Ухвала суду № 32709287, 28.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

УХВАЛА

"28" березня 2013 р.Справа № 922/1222/13

Суддя господарського суду Харківської області Шатерніков М.І.

розглянувши заяву ПАТ "ВТБ Банк" про забезпечення позову по справі № 922/1222/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс", м. Харків

про стягнення 17239976,53грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд, посилаючись на договір поруки № 140-П від06.09.2007 року, укладеним між сторонами, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" будівельний альянс" заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Нестсервіс" взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором № 140-Ю, укладеним між позивачем та ТОВ "Нестсервіс" 06.09.2007 року. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 17239976,53 грн., з яких 13412254,00 грн. строкова заборгованість за кредитом; 1914323,50 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 22989,87 грн. строкова заборгованість по процентам за користування кредитом; 738036,53 грн. прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами порядок сплати яких був визначений договором про внесення змін № 7 до кредитного договору; 1040105,91 грн. прострочена заборгованість по процентам за користування кредитними коштами згідно умовами кредитного договору; 41632,89 грн. прострочена заборгованість по сплаті щорічної комісії, нарахованої за період з 06.09.2011 року по 05.09.2012 року; 7178,70 грн. пеня нарахована у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо погашення кредиту; 9081,90 грн. пеня нарахована у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами порядок сплати яких був визначений договором про внесення змін № 7 до кредитного договору; 36883,30 грн. пеня нарахована у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитними коштами; 4804,32 грн. пеня нарахована у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати щорічної комісії; 1435,70 грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту; 1816,30 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами порядок сплати яких був визначений договором про внесення змін № 7 до кредитного договору; 7376,80 грн. - 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитними коштами; 1921,73 грн. - 3% річних за прострочення сплати щорічної комісії за управління кредитом; 135,08 грн. інфляційні витрати, у зв'язку з простроченням сплати щорічної комісії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Нестсервіс" не виконані взяті на себе зобов'язання передбачені кредитним договором, а відповідач, в свою чергу, поручився перед банком за виконання позичальником зобов'язань встановлених кредитним договором № 140-Ю від 06.09.2007 року. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Разом з позовною заявою позивачем до суду надано заяву про забезпечення позову у справі № 922/1222/13, в якій позивач просить суд накласти арешт на будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке належить відповідачу, а також на грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банках, в межах ціни позову в розмірі 17239976,53 грн. та судових витрат в розмірі 70540,50 грн.; заборонити відповідачу відчужувати майно, належне йому на праві власності; заборонити відповідачу користуватись належним йому рухомим майном, на яке накладено арешт. Обґрунтовуючи надану заяву, позивач посилається на не виконання відповідачем зобов'язань передбачених кредитним договором № 140-Ю від 06 вересня 2007 року щодо повернення належних до сплати частин кредиту та відсотків за його використання, у зв'язку з чим у позивача є фактичні підстави побоюватись, що у разі невжиття відповідних заходів, виконання рішення суду може бути утруднено чи зроблено неможливим через наявність можливості відчуження ним активів.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи суд має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмету спору.

Відповідно п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява позивача ґрунтована на припущеннях. Ретельно дослідивши підстави, на які посилається заявник, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована жодними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача, як необґрунтованої.

Керуючись ст.ст. 66, 67 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя Шатерніков М.І.