Постанова № 32702779, 25.07.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 липня 2013 р. (15:49) Справа №801/6928/13-а м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Габовій Н.Г, за участю

представника позивача - Горохової А.К.,

представника відповідача - Петришак М.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУОКАР» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУОКАР» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0006042201 від 25.06.2013 р. щодо встановлення порушення п. 181.1 ст. 181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку в чим ТОВ «ДУОКАР» збільшено суму грошового зобов'язання та призначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 76 231,5 грн. з граничним строком сплаті 10 днів. Таким чином, сума грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення складає 381 157 грн. 50 копійок.

Адміністративний позов мотивований тим, що всупереч тому, що ТОВ «ДУОКАР» подавало реєстраційні заяви платника податку на додану вартість, йому було відмовлено в реєстрації з підстав відсутності підтверджуючих документів.

При цьому позивач зазначив, що за результатами декларування доходів на прибуток за 2012 рік установлено декларування доходів від операційної діяльності (доходи від реалізації товарів, робіт, послуг), що враховуються при встановленні об'єкту оподаткування, в розмірі 1 824 631 грн.

Позивач вказує, що ДПІ в м. Сімферополі надіслала лист, у якому повідомила, що згідно п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України товариство повинно бути зареєстровано платником ПДВ, оскільки згідно даних декларацій по податку на прибуток за 9 місяців 2012 року доходи підприємства, що враховуються при встановленні об'єкту оподаткування, складають 1 463 600 грн.

Позивач зазначає, що на даний лист ДПІ в м. Сімферополі він у своїй відповіді повідомив, що раніше заяву про реєстрацію платника ПДВ подавав, але йому було відмовлено в реєстрації з підстав відсутності підтверджуючих документів, що, на думку позивача, не є законною підставою для відмови в реєстрації.

Позивач також вказує, що відповідальність за ненарахування чи несплату ПДВ особою, що підлягає обов'язковій реєстрації, виникає тільки за умови неподання реєстраційної заяви до органів ДПІ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.07.2013 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що в зв'язку з ненаданням ТОВ «ДУОКАР» до ДПІ у м. Сімферополі підтверджуючих документів, що свідчать про здійснення особою постачання товарів/послуг, ДПІ не представлялося можливим встановити достовірність здійснення такої діяльності. Аналогічні порушення, вказав представник відповідача, встановлені й у повторних реєстраційних заявах, що подавались Позивачем до ДПІ у м. Сімферополі, що, на думку відповідача, свідчить про небажання Позивача усунути недоліки та підтвердити достовірність здійснення вказаної діяльності.

Представник відповідача зазначив, що жодна відмова у проведенні реєстрації платника ПДВ не була оскаржена позивачем до вищестоящого органу чи суду, а отже відповідач прийшов до висновку, що позивач погодився з порушеннями, встановленими ДПІ у м. Сімферополі.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі в АР Крим Державної податкової служби з ТОВ «ДУОКАР» під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку, визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДУОКАР» 29.03.2012 року зареєстроване виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим як юридична особа, про що свідчить довідка АА №526607 з ЄДРПОУ від 05.04.2012 року, виписка з ЄДРПОУ від 19.06.2012 року.

Таким чином, ТОВ «ДУОКАР» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що згідно довідки про взяття на облік платника податків №386/18-337 від 30.03.2012 року ТОВ «ДУОКАР» з 30.03.2012 узятий на облік в органах держаної податкової служби за №132239 та на дату видачі довідки перебуває на обліку в ДПІ у м. Сімферополі.

Перевіряючи обгрунтованість позовних вимог, судом встановлено наступне.

