Рішення № 32709260, 16.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" липня 2013 р. Справа № 911/1832/13

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Київоблгаз», м. Боярка, Київська область;

до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»,

м. Кагарлик, Київська область;

про стягнення 344927,32 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від позивача: Палькевич Н.С. (довіреність № 1-254 від 26.12.2012 р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (надалі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (надалі - відповідач) про стягнення 344927,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів № 130003/12 від 11.09.2012 року, в порушення умов якого, відповідач не розрахувався за отримані послуги з транспортування природного газу в листопаді 2012 року, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 324720,00 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача також 3299,15 грн. три проценти річних з простроченої суми та 16908,17 грн. пені, а всього загальна сума позову складає 344927,32 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2013 року, суддею Грєховим А.С., відкладено розгляд справи на 20.06.2013 року.

У зв'язку із перебуванням судді Грєхова А.С. у відпустці відповідно до п. 3.1.11, п. 3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1832/13.

Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, автоматизованою системою документообігу господарського суду матеріали справи № 911/1832/13 передано для подальшого розгляду до провадження судді Карпечкіну Т.П.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2013 року розгляд справи призначено на 02.07.2013 року та зобов'язано сторін надати до суду необхідні для розгляду справи докази.

Присутній у судовому засіданні 02.07.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 02.07.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 11.06.2013 року не виконав.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2013 року розгляд справи відкладено на 16.07.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні 16.07.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 11.06.2013 року та від 02.07.2013 року не виконав, витребувані документи та письмовий відзив на позов не надіслав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 11.06.2013 року та від 02.07.2013 року надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (Облгаз за договором, позивач у справі) у відповідності з умовами Договору на розподіл природного газу (на транспортування природного газу газорозподільними мережами) для потреб промислових споживачів № 130003/12 від 11.09.2012 року (надалі - договір) надано Публічному акціонерному товариству «Кагарлицький цукровий завод» (Замовник за договором, відповідач у справі) послуги з транспортування природного газу в об'ємі 1200000 куб.м. на суму 324720,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі природного газу (на транспортування природного газу) за листопад 2012 року від 29.11.2012 року (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні). Зазначений вище акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Відповідно до п. 4.5. Договору остаточний розрахунок за фактично протранспортований природний газ здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Сторонами п. 4.1 договору погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м. (далі - тариф), затвердженим для Газорозподільного підприємства Національною комісією регулювання електроенергетики України. Тариф на транспортування природного газу мережами ПАТ «Київоблгаз» затверджено постановою НКРЕ від 29.09.2011 року № 1662 в розмірі 225,50 грн., крім того ПДВ в сумі 45,10 грн., всього в розмірі 270,60 грн. за 1000 м. куб. газу.

Згідно п. 4.6. договору оплата послуг за транспортування газу ГРМ за цим договором здійснюється замовником виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок Газорозподільного підприємства.

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Господарським судом встановлено, що на підставі та у відповідності до умов договору позивач своєчасно та в повному обсязі надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в листопаді 2012 року. Претензій щодо недобросовісного виконання позивачем своїх договірних зобов'язань від відповідача не надходило.

В листопаді 2012 року позивач надав відповідачу послуги з транспортування природного газу в об'ємі 1200000 куб.м. на суму 324720,00 грн., підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту приймання-передачі природного газу (на транспортування природного газу) за листопад 2012 року від 29.11.2012 року (оригінал оглянуто судом у судовому засіданні). Зазначений вище акт підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як повідомив позивач, відповідач не здійснив оплату за отримані послуги з транспортування природного газу в розмірі 324720,00 грн.

На день розгляду справи заборгованість за отримані послуги з транспортування природного газу в сумі 324720,00 грн. відповідачем не погашена.

У відповідності з приписами ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отримані послуги з транспортування природного газу в сумі 324720,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, на якого, відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення повної оплати за надані послуги з транспортування природного газу у листопаді 2011 року (копії платіжних доручень або будь-які інші докази розрахунків).

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку про доведеність існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 324720,00 грн., а відтак, заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 16908,17 грн. пені, нарахованої за період з 11.12.2012 року по 16.04.2013 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату отриманих послуг з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 16908,17 грн. за період з 11.12.2012 року по 16.04.2013 року згідно з розрахунком, доданим позивачем до позовної заяви.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних - 3299,15 грн., розрахованих за період з 11.12.2012 року по 16.04.2013 року.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунком позивача, який доданий до позовної заяви.

Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код 20578072) 324720,00 (триста двадцять чотири тисячі сімсот двадцять) грн. - боргу, 3299 (три тисячі двісті дев'яносто дев'ять) грн. 15 коп. - 3 % річних, 16908 (шістнадцять тисяч дев'ятсот вісім) грн. 17 коп. - пені та 6898 (шість тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 55 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 22.07.2013 р.

Суддя Карпечкін Т.П.