Рішення № 32704159, 31.07.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1007/4087/12 Головуючий у І інстанції Дутчак І.М. Провадження № 22-ц/780/3790/13 Доповідач у 2 інстанції ДаценкоКатегорія 36 31.07.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

25 липня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Панасюка С.П.,

при секретарі Антіпову Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Погребської сільської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

встановила:

У квітні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі на 41/100 частку житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_2, і земельну ділянку площею 0,3147 га за цією ж адресою.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є вона, як дружина померлого, і їхні діти: сини ОСОБА_4 і ОСОБА_6., які від прийняття спадщини відмовилися.

У встановлений законом строк вона звернулася до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини. Нотаріальною конторою їй видані свідоцтва про право на спадщину за законом на належне померлому ОСОБА_3 майно, зокрема на 59/100 часток житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_2 та на інше майно.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належні спадкодавцю ОСОБА_3 41/100 частку зазначеного житлового будинку та земельну ділянку площею 0,3147 га за вказаною вище адресою державним нотаріусом їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії через відсутність належних правовстановлюючих документів, оскільки спадкодавець не встиг зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

Просила визнати за нею право власності на 41/100 частку житлового будинку "А-1", загальною площею 84,0 м2, житловою площею 26,6 м2 із господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та земельну ділянку загальною площею 0,3147 га за цією ж адресою у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2012 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 41/100 частку зазначеного житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку площею 0,3147 га, з яких: 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1947 га для ведення особистого підсобного господарства (кадастрові номери земельних ділянок 3221286401:01:026:0072 і 3221286401:01:026:0073), що належали ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 24 березня 2011 року, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1, як особа, яка не брала участі в справі, але вважає, що даним рішенням суд вирішив питання про його права і обов'язки, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вказані в позові 41/100 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та земельну ділянку площею 0,3147 га, які належали спадкодавцю на праві власності на підставі договорів дарування.

Однак, такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд серед інших питань вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилася спадщина на все належне йому майно і спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є позивачка, як дружина померлого, і сини ОСОБА_4 та ОСОБА_6., які відмовилися від спадщини.

Як убачається із спадкової справи, позивачка у встановлений законом строк звернулася до Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 Нотаріальною конторою їй видані свідоцтва про право на спадщину за законом на належне померлому ОСОБА_3 майно, зокрема 59/100 часток житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться у АДРЕСА_2 та 2/4 частини квартири АДРЕСА_1.

Встановлено, що згідно договору дарування 41/100 частин житлового будинку від 24.03.2011 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 41/100 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_2.

Згідно договору дарування земельної ділянки від 24.03.2011 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,3147 га, з яких 0,1200 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1947 га для ведення особистого підсобного господарства (кадастрові номери земельних ділянок: 3221286401:01:026:0072 і 3221286401:01:026:0073), розташовану по АДРЕСА_2

Встановлено, що постановами Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області від 01 та 20 березня 2012 року у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 41/100 частку зазначеного житлового будинку та на вказану земельну ділянку площею 0,3147 га відмовлено через відсутність належних правовстановлюючих документів, оскільки спадкодавець не встиг зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки склад спадщини визначається на час її відкриття відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України, то при з'ясуванні питання про обсяг набутих позивачем за законом прав і обов'язків відповідно до ст. 214 ЦПК України предметом судового дослідження мало бути питання про те, яка сукупність прав і обов'язків належала ОСОБА_3 на момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вказане в позові нерухоме майно, оскільки право на це майно останній в установленому законом порядку не набув, воно не належало йому на праві власності, а тому не входить до спадкової маси.

Крім того, суд першої інстанції не з"ясував коло спадкоємців після смерті ОСОБА_3 та не вирішив питання про залучення їх до участі в справі відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про задоволення позову, оскільки на момент смерті у спадкодавця не виникло право власності на зазначене в позові нерухоме майно, а відтак воно не може бути предметом спадкування. Тому права позивача не порушені і захисту в судовому порядку не підлягають.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Погребської сільської ради Броварського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді