 є повним, належним та достатнім для виконання зобов'язань за гарантією.

Твердження відповідача про те, що лист ТОВ «БаДМ» від 29.11.2012р. за № 256 про відсутність задекларованих цін на препарати не являється відмовою Учасника від виконання договору є суб'єктивною думкою безпосередньо самого відповідача і правомірно не прийняте до уваги місцевим судом. Окрім того, відповідач отримавши пакет документів та відмовляючи в задоволенні гарантії, повністю проігнорував той факт, що поставка повинна була бути здійснена до 20.12.2012 року, однак, станом на 27.12.12р. (тобто, на момент звернення позивача з вимогою/повідомленням). не відбулася.

Посилання скаржника на отримання письмових вимог позивача після закінчення строку гарантії також не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

З матеріалів справи убачається: строк гарантії встановлений до 31.12.2012 року; з вимогою/повідомленням про сплату коштів за гарантією позивач звернувся до відповідача 27.12.2012р., що посвідчується відповідними відмітками установи зв'язку; вказану вимогу відповідач отримав 03.01.2013р.

Відповідно до п. 2 глави 4 розділу ІІ Положення Національного банку України «Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Спосіб одержання вимоги/повідомлення, рівно як і спосіб її подачі умовами гарантії не визначено. Відтак місцевим судом, підставно застосований загальний порядок визначення та обчислення строків, передбачений ч. 2 ст. 255 Цивільного кодексу, відповідно до якого письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Розбіжності номерів гарантії (у договорі зазначений номер гарантії №G-0612/9910, у гарантії виконання - №G-0912/9910) не є достатньою правовою підставою для скасування рішення суду, оскільки системний аналіз договору та гарантії виконання (дата, вид, умови, сума ) дає підстави для висновку, що спірна гарантія надавалася на забезпечення саме договору №249/5/12від 13.09.12р. Окрім того, в листуванні з позивачем відповідач визнав надання саме гарантії №G-0912/9910.

Окрім того, відповідачем в судове засідання представлена гарантія виконання за № G-0612/9910 від 12.09.2012р., текст якої повністю ідентичний тексту гарантії виконання №G-0912/9910.

Не є підставою для скасування оспорюваного судового рішення і посилання сторін на те, що декларування оптово-відпускних цін на лікарські препарати не залежить від дій чи бездіяльності третьої особи, як учасника торгів та постачальника продукції, оскільки на постачальника покладаються всі ризики за невиконання взятих на себе зобов'язань, передбачених умовами договору, у тому числі, якщо вони стались з вини його контрагентів.

Окрім того, умови гарантії виконання, надані відповідачем, не містять переліку випадків, які б виключали гарантійні виплати.

За викладених обставин підстав для скасування оспорюваного рішення місцевого суду не убачається.

З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги позивача про скасування оспорюваного рішення являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи скаржника не приймаються до уваги в силу викладеного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2013 року у справі № 904/2686/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді Л.М.Білецька

О.М.Лисенко