Рішення № 32709138, 31.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.2013р. Справа № 905/3628/13

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1, м.Слов'янськ

до відповідача Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр

«Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-

оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця»,

ЄДРПОУ 30708792, м.Слов'янськ

про стягнення 352524 грн. 19 коп.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3-по дов., ОСОБА_4-адвокат

від відповідача: Себіскверидзе І.К.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Слов'янськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця», м.Слов'янськ, про стягнення заборгованості в сумі 352524 грн. 19 коп., у тому числі основний борг в сумі 324175 грн. 51 коп., пеня в сумі 23304 грн. 45 коп. та три проценти річних в розмірі 4649 грн. 55 коп.

В заяві від 25.06.2013р. позивачем уточнено позовні вимоги, викладені у резолютивній частині позовної заяви, зокрема, заявлено вимоги про стягнення заборгованості в сумі 352524 грн. 19 коп., у тому числі основний борг в сумі 324175 грн. 51 коп., пеня в сумі 23304 грн. 45 коп., три проценти річних в розмірі 4649 грн. 55 коп. та інфляція в сумі 394 грн. 68 коп.

За таких обставин, фактично позивачем заявлені та судом розглянуті вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 352524 грн. 19 коп., у тому числі основний борг в сумі 324175 грн. 51 коп., пеня в сумі 23304 грн. 45 коп., три проценти річних в розмірі 4649 грн. 55 коп. та інфляція в сумі 394 грн. 68 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір від 04.01.2012р., специфікацію до договору 04.01.2012р., договір від 04.01.2013р., накладні за період з 02.10.2012р. по 16.01.2013р., платіжні доручення №642 від 19.03.2013р., №93 від 15.01.2013р., №583 від 13.03.2013р., акт звірки розрахунків станом на 01.01.2013р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 01.07.2013р. №10юн/1179, письмові пояснення від 30.07.2013р. №10юн/1384, в яких проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність належних доказів, що підтверджують постачання товару позивачем за договорами від 04.01.2012р., від 04.01.2013р. Крім цього, відповідач також стверджує про незаконність вимог позивача щодо стягнення пені, враховуючи відсутність згоди сторін на застосування такого виду відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

04.01.2012р., 04.01.2013р. між сторонами були підписані договори поставки, за умовами яких позивач (продавець) зобов'язався поставляти, а відповідач (покупець) - приймати продукти харчування, асортимент та ціна яких визначаються в момент поставки, згідно поданої заявки та відображаються у супровідних документах, які є невід'ємною частиною даних договорів.

Специфікацією до договору поставки від 04.01.2012р. сторони затвердили розрахунковий перелік основних найменувань товарів, що закуповуються.

Відповідно до п.5 договорів від 04.01.2012р., 04.01.2013р. останні набувають чинності з моменту їх підписання та діють до повного виконання сторонами зобов'язань за даними договорами.

Як встановлено судом, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних від 02.10.2012р., 08.10.2012р., 15.10.2012., 18.10.2012р., 24.10.2012р., 27.10.2012р., 30.10.2012р., 05.11.2012р., 13.11.2012р., 16.11.2012р., 20.11.2012р., 21.11.2012р., 23.11.2012р., 27.11.2012р., 04.12.2012р., 05.12.2012р., 07.12.2012р., 10.12.2012р., 14.12.2012р., 16.01.2013р. позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 344175,51 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктами 2 договорів поставки від 04.01.2012р., 04.01.2013р. встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться на протязі 30 днів з моменту поставки на розрахунковий рахунок продавця.

Як встановлено, платіжними дорученнями №546 від 19.03.2013р., №93 від 15.01.2013р. та №583 від 13.03.2013р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти згідно договору від 04.01.2013р. в сумі 20000,00 грн.

Таким чином, за висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 324175,51 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.07.2013р. №10юн/1179, письмових поясненнях від 30.07.2013р. №10юн/1384 позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність належних доказів, що підтверджують факт постачання позивачем товару відповідачу. Зокрема, за твердженням відповідача, надані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних оформлені неналежним чином: не визначено номер та серію довіреності на уповноважену особу, не вказані посада цієї особи, накладні не засвідчені печаткою відповідача.

Суд вказані заперечення відповідача до уваги не приймає та вважає їх безпідставними, враховуючи наступне:

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

За висновками суду, надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні дійсно не містять у собі посилань на довіреності, на підставі яких товар передавався позивачем відповідачу, зазначення посади, призвіща, ім'я та по-батькові повноважної особи відповідача.

Проте, згідно із ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Як встановлено, за своїм змістом всі надані позивачем до справи видаткові накладні є тотожніми, тобто, не містять у собі відомостей щодо особи, яка отримувала товар від імені відповідача.

Одночасно, відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, відповідачем частково сплачувалась вартість товару, що підтверджується платіжними дорученнями №546 від 19.03.2013р., №93 від 15.01.2013р. та №583 від 13.03.2013р.

