Рішення № 32709204, 25.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2013 р.Справа № 922/2121/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО" м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзен", м. Харків про стягнення 62 489,57 грн. за участю :

Представник позивача - Гончар О.І. дов. б/н від 25.07.2012р.; Гуторова Т.М. дов. б/н від 25.07.2012р.

Представник відповідача - Григор"єва Д.О. дов. б/н від 23.07.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАДО" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзен" про стягнення основної заборгованості у розмірі 56276,20грн., пені у розмірі 5180,62грн. та 3% річних у розмірі 1032,75грн.. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №1222 від 12.09.2011р.

Через канцелярію суду 23.07.13р. від позивача надійшли уточнення позовних вимог щодо суми основного боргу (вх.№ 26851), в яких він зазначив, що відповідач частково погасив заборгованість за спірним Договором в розмірі 8640,00грн. та просив стягнути з ТОВ "Кайзен" суму основного боргу у розмірі 47636,20 грн., пеню у розмірі 5180,62 грн. та 3% річних у розмірі 1032,75 грн..

Відповідно до п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Розглянувши надані позивачем уточнення до позовної заяви, суд зазначив, що вони стосуються лише зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення справі зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача та продовжив розгляд справи з її урахуванням.

В судовому засіданні 24.07.13р. було оголошено перерву до 25.07.13р.

Відповідач через канцелярію суду 25.07.13р. надав клопотання (вх.№27224) про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнавав частково з урахуванням заяви позивача про зменшення суми основного боргу, зазначив, а також, просив застосувати строки позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Позивач проти застосування строків позовної задвності не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

"12"вкересня 2011року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАДО" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайзен" (дистриб"ютор/відповідач), було укладено Договір №1222, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати (поставити) в обумовлені Сторонами строки у власність відповідача Товар, а відповідач зобов"язався своєчасно сплачувати та приймати його в цілях реалізації на Території, визначеній даним Договором.

На виконання умов даного Договору позивіач поставив відповідачу товар всього на суму 357496,79 грн, що підтверджується видатковими накладними, скріпленими підписами та печатками відповідача та податковими накладними (арк.с.31-118).

Відповідачем було повернуто Товар на загальну суму 38520,90 грн. (видаткові накладні арк. с. 119-131).

Відповідно до п.п. 5.1-5.2 Договору відповідач повинен оплатити вартість Товару протягом 60 календарних днів з моменту поставки Товару та підписання товаросупровідних документів (дата підписання видаткової накладної) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Як стверджується позивачем, не заперечується відповідачем та вбачається з матеріалів справи ТОВ "Кайзен" здійснило оплату за Товар, що був поставлений на його адресу, лише частково у розмірі 269339,69 грн.

Отже, за результатами виконання Договору №1222 від 12.09.2011р., відповідач не здійснив остаточну оплату отриманого товару, таким чином, на момент звернення позивача до суду його заборгованість складає 47636,20 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) обов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що доказів на остаточне погашення боргу надано не було, вказана сума боргу відповідачем визнається, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 47636,20 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 5180,62грн. та 3% річних в розмірі 1032,75грн.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п. 7.2 Договору у разі прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Проте, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п. 11 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 16.04.1993р. № 01-6/438, якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожні прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахована за період з 27.05.2012р. по 20.09.2012р., в сумі 4878,99 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги позивача в сумі 1032,75 грн. - 3% річних, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО" щодо стягнення з відповідача 47636,20 грн. основного боргу, 4878,99 грн. пені та 1032,75 грн. - 3% обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 301,63 грн. пені суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку зі спливом позовної давності.

Згідно приписів ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 256, 258, 267, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 129, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайзен" (61080, м.Харків, проспект Гагаріна, буд. 201, офіс 212; код ЄДРПОУ: 33674583) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАДО" (61103, м.Харків, пров. 23 Серпня, 4,код ЄДРПОУ: 25612000) - 47636,20 грн. основного боргу; 4878,99 грн. пені; 1032,75 грн. - 3% річних та 1710,81 грн. судового збору.

В частині стягнення 301,63 грн. пені у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.