31.10.2012 року ТОВ «ДУОКАР» було подано реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, у якій у якості підстави для реєстрації платником ПДВ та критерію, за яким платник відповідає вимогам розділу V Податкового кодексу України, був вказаний п. 181.1 ст. 181 ПКУ, відповідно до якого загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), крім особи, яка є платником єдиного податку, та становить 1 463 597,00 грн., що підтверджується бухгалтерською довідкою. До заяви було докладено копію витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «ДУОКАР», копію паспорту та ІІН директора, копію договору оренди №09/01 від 16.01.2011 року, бухгалтерську довідку, супровідний лист.

06.11.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС надіслала до ТОВ «ДУОКАР» лист №24482/10/18-3, у якому значиться, що відповідно до п. 183.7 ст. 183 Податкового кодексу України заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС повідомила, що оскільки заява про реєстрацію платником ПДВ була надіслана поштою, то враховуючи ст.ст. 180, 182, 183 Податкового кодексу України, ДПІ відмовило позивачу в реєстрації його платником ПДВ.

Судом встановлено, що позивач погодився, що реєстраційна заява від 31.10.2012 року була подана з порушенням порядку, що встановлений ст. 183 ПКУ, відмову ДПІ у м. Сімферополі від 06.11.2012 року ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржило.

У той же час позивач продовжив здійснення господарської діяльності без належної реєстрації його платником податку на додану вартість.

23.01.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС надіслало ТОВ «ДУОКАР» лист №1635/10/15-2, у якому зазначено, що відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

В листі також зазначено, що згідно даним декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2012 року доходи підприємства, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, становлять 1 463 600 грн.

Також у листі зазначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість і у випадках та в порядку, передбачених статтями 180-183 розділу V, не надала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Крім того в листі зазначено, що, якщо особа у 10-денний строк не надасть пояснення, згідно ст.78 Податкового кодексу України буде проведена позапланова виїзна перевірка.

30.01.2013 року ТОВ «ДУОКАР» надало голові ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС відповідь вих. 01/01 на лист вих. №1635/10/15-2 від 23.01.2013 року, у якій повідомляє, що ним була подана заява про реєстрацію платника ПДВ від 31.10.2012 року, проте йому було відмовлено в реєстрації з причини відсутності підтверджуючих документів. ТОВ «ДУОКАР» повідомляє, що ним були надані послуги на суму 1 813 107,61 грн. (без урахування ПДВ), грошові кошти за надані послуги на розрахунковий рахунок не надійшли.

19.02.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було видано службову записку №409/15-2, у якій зазначене про необхідність проведення позапланової документальної перевірки відповідно до п. 78.1 ст. 78 ПКУ на підставі того, що після відмови ДПІ у м. Сімферополі в реєстрації ТОВ як платника ПДВ, реєстраційну заяву воно більше не подавало і станом на 19.02.2013 року ТОВ «ДУОКАР» не є платником ПДВ.

15.03.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС надіслала до ТОВ «ДУОКАР» лист №2262/10/23-1, у якому повідомлено, що директору ТОВ «ДУОКАР» необхідно з'явитись до ДПІ у м. Сімферополі для проведення позапланової документальної перевірки з наданням необхідних документів для перевірки.

29.03.2013 року ТОВ «ДУОКАР» була надана відповідь, у якій вказано, що запит ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 15.03.2013 року не відповідає нормам Податкового кодексу України, а саме ст.ст. 73, 78. На підставі цього ТОВ «ДУОКАР» у відповіді зазначає, що воно звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

15.05.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було видано Наказ №1789 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДУОКАР», з питань нарахування, сплати ПДВ згідно п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України за період з 30.03.2012 року по 31.12.2012 року з 23.05.2013 року тривалістю 5 робочих днів.

15.05.2013 року від ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС Керівнику ТОВ «ДУОКАР» було видане повідомлення, яким повідомлено, що з 23.05.2013 року тривалістю 5 робочих днів буде проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ДУОКАР» з питань нарахування, сплати ПДВ згідно п.п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України за період з 30.03.2012 року по 31.12.2012 року на підставі ст. 20 розд. І, п.п. 78.1 ст. 78, ст. 79 гл. 8 розд. ІІ Податкового кодексу України та Наказу №1789 від 15.05.2013 року.