Таким чином, у разі неотримання товару від позивача у відповідача не було б підстав для проведення часткових оплат вартості цього товару.

Крім цього, відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п.3 договорів від 04.01.2012р., 04.01.2013р. доставка товару відповідачу здійснюється автотранспортом позивача.

Позивачем до матеріалів справи надано копії пояснювальних записок від громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (датовані 10.07.2013р., 02.07.2013р.). Згідно вказаних пояснювальних записок громадяни ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працюють з 2012р. на посаді кладовщиків санаторіїв «Ювілейний» та «Слов'янський». Вказаний факт підтверджений відповідачем в судовому засіданні 31.07.2013р. За спірними накладними товар отримувався вказаними особами особисто, про що складалися відповідні звіти, які здавалися до бухгалтерії ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт». При цьому, за поясненнями цих осіб, печатка підприємства у накладних не ставилася, у зв'язку з її находженням у приймальні бухгалтерії ДП «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт».

За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи пояснення працівників відповідача, приймаючи до уваги факт проведення відповідачем часткових оплат вартості товару, суд вважає факт отримання відповідачем товару від позивача за накладними від 02.10.2012р., 08.10.2012р., 15.10.2012., 18.10.2012р., 24.10.2012р., 27.10.2012р., 30.10.2012р., 05.11.2012р., 13.11.2012р., 16.11.2012р., 20.11.2012р., 21.11.2012р., 23.11.2012р., 27.11.2012р., 04.12.2012р., 05.12.2012р., 07.12.2012р., 10.12.2012р., 14.12.2012р., 16.01.2013р. доведеним належним чином.

При цьому, судом також прийнято до уваги той факт, що відповідно до преамбули Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (який встановлює вимоги до первісних документів) цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, а спірні правовідносини у даній справі випливають з договірних відносин сторін.

Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, лише неналежне оформлення сторонами первісних документів не може бути обставиною, що повністю спростовує факт передачі товару від позивача відповідачу.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 324175,51 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період .листопада 2012р. по травень 2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 394 грн. 68 коп. та три проценти річних в сумі 4649 грн. 55 грн. за період з 03.11.2012р. по 19.05.2013р.

За висновками суду, розрахунок сум інфляції та тьрох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Відповідач заперечень проти вказаних позовних вимог не надав.

Як наслідок, позов в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 394 грн. 68 коп. та трьох процентів річних в сумі 4649 грн. 55 грн. також підлягає задоволенню.

На підставі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем також нараховано пеню в розмірі 23304,45 грн. за період з 03.11.2012р. по 19.05.2013р.

Відповідач вказані позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність згоди сторін на застосування такого виду відповідальності.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позов в частині вимог про стягнення пені неправомірним, з огляду на наступне:

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту договорів поставки від 04.01.2012р., 04.01.2013р. умовами останніх не передбачено можливості нарахування продавцем пені за несвоєчасне виконання покупцем грошових зобов'язань з оплати вартості придбаного товару, а лише визначено, що сторони керуються діючим законодавством України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не передбачено певного розміру пені за прострочку виконання грошових зобов'язань.

Доказів наявності інших узгоджень сторонами можливості стягнення пені позивачем, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, враховуючи, що у договорах поставки 04.01.2012р., 04.01.2013р. сторони не погодили можливість нарахування пені за несвоєчасне виконання покупцем своїх зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного правопорушення не встановлений, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 23304,45 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Клопотання Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця», м.Слов'янськ від 30.07.2013р. №10юн/1383 про призначення бухгалтерської експертизи по справі судом залишено без задоволення як безпідставне. Зокрема, за висновками суду, під час розгляду спору відсутні питання, вирішення яких потребує застосування спеціальних знань.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов'янськ до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця», м.Слов'янськ про стягнення заборгованості в сумі 352524 грн. 19 коп., у тому числі основний борг в сумі 324175 грн. 51 коп., пеня в сумі 23304 грн. 45 коп., три проценти річних в розмірі 4649 грн. 55 коп. та інфляція в сумі 394 грн. 68 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця» (84110 Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Пушкінська, 2, ЄДРПОУ 30708792, р/р 26005301019415 у ПАТ «Банк Перший» у відділенні №40 м.Краматорська Донецької області, МФО 320995) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 у відділенні №1 ГО АТ «Брокбізнесбанк» м.Слов'янськ, МФО 300249) основний борг в сумі 324175 грн. 51 коп., три проценти річних в розмірі 4649 грн. 55 коп. та інфляцію в сумі 394 грн. 68 грн., всього заборгованість в сумі 329219 грн. 74 коп.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця» (84110 Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Пушкінська, 2, ЄДРПОУ 30708792, р/р 26005301019415 у ПАТ «Банк Перший» у відділенні №40 м.Краматорська Донецької області, МФО 320995) на користь державного бюджету судовий збір в сумі 6584 грн. 39 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Слов'янськ до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздравниця», м.Слов'янськ відмовити.

В судовому засіданні 31.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 31.07.2013р.

Суддя Г.В. Левшина