Рішення № 32709047, 30.07.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/846/13-ц Провадження № 22-ц/795/1738/2013 Головуючий у I інстанції: Пархоменко П. І.Категорія: цивільна Доповідач: Іваненко Л. В.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

30 липня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого судді Іваненко Л.В.,

Суддів: Шевченка В.М., Скрипки А.А.

При секретарі Руденко О.М.

За участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скарги ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду від 07 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось з даним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 та виселити з указаної квартири відповідачів та інших осіб, які там зареєстровані та/або проживають.

В ході розгляду справи ПАТ КБ "ПриватБанк" збільшило позовні вимоги та просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 174745,75 грн. звернути стягнення на вищевказану квартиру.

Рішенням Бахмацького районного суду від 07.06.2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №CNBTG00000043 від 07.06.2007 року, в розмірі 166186,43 грн. звернуто стягнення на квартиру загальною площею 67,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки з укладенням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб"єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна на час укладення договору купівлі-продажу, виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з указаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 не погоджується з висновком суду про те, що договір є розірваним з 09.11.2010 року, оскільки статтею 651 ЦК України передбачено розірвання договору лише за рішенням суду.

ОСОБА_1 вказувала на неврахування судом того, що погашення заборгованості здійснювалось позичальником з рахунку, відкритого в ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою здійснення господарської діяльності, а тому наявність цього рахунку, на думку апелянта, є належним підтвердженням фінансового стану платника.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.06.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір (а.с.18-23), в забезпечення виконання зобовязань за яким, того ж дня між банком та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 обалсті (а.с.24-29).

Пунктом 2.3.3. договору сторонами було погоджено, що при виникненні кожної з перерахованих в цьому пункті подій, банк на власний розсуд має право розірвати договір в судовому порядку або згідно ст. 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. При цьому, одностороння відмова від зобов"язання не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов"язання.

У зв"язку з настанням однієї з передбачених вищевказаним пунктом подій, а саме ненаданням позичальником всупереч п.2.2.12 договору документів, що підтверджують його фінансовий стан, банк 09.11.2010 року в односторонньому порядку розірвав кредитний договір, про що повідомив ОСОБА_4 (а.с.12-14).

З матеріалів справи вбачається, що станом на 22.05.2013 року ОСОБА_4 має заборгованість перед банком в сумі 166 186,43 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.108).

За таких обставин, коли відповідачем ОСОБА_4 не представлено суду доказів на спростування правильності проведеного банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, виходячи з приписів ст.ст. 526, 589 ЦК України, суд першої інстанції прийшов обгрунтованого висновку про порушення позичальником умов договору та наявність підстав для задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, рішення суду в частині виселення відповідачів з квартири, що є предметом іпотеки, не відповідає положенням ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку", ст.9, 109 ЖК України, виходячи з наступного.

Частиною 3 статті 109 ЖК України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому за винятками, встановленими законом.

Згідно з приписами статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей.

Разом з тим, статтею 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

З наведеного вбачається, що підставою для примусового виселення мешканців житлового будинку в порядку, передбаченому законом, є невиконання в добровільному порядку мешканцями будинку рішення суду про звернення стягнення боргу на предмет іпотеки.

Враховуючи те, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок шляхом позасудового врегулювання на підставі договору ПАТ КБ "ПриватБанк" не проводилось, а повідомлення мешканців про необхідність звільнення займаного приміщення було здійснено до ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, апеляційний суд приходить до висновку, що позовну вимогу про виселення відповідачів було заявлено ПАТ КБ "ПриватБанк" передчасно.

У зв"язку з наведеним, рішення суду в частині задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк" про виселення відповідачів з квартири АДРЕСА_1 на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Керуючись ст.ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку", ст.9, 109 ЖК України, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Бахмацького районного суду від 07 червня 2013 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про виселення скасувати, відмовивши в задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : Судді :