Рішення № 32703707, 29.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10220/13 29.07.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Компаньйон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ»

про стягнення 118 340,63 грн. заборгованості за договором

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Євстігнєєв А.С. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК Компаньйон» (позивач) заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНСО-ТЕХНОЛОГІЇ» (відповідач) заборгованості за Договором № 28/09-10 від 28.09.2010 року в сумі 118 340,63 грн., в тому числі 100 463,61 грн. основного боргу, 5 162,18 грн. пені, 5 324,57 грн. збитків від інфляції, 7 390,27 грн. 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2013 року порушено провадження по справі № 910/10220/13, розгляд справи призначено на 17.06.2013 року.

В судове засідання 17.06.2013 року з'явився представник позивача, проте вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суду невідомо. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 29.07.2013 року.

08.07.2013 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про покладення на відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 5 100,00 грн.

Представник позивача в судове засідання 29.07.2013 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В матеріалах справи наявні повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, які свідчить про отримання відповідачем ухвали суду 30.05.2013 та ухвали суду від 17.06.2013.

Таким чином, ухвали суду надіслані за вказаною адресою вважаються врученими відповідачеві належним чином, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, господарський суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.07.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК «Компаньйон» (позивач, Субпідрядник, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо-технології» (відповідач, Підрядник, Замовник) було укладено Договір №28/09-10 від 28.09.2010 року (надалі - Договір).

Відповідно до укладеного Договору позивач взяв на себе зобов'язання виконати певні підрядні роботи, визначені п. 1.1. Договору (надалі - Роботи).

На Замовника за Договором покладався обов'язок належним чином прийняти виконані Роботи та вчасно здійснювати їх фінансування за Договором.

Пунктом 3.1. ст. 3 Договору визначено загальну вартість Робіт, а п. 3.2. ст. 3 Договору визначено, що у разі зміни обсягу Робіт, відповідно змінюється вартість Робіт, що оформляється додатковою угодою до Договору.

Згідно додатку №1 до Договору, вартість Робіт складає 379 341,70 грн. Специфікація Робіт та супутніх матеріалів на вказану суму також міститься в Додатку №1 до Договору.

Статтею 4 Договору передбачено (п. 4.1. Договору), що розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно форми №КБ-2В та довідки про вартість виконаних робіт по встановленій формі №КБ-3. Оплата за виконані роботи сплачується субпідряднику після виконання ним своїх зобов'язань, вказаних в п. 6.3.4.

Відповідно до п. 4.2. Договору підрядник зобов'язується оплатити прийняті роботи протягом 5 (п'яти) банківських дні з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі №КБ-2В і довідки по формі №КБ-3, після отримання коштів від замовника.

Позивач повідомив суду, що Роботи були виконані ним належним чином, зокрема, позивачем передано та прийнято відповідачем (Замовником) у жовтні та листопаді 2010 року Роботи на загальну суму 212197,66 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт, а також актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень та листопад 2010 року.

Станом на 13.05.2013 року Замовником частково виконані зобов'язання за Договором, а саме здійснено часткову оплату у сумі 111734,05 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.11.2010 року, решта робіт залишилась неоплаченою.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання з оплати виконаних робіт своєчасно та в повному обсязі не виконав, заборгувавши позивачу 100 463,61 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Також, в матеріалах справи наявні докази надіслання позивачем на адресу відповідача вимоги (від 27.05.2013 року № 1) про сплату боргу в сумі 100 463,61 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 100463,61 грн. заборгованості.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року в сумі 5162,18 грн., 3% річних за період з 01.12.2010 року по 13.05.2013 року в сумі 7390,27 грн. та інфляційні за період з 01.12.2010 року по 13.05.2013 року в сумі 5324,57 грн.

У відповідності до п.7.2.1. ст. 7 Договору відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченого об'єму робіт за кожний день прострочення.

Позивач в позові стверджує, що строк оплати фактично виконаних позивачем Робіт за Договором настав 24.01.2013 року, тому прострочення виконання зобов'язання рахується з 25.01.2013 року. Однак, такі посилання позивача жодним чином не обґрунтовані. Крім того, в розрахунку штрафних санкцій позивач наводить зовсім інші періоди прострочення, зокрема, з 01.12.2010 року.

Як передбачено п. 4.2. Договору, оплата робіт проводиться протягом 5 (п'яти) банківських дні з моменту підписання Сторонами актів приймання-передачі робіт.

У зв'язку з чим, судом встановлено, що Акти виконаних робіт не містять дати їх підписання сторонами, отже визначити настання строку оплати, а відтак і періоду прострочення в розумінні п. 4.2. Договору, не можливо.

При цьому, суд враховує, що позивач звертався до відповідача з вимогою (від 27.05.2013 року № 1) про сплату боргу в сумі 100 463,61 грн., тому строк виконання відповідного зобов'язання обраховується у відповідності до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, принаймні з 04.06.2013 року, тобто на момент прийняття рішення у справі вже настав.

Дослідивши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних, суд враховує, що з огляду на норму ст. 611 Цивільного кодексу України, негативні наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, настають у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування пені, інфляційних та річних відбувається в разі порушення грошового зобов'язання протягом періоду прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року, 3% річних нараховані за період з 01.12.2010 року по 13.05.2013 року, інфляційні нараховані за період з 01.12.2010 року по 13.05.2013 року, тобто за періоди до 04.06.2013 року, в яких, як встановлено судом в ході розгляду справи, прострочення відповідача не настало, що виключає правомірність застосування спірної відповідальності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 100 463,61 грн. основного боргу, в решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу, що підтверджується Договором про надання послуг адвоката від 01.02.2013 року № 2ІБК/13-ап з адвокатським об'єднанням «Адвокатська контора «Василик і Євстігнєєв», Свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 227/н, Свідоцтвом про реєстрацію адвокатського об'єднання № 550 від 09.08.2007 року, актом приймання-передачі послуг від 20.06.2013 року та банківською випискою про сплату 5100 грн.

Таким чином, з огляду на норми ст. 44, 48, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на послуги адвоката підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо-Технології» (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2 Н/П № 43, код 33998128) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК «Компаньйон» (01054, м. Київ, вул. Гончара, 33, оф. 1, код 36798525) 100 463,61 грн. (сто тисяч чотириста шістдесят три гривні шістдесят одну копійку) основного боргу, 2009,43 грн. (дві тисячі дев'ять гривень сорок три копійки) витрат по сплаті судового збору та 4329,57 грн. (чотири тисячі триста двадцять дев'ять гривень п'ятдесят сім копійок) витрат на послуги адвоката.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 30.07.2013

Суддя О.А. Грєхова