Постанова № 32705003, 12.06.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року (16 год. 08 хв.)Справа № 808/287/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Ширшові А.А.,

за участю представників:

позивача - Демянова М.М. (діє на підставі статуту);

- Тихоненка Д.В. (довіреність б/н від 07.02.2013);

відповідача - Лупащенко О.В.(довіреність № 8599/10/10 від 27.12.2012);

- Счастливої І.Б. (довіреність № 2064/10/10 від 29.04.2013);

- Єрмолаєвої К.Ю. (довіреність № 213/10/10 від 22.01.2013);

- Шавла Р.О. (довіреність № 2180/10/10 від 14.05.2013)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фермерського господарства «Лідер - Демянов Приморського району»

до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

14.01.2013 Фермерське господарство «Лідер - Демянов Приморського району» (далі - позивач, ФГ «Лідер - Демянов Приморського району») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Приморська МДПІ Запорізької області ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення:

- №0002011701 від 25.12.2012 на суму 340 грн. (збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів);

- №0002021701 від 25.12.2012 на суму 6 041,31 грн. (податок на доходи фізичних осіб);

- №0000081501 від 29.12.2012 на суму 1 674 527,11 грн. (податок на прибуток приватних підприємств);

- №0000061501 від 29.12.2012 на суму 2 850 734,00 грн. (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів).

Також позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Лідер-Дем'янов Приморського району» судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в акті перевірки №266/2202/34611351 від 07.12.2012, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що оскільки продукція товариством частково вирощена не на власних та орендованих виробничих потужностях, у зв'язку із відсутністю державної реєстрації укладених договорів оренди землі, позивач як фермерське господарство, не має права на спеціальний режим оподаткування. Також зазначає, що актом зафіксовано порушення, які не охоплено періодом перевірки. Відповідачем необґрунтовано визначено суму податку на доходи фізичних осіб при оплаті за навчання ОСОБА_7 в сумі 18 550,00 грн. за рахунок коштів підприємства. Відповідачем зазначено, що дана сума сплачена за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року, всього за 4 місяці тоді як наявні первинні документи вказують на те, що дана сума сплачена за весь 2012 рік. У позові також звернено увагу на те, що номер акту перевірки зазначений у податкових повідомленнях рішеннях не відповідає фактичному номеру акту і так як дані повідомлення-рішення винесені за результатами розгляду неіснуючого акту перевірки вони самі є недійсними. На підставі зазначеного, ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» вважає рішення податкового органу неправомірними, винесеними з порушенням норм законодавства, а тому такими, що підлягають скасуванню.

22.04.2013 відповідачем надано суду відзив на позов. У відзиві представник відповідача зазначає, що договори оренди землі, які не пройшли державну реєстрацію, не мають кадастрового номера, не набрали своєї чинності та продукція яка вирощена на цих землях не є сільськогосподарською. Не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ на частку реалізованої продукції, яка була вирощена на земельних ділянках, договори оренди яких не відповідають вимогам діючого законодавства.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» зареєстроване в органах державної податкової служби 07.12.2006.

У перевіреному періоді фермерське господарство «Лідер-Дем'янов Приморського району» відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 1 Закону України від 17.12.1998 «Про фіксований сільськогосподарський податок» та розділу XIV Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV було платником фіксованого сільськогосподарського податку та відповідно не було платником податку на прибуток.

Основним видом діяльності ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» є вирощування зернових та технічних культур.

Даний факт також підтверджується актом перевірки, ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» перебувало на спеціальній системі оподаткування, відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість від 06.02.2009 за №100186800, яке анульоване 06.07.2012 та видане нове свідоцтво №200053610 від 06.07.2012.

З 19.11.2012 по 30.11.2012, на підставі направлень від 19.11.2012 року №170159, №170160, №1701161, №170162, №170163 виданих Приморською МДПІ Запорізької області, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 та п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI, наказу Приморської МДПІ Запорізької області від 09.11.2012 №316 та відповідно до плану-графіка проведено планову виїзну перевірку ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

За результатами перевірки, Приморською МДПІ Запорізької області ДПС, складено акт перевірки №266/2202/34611351 від 07.12.2012.

