Рішення № 32703690, 29.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/17685-2012 29.07.13За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення 6 692,92 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

Від позивача: Грабовський О.О. - представник за довіреністю

Від відповідача: Крижанівська О.І. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - відповідач) про стягнення 6 692,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

В ході попереднього розгляду справи, Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 у справі № 5011-30/17685-2012 в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 № 5011-30/17685-2012 рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 скасоване, позовні вимоги задоволено.

За наслідками перегляду судового рішення в касаційному порядку, постановою Вищого господарського суду України постановою Вищого господарського суду України від 12.06.2013 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2013 та рішення Господарського суду м. Києва від 26.02.2013 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою від 18.06.2013 року справу № 5011-30/17685-2012 прийнято до провадження судде Грєховою О.А. та призначено розгляд справи на 29.07.2013 року.

В ході нового розгляду спору позивач позовні вимоги підтримав з врахуванням вказівок Вищого господарського суду України. Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в поясненнях на позов.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.07.2013 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено під час попереднього розгляду спору та підтверджено всіма судовими інстанціями, між позивачем (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) 21.05.2009 року було укладено договір добровільного страхування №06/0608221/1002/09, відповідно до якого позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля марки Nissan Micra, д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль).

03.02.2010 року на вул. Гмирі в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої Застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження, чим завдано шкоду майну страхувальника.

04.02.2010 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку, а останній на підставі калькуляції №1017609 від 20.02.2010 року, що складена ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський», а також акту внутрішньої експертизи від 18.02.2010 року, згідно страхового акту №11001/06/17248/S від 01.03.2010 року визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 6692,92 грн. та сплатив вказану суму на користь ТОВ «Автомобільний центр Голосіївський» платіжним дорученням №0010176 від 05.03.2010 року за ремонт Застрахованого автомобіля.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Зазначена ДТП сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Дарницького районного суду міста Києва від 03.03.2010 року в адміністративній справі №3-1473/10.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mitsubishi, д.р.н. НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП була застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/809266.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25.11.2008 року (справа № 11/406-07).

Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) повинен відшкодувати нанесену його страхувальником оцінену шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.

Позивачем надано до матеріалів справи докази звернення до відповідача з вимогою в порядку регресу № 116-ПР від 30.05.2012 року про відшкодування виплаченої страхової суми. 6692,92 грн.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Як визначено в постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2013 року у справі № 5011-30/17685-2012, відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо неможливості визначення розміру відшкодування через відсутність оцінки у порядку, визначеному Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Однак, суд касаційної інстанції, підтримавши відповідні висновки суду апеляційної інстанції, зазначив про те, що спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України «Про страхування», згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Разом з тим, із преамбули Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Таким чином останній регулює інші, відмінні від правовідносин, що виникли у даній справі, правовідносини і обов'язок проведення оцінки встановлюється для відповідача у правовідносинах з виконання ним взятого за умовами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів обов'язку відшкодувати шкоду.

Також, суд касаційної інстанції звернув увагу, що Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо проведення оцінки, з урахуванням наведених приписів Закону України «Про страхування», не покладає на страховика за договором добровільного страхування обов'язок здійснювати таку оцінку.

Згідно ж положень ч.2 статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч.2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки, на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

При цьому, суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не встановили межі відповідальності відповідача - не дослідили договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів у цій частині.

Зокрема, відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, а страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 25.11.2008 року зі справи Господарського суду Київської області №11/406-07.

З приписів статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України «Про страхування» вбачається, що до позивача як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить лише те право вимоги, яке особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки особа, що одержала страхове відшкодування, мала право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, із зменшенням її на суму франшизи, під час нового розгляду справи необхідно визначити розмір відшкодування в порядку регресу, яке має виплатити відповідач за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з врахуванням умови про франшизу.

Таким чином, на виконання вказівок суду касаційної інтанції, під час нового розгляду справи по суті судом встановлено, що Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/809266 передбачено ліміт відповідальності за шкоду майну в розмірі 25000 грн. та франшиза в сумі 510 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів проведення оцінки спірної майнової шкоди.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Таким чином, як свідчать матеріали справи та наголошено судом касаційної інстанції, відшкодуванню відповідачем в порядку регресу підлягає виплачена позивачем сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування в межах лімітів відповідальності за вирахуванням франшизи, що складає 6182,92 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код 20344871) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПРОВІДНА» (01032, м. Київ, б-р Шевченка, 37/122, код 23510137) 6182,92 грн. (шість тисяч сто вісімдесят дві гривні дев'яносто дві копійки) відшкодування в порядку регресу та 1486,85 грн. (одну тисячу чотириста вісімдесят шість гривень вісімдесят п'ять копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Повне рішення складено 30.07.2013

Суддя О.А. Грєхова