10.06.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС було складно Акт №3535/22.1/38173805 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ДУОКАР» з питань нарахування, сплати ПДВ згідно п.п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України за період з 30.03.2012 року по 31.12.2012 року.

Згідно з Актом перевірка проводилась з 23.05.2013 року по 06.06.2013 року. Станом на дату підписання акту перевірки ТОВ «ДУАКАР» не було платником ПДВ.

Актом перевірки встановлено, що за період з 30.03.2012 року до 31.12.2012 року ТОВ "Дуакар" задекларовано доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування у сумі 1824631 гривень, у т.ч. у періодах:

- півріччя 2012 року - 307656 грн.,

- 9 місяців 2012 року - 1463597 грн.,

- за 2012 року - 1824631 грн.

При цьому первинні документи, які свідчать про фактичну господарську діяльність підприємства та отримання доходу від реалізації до перевірки не надані.

Відповідно до висновку Акту перевіркою встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, яке виявилося у тому, що позивач здійснював діяльність без реєстрації платником ПДВ, в результаті чого не нараховано та не сплачено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 304 926 грн., у т.ч. у періодах:

- 2 кв. 2012 року - 1531 грн. ((307656 - 300000) х 20%)

- 3 кв. 2012 року - 171 188 грн.

- 4 кв.2012 року - 132207 грн.

При цьому судом встановлено, що відповідач з загальної суми отриманого доходу у розмірі 1824631 гривень відрахував 300000 гривень, які не підлягають оподаткуванню, та розрахував суму податку в розмірі 304926 гривень з розрахунку 1524631 гривень ((1824631 - 300000) х 20%).

Згідно з п.п.54.3.2 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.1. ст.123 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. зі змінами та доповненнями у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно розрахунку фінансових санкцій до акту комплексної документальної перевірки ТОВ «ДУОКАР», позивачу нарахований штраф у розмірі 25% від суми нарахованого податкового зобов'язання, в розмірі 76 231,50 грн.

25.06.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС Товариству з обмеженою відповідальністю «ДУОКАР» було видане Податкове повідомлення-рішення №0006042201, у якому вказано, що згідно з підпунктом 54.3.9 пункту 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та на підставі Акта перевірки №3535/22.1/38173805 від 10.06.2013 року встановлено порушення п. 181.1 ст. 181, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв'язку в чим ТОВ «ДУОКАР» збільшено суму грошового зобов'язання та призначено штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 381 157 грн. 50 копійок.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ДУОКАР» не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи, чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що порядок реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість та заміни свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; засвідчення копій свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

Статтею 19-1 Податкового кодексу України закріплені функції, які виконують органи державної податкової служби, у тому числі податкові органи реєструють та ведуть облік платників податків, облік об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків (п. 19-1.1.6);

З вищенаведених норм випливає, що обов'язок реєстрації осіб плтниками податку на додану вартість покладений на податкові органи, у тому числі на ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС.

Згідно п. 1,2 .п. 180.1 статті 180 ПКУ Для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

Статтею 181 ПКУ встановлено, що У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, судом встановлено, що платником податку на додану вартість визнається або особа, яка зареєстрована як платник податку, або особа, яка має бути зареєстрована таким платником у випадку, коли загальна сума від здійснення операцій протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

Порядок реєстрації платників податку визначений статтею 183 ПКУ, згідно якої будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи. У заяві зазначаються підстави для реєстрації особи як платника податку.

Орган державної податкової служби відмовляє в реєстрації особи як платника податку, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 цього Кодексу, або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

У разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше наступного робочого дня після бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві, або протягом 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, якщо бажаний (запланований) день реєстрації у заяві не зазначено чи такий день настає раніше дати, що припадає на останній день строку, встановленого для реєстрації платника податку органом державної податкової служби. Якщо бажаний (запланований) день реєстрації, зазначений у заяві особи, настає після завершення 5 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви, орган державної податкової служби зобов'язаний видати заявнику або відправити поштою (з повідомленням про вручення) свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку не пізніше бажаного (запланованого) дня реєстрації платника податку, зазначеного у його заяві.