Перевіркою встановлено порушення ФГ «Лідер - Демянов Приморського району», зокрема:

- пп.2.1.1 п.2.1 ст.2; пп.4.1.1, пп.4.1.2, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4; пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 за №334/94-ВР; пп.133.1.1 п.133.1 ст.133; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 п.135.4 п.135.4 п.135.5 ст.135; п.137.1 п.137.2 п.137.4 п.137.10 п.137.16 ст.137; п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств в сумі 1 481 559,7 грн. за перевіряємий період;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3; п.4.1, ст.4; п.6.1, п.6.4 ст.6; пп.7.3.1 п.7.3 ст.7; п.8-1.1, п.8-1.2, п.8-1.6 п.8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за №168/97-ВР та п.185.1 ст.185; п.186.1 ст.186; п.187.1 ст.187; п.188.1 ст.188; п.193.1 ст.193; п.194.1 ст.194; п.209.1 п.209.2 п.209.6, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 472 078,0 грн., у тому числі: у жовтні 2009 року - 91 374 грн., у грудні 2009 року - 84 154 грн., у березні 2010 року - 27 486 грн., у квітні 2010 року - 4 333 грн., у червні 2010 року - 8 333 грн., у липні 2010 року - 7 718 грн., у вересні 2010 року - 41 161 грн., у жовтні 2010 року - 53 203 грн., у листопаді 2010 року - 15 833 грн., у грудні 2010 року - 52 901 грн., у січні 2011 року - 95 417 грн., у лютому 2011 року - 47 644 грн., у березні 2011 року - 29 251 грн., у травні 2011 року - 40 300 грн., у червні 2011 року - 16 120 грн., у серпні 2011 року - 24 180 грн., у вересні 2011 року - 251 012 грн., у листопаді 2011 року - 41 290 грн., у грудні 2011 року - 56 862 грн., у січні 2012 року - 21 663 грн., у лютому 2012 року - 64 703 грн., у березні 2012 року - 36 015 грн., у квітні 2012 року - 43 512 грн., у червні 2012 року - 16 655 грн., у липні 2012 року - 63 333 грн., у серпні 2012 року - 40 285 грн., у вересні 2012 року - 197 340 грн.;

- ч.2 ст.9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків і інших обов'язкових платежів», від 22.12.1994 року за № 320/94-ВР, вимог наказу ДПА України від 24.12.2010 року №1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1-ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ), п.176.2 «б» ст.176, п.1. підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України в частині подання з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за 4 кв. 2010 року, 1-4 кв. 2011 року, 1-3 кв. 2012 року;

- п.239.2. ст.239 Податкового Кодексу України в частині порушення термінів подання звітності за першу реєстрацію транспортних засобів в жовтні 2011 року та в жовтні 2012 року;

- пп.3.1.1. п.3.1. ст.3; пп.8.1.1, пп.8.1.2. п.8.1. ст.8; пп.17.2 «а» ст.17; п.19.2 «а» ст.19; пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.03; ст.18; пп.163.1.1 пп.163.1.2 п.163.1 ст.163; п.167.1, п.167.2 «а», «б» ст.167; пп.168.1.1 пп.168.1.4 п.168.1 ст.168; п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України в частині не нарахування та не перерахування податку з доходів фізичних осіб податковим агентом всього в сумі 168,75 грн., в т.ч. в 2010 році в сумі 168,75 грн.;

- п.164.1, пп.164.2.1, пп.164.2.17 «е» п.164.2. ст.164; п.164.5 ст.164; п.167.1. ст.167 Податкового Кодексу України в частині заниження суми загального місячного оподатковуваного доходу під час надання фізичній особі додаткового блага в серпні 2012 року на суму 12 550,0 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб всього в сумі 2 214,70 грн. в т.ч. в серпні 2012 року в сумі 2 214,70 грн.

За результатами матеріалів перевірки та з урахуванням висновків на заперечення Приморською МДПІ, прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0002011701 від 25.12.2012 за платежем: збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів (юр. осіб) на загальну суму 340,0 грн.;

- №0002021701 від 25.12.2012 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 6 041,31 грн., в т.ч. основного платежу - 2 383,45 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 657,86 грн.

- №0000081501 від 29.12.2012 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 674 527,11 грн., у т.ч. основний платіж - 1 481 559,70 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 192 967,41 грн.;

- №0000061501 від 29.12.2012 за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 850 734,00 грн., у т.ч. основний платіж - 1 472 078,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 378 656,00 грн.

Згідно із п.56.1 ст.56 Податкового Кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи викладене, позивач, з метою досягнення бажаного результату, звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, основним порушенням податковим органом висвітлено те, що ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» при використанні у господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації, ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, які не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, по якій відбуваються розрахунки із бюджетом.

Приморською МДПІ Запорізької області ДПС зроблено висновок, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва, відтак позивачем безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 1 472 078,00 грн.

Суд не погоджується з наведеними твердженнями, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до Закону.

Згідно зі ст.6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За ст.ст.13, 14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Чинності, відповідно до ст.18 цього ж закону, такий договір набирає після його державної реєстрації.

Враховуючи наведені норми, суд погоджується з тією позицією відповідача, що усі договори оренди земельних ділянок, які використовуються позивачем при здійсненні ним підприємницької діяльності, повинні пройти державну реєстрацію.

Проте, суд зважає на те, що використання земельних ділянок без державної реєстрації правоустановчих документів або з недотриманням встановленого порядку є порушенням вимог земельного, а не податкового законодавства, які тягнуть за собою передбачену відповідальність. При цьому, відповідальність за порушення, допущені в галузі земельного законодавства, не може створювати для суб'єктів господарювання додаткову, прямо не передбачену законодавством відповідальність в сфері оподаткування.

Щодо права застосування позивачем спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість, то відповідно до п.8-1.1 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 8-1.2 ст.8-1 цього ж Закону встановлено, що спеціальний режим оподаткування передбачає:

а) звільнення сільськогосподарського підприємства від обов'язків сплати цього податку за ставкою, визначеною у пункті 6.1 статті 6 цього Закону;

б) оподаткування операцій з продажу (поставки) сільськогосподарським підприємством сільськогосподарської продукції за такими ставками податку:

- 6 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів лісового господарства та рибальства, супутніх їм послуг;

- 9 відсотків від вартості проданих (поставлених) товарів сільського господарства, супутніх їм послуг.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності. (п.8-1.6. ст.8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Пунктом 8-1.7 ст.8-1 ЗУ «Про податок на додану вартість», сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Вищевикладена норма кореспондується із п.209.6 ст.209 ПК України.

Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені п.209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.

При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до п.209.17 ст.209 ПКУ поширюється дія спеціального режиму оподаткування ПДВ, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Відповідно єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарі є єдиною підставною для застосування для сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема при недотриманні вимог щодо оформленні земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.

З урахування викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільгоспподатку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останнім норм земельного законодавства щодо реєстрації останнім договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового. Отже податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільгоспподатку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, не залежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватись за іншими правилами ніж у режимі фіксованого сільгоспподатку.

В судовому засіданні представниками відповідача підтверджено, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено, а це означає, що сільськогосподарська продукція, про яку йдеться у акті перевірки, є продукцією власного виробництва позивача.

Таким чином, сумніви відповідача щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них позивачем власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування.

Отже, суд зауважує, що законодавець пов'язує надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством, а не з фактом недотримання процедури реєстрації договорів оренди по окремих земельних ділянках.

Саме тому, в період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за наслідками господарської діяльності позивач подавав до Приморської МДПІ Запорізької області ДПС скорочені податкові декларації з податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» відображало у складі податкових зобов'язань скорочених декларацій з ПДВ, оскільки, як вже доведено, дана продукція вважається продукцією власного виробництва з використанням власних фінансових, трудових та виробничих затрат.

Разом із тим, податковим органом в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» сільськогосподарських товарів у період з 01.10.2009 по 30.09.2012 покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок (площ) до кількості земельних ділянок, договори по яких не пройшли державну реєстрацію.

Однак, такий підхід не ґрунтується на законі, оскільки п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.209 ПК України визначають питому вагу як вартість поставлених сільськогосподарських товарів, що має становити не менше 75% загальної кількості поставлених товарів, а не як кількість орендованої землі, яка пройшла етап державної реєстрації по відношенню до загальної кількості орендованих земельних ділянок.

Використана Приморською МДПІ Запорізької області ДПС методика вирахування податкових зобов'язань з ПДВ та формування податкового кредиту не може бути застосована, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачена, що суперечить вимогам ст.19 Конституції України. При цьому, податковим органом жодним чином не досліджено об'єми продажу та види сільськогосподарської продукції, джерела її отримання, земель, на яких вона вирощена, зокрема, відповідно до договорів, які зареєстровані в ДЗК та тих, які не пройшли процедуру державної реєстрації. Також, відповідачем не досліджено хронологічного циклу, починаючи від року початку виробництва (вирощування) продукції та року, в якому здійснено її поставку.

