Постанова № 32705125, 22.07.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа№ 910/493/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Марковська В.В.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року

у справі №910/493/13 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5»

про стягнення 310 621,78 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/493/13 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ «Рада-5» на користь ПАТ «Київенерго» 243 069,21 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та 7 552,57 грн. процентів річних. В частині позовних вимог про стягнення 60 000,00 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/493/13 та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ «Рада-5» на користь ПАТ «Київенерго» борг в розмірі 239 139,87 грн. та 7 552,57 грн. 3% річних.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Рада-5» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 03.07.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

Представник позивача у судових засіданнях надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 22.07.2013 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.10.2008 року між АЕК «Київенерго» (правонаступник якого ПАТ «Київенерго», далі - постачальник) та ТОВ «Рада-5» (далі - споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №521410 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.2.1. та п. 2.3.1. договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно додатку 1 до договору, яку споживач зобов'язаний оплачувати своєчасно та в повному обсязі.

Згідно звернення-доручення до договору облік споживання теплової енергії протягом розрахункового періоду (місяця) здійснюється по приладах обліку.

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ - 5 за адресою: вул. Товарна, буд. №1 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактичного сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 вказаного додатку споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу відповідно до умов договору, що підтверджується відомостями обліку (а.с. 24-43) та обліковими картками (а.с. 44-53).

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Рада-5» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної сплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.04.2011 року по 01.12.2012 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 303 069,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору, відповідачем було частково погашено вказану вище заборгованість перед ПАТ «Київенерго» на загальну суму 60 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 15.01.2013 року, №3 від 14.01.2013 року та №2 від 11.01.2013 року.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, враховуючи те, що сума боргу у розмірі 60 000,00 грн. була сплачена відповідачем після звернення позивача із позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми боргу за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді в розмірі 243 069,21 грн. (303 069,21 грн. - 60 000,00 грн.).

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Рада-5» на користь ПАТ «Київенерго» 243 069,21 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води.

Разом з тим, як правильно встановлено судом першої інстанції, посилання скаржника на погашення заборгованості в розмірі 82 000,00 грн. є необгрунтованим, оскільки вказана сума, згідно графи «призначення платежу» платіжних доручень №21 від 21.02.2013 року, №1 від 25.02.2013 року, №2 від 25.02.2013 року та №14 від 14.03.2013 року, не спрямована на погашення заборгованості за спірний період, а визначено як оплату за теплову енергію згідно договору, що відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, спрямовується в оплату поточного споживання, а отже позивачем за спірний період не зарахована.

Доводи скаржника щодо сплати суми боргу після прийняття рішення судом першої інстанції, колегією суддів відхиляються, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Виходячи з наведеної норми, слід зробити висновок, що суд апеляційної інстанції перевіряє лише правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на момент прийняття рішення у справі.

Апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду.

Отже, сплата суми боргу після прийняття оскаржуваного рішення не може бути підставою скасування зазначеного рішення.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 7 552,57 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати використаної теплової енергії, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 7 552,57 грн. 3% річних. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних, здійснений місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/493/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада-5» на рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/493/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2013 року у справі №910/493/13 залишити без змін.

3. Справу №910/493/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.