Таким чином, особа може бути зареєстрована як платник податку на додану вартість у випадку, якщо нею подану заяву в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно п.183.10. ст.. 183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що не несе відповідальність за ненарахування або несплату податку виключно та особа, яка подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву у випадках та в порядку, що передбачені ПКУ.

В усіх інших випадках, у тому числі, якщо особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, але нею не дотриманий порядок надання реєстраційної заяви, в наслідок чого така особа не зареєстрована платником податку на додану вартість, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що у позивача виник обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість в другому кварталі 2012 року, оскільки в цьому періоді в нього виникло перевищення обсягу поставок на 300000 гривень.

При цьому судом встановлено, що за 2012 рік загальна сума такого перевищення склала 1524631 гривень (1824631 - 300000).

Судом встановлено, що позивач лише 31.10.2012 року вперше звернувся з реєстраційною заявою до податкового органу.

При цьому заява від 31.10.2012 року була надіслана поштою, що суперечить податковому законодавству, про що ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС зазначила у своєму листі до ТОВ "ДУОКАР" від 06.11.2012 року №24482/10/18-3.

Отже, позивачем була подана заява з порушенням порядку та строків, встановлених ст.. 181,183 ПКУ, у звязку з чим відповідачем 06.11.2012 року правомірно було відмовлено позивачу в реєстрації платником податку на додану вартість.

Треба також зазначити, що відмова у проведенні реєстрації ТОВ "ДУОКАР" як платника ПДВ від 06.11.2012 року не була оскаржена Позивачем до вищестоящого органу або суду, а отже Позивач погодився з порушеннями, встановленими ДПІ у м. Сімферополі при подачі реєстраційної заяви 31.10.2012 року.

Більш того, судом встановлено, що в 2012 році позивач більше не звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником ПДВ, отже в 2012 році позивач здійснював господарські операції без реєстрації платником податку на додану вартість та без подачі у встановленому законодавством порядку відповідної реєстраційної заяви.

Таким чином, до позивача мають бути застосовані норми п.183.10. ст.. 183 ПКУ, які визначають відповідальність особи за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що лише в 2013 році (03.04.2013, 18.05.2013, 14.06.2013, 17.06.2013, 12.07.2013) позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про реєстрацію його платником податку на додану вартість.

Але вказані заяви були подані за межами періоду перевірки, за наслідками якої прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а тому такі заяви не мають відношення до розгляду справи та суд не надає їм оцінку та не враховує при вирішенні питання законності та обґрунтованості повідомлення-рішення № 0006042201 від 25.06.2013 року.

Порядок визначення об'єкта оподаткування встановлений статтею 185 ПКУ, згідно якої об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п.187.1.ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Суд зазначає, що оскільки позивач не зареєстрований платником податку на додану вартість, він не має право на формування податкового кредиту, що також зазначено в п. 183.10 ст. 183 ПКУ.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вірно визначений розмір податкового зобов'язання за період з 30.03.2012 року до 31.12.2012 року в сумі 304926 гривень.

Крім того, відповідачем правомірно визначені та розраховані штрафні санкції в сумі 76231,50 гривень.

Отже, податкове повідомлення рішення № 0006042201 від 25.06.2013 року є законним та обгрунтованим.

Таким чином, виходячи зі встановлених судом обставин та зазначених норм законодавства, суд вважає позовні вимоги ТОВ «ДУОКАР» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судом відмовлено в задоволені позову, сплачені судові витрати позивачу не повертаються.

У судовому засіданні, що відбулося 25.07.2013 року, проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 30.07.2013 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.