Таким чином, досліджуючи акт перевірки та додані матеріали, суд приходить до висновку, що податкові ревізори-інспектори фактично не могли правильно та однозначно здійснити підрахунок отриманої та реалізованої сільськогосподарської продукції окремо із зареєстрованих та незареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, податок на додану вартість з яких, на їх думку, підлягає поверненню - зарахуванню до бюджету.

Факт передачі орендодавцем орендареві земельної ділянки в кожному конкретному випадку підтверджується актом-прийому передачі, що в свою чергу підтверджує те, що об'єкт оренди перейшов у користування орендаря. Факт проведення розрахунків по орендній платі підтверджується, наявними в матеріалах справи, договорами оренди землі між громадянами та ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» від 20.10.2010, актами прийому-передачі об'єкту оренди, які містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні представники позивача підтвердили і визнали той факт, що в перевіряємий період для ведення господарської діяльності ФГ «Лідер-Дем'янов Приморського району» використовувало сільськогосподарські угіддя загальною площею у 2009 році - 740,0000 га., у 2010 році - 714,0000 га, у 2011 році - 716,8530 га, та у 2012 році - 706,5000 га, при цьому дійсно окремі ділянки своєчасно не пройшли державної реєстрації у державному земельному кадастрі, але не з вини позивача.

У судовому засіданні представники відповідача не змогли пояснити суду яким чином і на підставі яких норм законодавства позивач повинен оподатковувати операції пов'язані з реалізацією продукції виробленої на земельних ділянках, договори оренди на які не зареєстровані в установленому законодавством порядку.

Пунктом 16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР передбачено, що для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, відносяться підприємства, валовий доход яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу.

У разі, якщо за звітний (податковий) рік валовий доход таких підприємств від продажу сільськогосподарської продукції не перевищує п'ятдесят відсотків загальної суми валового доходу, прибуток таких підприємств від продажу продукції (робіт, послуг), що не відноситься до сільськогосподарської продукції, оподатковується у загальному порядку.

Відповідно до ст.155 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) період перевищує 50 відсотків загальної суми доходу.

Суд також враховує той факт, що позивач сплачує оренду плату щодо усіх земельних ділянок незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні, що також не заперечується представниками відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ідентифікувати та відокремити, окрім того, взагалі встановити конкретні суми доходів, використаним податковою інспекцією методом, із зареєстрованих та не зареєстрованих договорів оренди землі, отриманих позивачем у періоді, що перевірявся, є неможливим, а відтак висновок Приморської МДПІ Запорізької області ДПС щодо заниження суми ПДВ на 1 472 078,00 грн., яка підлягає сплаті до бюджету, та, водночас, завищення на цю ж суму різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом у скороченій декларації з ПДВ, є помилковим та непідтвердженим законодавчо. Також висновок відповідача стосовно заниження податку на прибуток підприємств в сумі 1 481 559,70 грн. є також помилковим.

Крім того, відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про наявність виявлених та зафіксованих у відповідному акті порушень чинного законодавства України та, як наслідок, про правомірність застосованих на підставі даного акту штрафних санкцій.

Пунктом 8-1.6 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (як і пункт 209.6 статті 209 Податкового кодексу України), а також положення ст.14 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» не ставлять право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Отже, встановлені у законодавчих нормах вимоги щодо виробництва сільськогосподарських товарів на власних або орендованих виробничих потужностях передбачає фактичне використання платником таких потужностей для виготовлення сільськогосподарської продукції та має на меті виключити з кола суб'єктів вказаного режиму оподаткування осіб, які не є безпосередніми виробниками сільгосппродукції. Однак наведене положення Закону не дає підстави для висновку про запровадження законодавцем такої додаткової умови перебування на спеціальному режимі, як дотримання платником порядку оформлення права користування земельною ділянкою.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000081501 від 29.12.2012 та № 0000061501 від 29.12.2012, прийняті Приморською МДПІ Запорізької області ДПС, якими позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також застосовано штрафні (фінансові) санкції є безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Стосовно винесеного податкового повідомлення рішення № 0002021701 від 25.12.2012 за платежем: податок на доходи фізичних осіб, суд вважає необхідним зазначити наступне.

08.07.2011 між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого в особі ректора Тація Василя Яковича (Виконавець) та Фермерським господарством «Лідер - Демянов Приморського району» (Замовник) укладено договір про навчання № 23/2ф.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що Виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів Замовника здійснити навчання громадянки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого на денній формі строком навчання чотири роки за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра…

Відповідно до пункту 5 Договору:

5.1. Загальна вартість освітньої послуги визначається Виконавцем та становить 74 200 грн.

