Рішення № 32708940, 30.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 р. Справа № 914/2619/13

За позовом: Заступника прокурора міста Львова, м. Львів

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача: ПП "Львівська виробничо-торгівельна фірма "Карпати", м. Львів

про: визнання права власності та витребування з володіння бомбосховище

Суддя Деркач Ю.Б.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова (посвідчення №005508 від 24.09.2012р.)

від позивача Парамонов О.С. - представник (довіреність № 18-11-07840 від 29.12.2012 р.)

від відповідача Одинець О.М. - представник (довіреність № 6 від 22.07.2013 р.)

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Заступника прокурора міста Львова, м. Львів в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів до відповідача: ПП "Львівська виробничо-торгівельна фірма "Карпати", м. Львів про визнання права власності та витребування з володіння бомбосховище

Ухвалою суду від 05.07.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.07.2013р.

У судовому засіданні 23.07.2013р. судом оголошено до 30.07.2013р.

Представники прокуратури та позивача у судовому засіданні 30.07.2013р. підтримали позовні вимоги, просили їх задоволити.

У судовому засіданні 30.07.2013р. представник відповідача подав письмові пояснення №43 від 29.07.2013р. (вх. №30276/13 від 29.07.2013р.) по суті позовних вимог, згідно із яким ПП „ЛВТМФ „Карпати" не оспорює і визнає право власності держави на бомбосховище за №48066, однак заперечує проти вимог в частині визначення позивачем ціни позову в розмірі 333885грн., вважає її необгрунтованою, завищеною, несправедливою.

В процесі розгляду справи судом встановлено наступне.

В ході перевірки, проведної прокуратурою міста Львова, встановлено, що відповідно до Акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Львівської державної меблевої фабрики „Карпати", затвердженого наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 21.06.1994р. №428 та Плану приватизації Львівської меблевої фабрики „Карпати", затвердженого наказом регіонального відділення від 28.06.1994р. №475 до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства „Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма „Карпати" не увійшла захисна споруда ЦО - сховище №48006 пл. 505,9 кв. м., розташована в підвальному приміщенні адмінкорпусу товариства.

Згідно із відомістю переліку і вартості об'єктів, що не підлягають приватизації, залишкова вартість об'єкта цивільної оборони (бомбосховище) становила 174678 тис. крб.

За результатами проведеної 15.03.2012р. працівниками регіонального відділення перевірки стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ПП „Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма „Карпати", встановлено, що об'єкт цивільної оборони (сховище №48066) знаходиться у підвалі адмінкорпусу (вбудоване в будівлю, на 600 осіб, клас - III, площа - 505,9 кв. м.) за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 172 та перебуває у незадовільному стані.

З метою забезпечення вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2008р. № 1473-р „Про підготовку та проведення у 2009-2014 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)", із змінами та доповненнями, відповідно до Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2009р. № 390 (в редакції наказу МНС від 13.08.2010 № 659), регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області виготовлено у ОКП „БТІ та ЕО" технічну документацію на захисну споруду цивільної оборони (цивільного захисту), яка не увійшла до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації, є об'єктом права державної власності та перебуває у сфері управління РВ ФДМУ по Львівській області, а саме: сховище №48006, м. Львів, вул. Городоцька, 172 (балансоутримувач - ПП „Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма „Карпати").

За результатами аналізу виготовленого ОКП „БТІ та ЕО" технічного паспорту на вказану вище захисну споруду ЦО встановлено, що нежитлова будівля - адмінкорпус площею 3920,9 кв. м., в якому розташована захисна споруда, яка при приватизації залишена у державній власності, є зареєстрована вцілому на праві власності за ПП "Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма "Карпати" (літ. Б-4).

Згідно основних технічних характеристик захисної споруди ЦО сховища №448066 інвентаризаційна вартість становить 333 885 грн.

Відповідач не оспорює і визнає право власності держави на спірне бомбосховище за №48066, що знаходиться в підвальному приміщенні адміністративного корпусу за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 172.

Крім того, зазначив, що дійсно документальна реєстрація права власності за ПП ЛВТМФ „Карпати" проведена на усю будівлю Б-4, частиною якої є бомбосховище. Проте, така невідповідність викликана технічною помилкою, вчиненою органами приватизації та технічної інвентаризації, і це жодним чином не є виною відповідача.

Відповідно до реєстраційного посвідчення на об'єкт нерухомого майна від 11.09.2002р., а також до технічного паспорта на будівлю „Б-4", виготовленого на ВАТ ЛВТМФ „Карпати" будівля „Б-4" на загальну площу 3920,9кв.м. була зареєстрована за відповідачем. А фактично, частина будівлі - бомбосховище площею 505,9 кв.м. - належало на той час державі в особі органів ФДМУ, і право власності на цей об'єкт мало бути зареєстровано як державна власність, а решта будівлі - як приватна власність ВАТ ЛВТМФ „Карпати". Відтак, відповідач важає, що ЛОДК БТІ та ЕО помилково виготовлено технічний паспорт і реєстраційне посвідчення на усю площу - 3920,9 кв.м.

При проведенні технічної інвентаризації даної будівлі в 2006-му і 2008-му роках, у зв'язку із перереєстрацією будівлі по причині проведення реорганізацій товариства, загальна площа не була змінена БТІ, про що свідчать відмітки „Біжучих змін не виявлено" станом на 15.05.2006р. і 25.09.2008р. Відповідно, на основі даного технічного паспорту помилково проведено оформлення права власності на усю будівлю Відділом приватизації державного житлового фонду Залізничного району (наказ №1983-НЖ-3 від 15.10.2006р., рішення № 174 від 14.03.2008р.).

04.11.2009р. між сторонами укладено Договір зберігання №09/11, в якому підприємство виступило Зберігачем, а Фонд - Органом управління щодо захисної споруди цивільної оборони -бомбосховища №48066, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 172, обліковується на балансі відповідача та не увійшло до статутного фонду Зберігача в процесі приватизації. Укладаючи і підписуючи даний договір, відповідач взяв на себе зобов'язання по зберіганю державного майна.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Частиною 2 ст. 5 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, що діяла на момент приватизації Львівської меблевої фабрики "Карпати") визначено, що приватизації не підлягають об'єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.

Законом України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що об'єктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Фонд державного майна України, його регіональні відділення відповідно до законодавства здійснюють управління об'єктами державної власності, в тому числі об'єктами нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68, органом управління щодо такого майна є державні органи приватизації.

У процесі перетворення державних підприємств в акціонерні товариства до вартості єдиного майнового комплексу підприємства, що приватизується, включається вартість усіх активів, які перебувають на балансі підприємства, відповідно до чинної на момент приватизації методики оцінки вартості майна. Частина майна, яке не підлягає приватизації, вилучається з вартості майнового комплексу, однак при цьому залишається на балансі новостворюваного товариства, яке несе відповідальність за його збереження. Така відповідальність передбачена п. 4 спільного наказу Фонду державного майна та Міністерства економіки України № 908/68 від 19.05.1999р. "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999р. за № 414/3707, а саме: "господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України".

Регіональне відділення, відповідно до наказу Фонду державного майна України "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі" від 09.06.1999 №1077, організовує систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідно до виготовленої ОКПБТІ та ЕО ЛОР за зверненням позивача технічної документації на захисну споруду цивільної оборони (цивільного захисту), яка не увійшла до статутного капіталу господарського товариства у процесі приватизації, є об'єктом права державної власності та перебуває у сфері управління РВ ФДМУ по Львівській області, а саме: сховище №48006, м. Львів, вул. Городоцька, 172 (балансоутримувач - ПП „Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма „Карпати").

Однак, згідно із технічного паспорту на вказану вище захисну споруду ЦО нежитлова будівля - адмінкорпус площею 3920,9 кв. м., в якому розташована захисна споруда, яка при приватизації залишена у державній власності, є зареєстрована вцілому на праві власності за відповідачем (літ. Б-4).

Відповідач не оспорював і визнає право власності держави на спірне бомбосховище за №48066, що знаходиться в підвальному приміщенні адміністративного корпусу за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 172, а також, зазначив, що документальна реєстрація права власності за ПП ЛВТМФ „Карпати" проведена на усю будівлю Б-4, частиною якої є бомбосховище, проте, така невідповідність викликана технічною помилкою, вчиненою органами приватизації та технічної інвентаризації, і це жодним чином не є виною відповідача.

Відповідно до вимог ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України, лише власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

За вимогами ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 16, 316, 317, 321, 387, 392, ЦК України та ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Визнати за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області право власності на бомбосховище №48006, площею 505,9кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 172.

3.Витребувати з володіння Приватного підприємства "Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма "Карпати" бомбосховище №48006, площею 505,9кв.м., що знаходиться в підвальному приміщенні за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 172.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Львівська виробничо-торгівельна меблева фірма "Карпати" (79022, м. Львів, вул. Городоцька, 172, ідентифікаційний код 00274832) дохід державного бюджету 1147,00 грн. судового збору.

5.Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 31.07.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.