5.2 Розмір плати встановлюється за весь строк надання освітньої послуги і не може змінюватись.

5.3. Оплата надання освітньої послуги за цим договором здійснюється Замовником щорічно у розмірі 18 550 грн… .

5.4. За перший рік навчання Замовник вносить плату у розмірі 18 550 грн. у повному обсязі у термін не пізніше 15 серпня року, у якому починається надання освітньої послуги.

За наступні роки навчання Замовник вносить щорічну плату у розмірі 18 550 грн. Щорічна оплата за навчання вноситься рівними частками щосеместрово у термін відповідно: не пізніше 15 серпня (за перший семестр відповідного навчального року) та 15 січня (за другий семестр відповідного навчального року).

10.09.2011 між ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» та ОСОБА_7 укладено типовий договір підприємства з студентом (учнем) № 1.

Згідно із п.1 Договору підприємство зобов'язується перерахувати навчальному закладу кошти на підготовку фахівця з вищою освітою в розмірі 74 200 грн. Оплата за навчання становить 18 550 грн. за кожний навчальний рік… .

Пп. 2.2 Договору передбачено, що студент зобов'язаний прибути після закінчення навчального закладу на роботу на підприємство і відпрацювати 3 роки.

14.08.2012 ФГ «Лідер - Демянов Приморського району» сплачено на користь НУЮАУ ім. Ярослава Мудрого 18 550 грн., що підтверджується платіжним дорученням №135.

Відповідно до пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізичної особи, незалежно від того, чи перебуває ця особа у трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов'язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

При цьому пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

У 2011 році така соціальна пільга склала 1 320,00 грн.

Враховуючи вимоги пп.165.1.21 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, податок на доходів фізичних осіб, який необхідно було нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету з грошової компенсації у вигляді вартості навчання за найманого працівника, з врахуванням п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, складає 33,87 грн. = ((1 543,84 грн.(сума за місяць навчання) - 1320,00грн.) х 15%).

Отже, відповідачем не вірно зазначені суми податку та штрафних санкцій, у податковому повідомленні-рішенні № 0002021701 від 25.12.2012, у зв'язку з чим суд вважає, що воно є також протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0002011701 від 25.12.2012, суд вважає, що воно не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.232.1.1 п.232.1 ст.232 Податкового кодексу України, юридичні особи в десятиденний строк після першої реєстрації в Україні транспортних засобів подають відповідному органу державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. До розрахунку обов'язково додаються копії реєстраційних документів, завірені відповідним уповноваженим державним органом України, який проводив таку реєстрацію.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку та податкової звітності ФГ «Лідер- Дем'янов Приморського району», в 2011 році придбав 1 колісний трактор «МТЗ-82» в 14.10.2011 (згідно з технічним паспортом державний №11727 АР трактор Беларус-82.1 дата реєстрації 14.10.2011 року) та придбавав 02.10.2012 легковий автомобіль SANG YONG KYRON 2V200XDI (згідно з технічним паспортом державний №АР1407СІ легковий автомобіль універсал, дата реєстрації 02.10.2012).

Розрахунок збору за першу реєстрацію транспортного засобу надавався з порушенням термінів: у 2011 році подано 11.11.2011, а останній день подання звітності 25.10.2011; у 2012 році подано 09.11.2012, а останній день подання звітності 13.10.2012.

Отже, перевіркою вірно встановлено порушення п.239.2. ст.239 Податкового Кодексу України в частині порушення термінів подання звітності за першу реєстрацію транспортних засобів в жовтні 2011 року та в жовтні 2012 року.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно із п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

З огляду на зазначене податкове повідомлення-рішення №0002011701 від 25.12.2012 є правомірним та таким, що винесено на підставі правильного застосування норм Податкового кодексу України.

В силу ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно із ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, керуючись ч.1 ст.162 та ст.164 КАС України, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Приморської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби: від 25.12.2012 №0002021701 по сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6041, 31 (шість тисяч сорок одна гривня) 31 коп.; від 29.12.2012 № 0000081501 по сплаті з податку на прибуток у розмірі 1 647 527, 11 (один мільйон шістсот сорок сім тисяч п'ятсот двадцять сім гривень) 11 коп.; від 29.12.2012 № 0000061501 по сплаті податку на додану вартість у розмірі 2 850 734, 00 (два мільйони вісімсот п'ятдесят тисяч сімсот тридцять чотири гривні) 00 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Лідер - Дем'янов Приморського району» судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять гривень) 50 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв