Ухвала суду № 32701811, 17.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 р.Справа № 818/1978/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бартош Н.С.

Суддів: Чалого І.С. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 818/1978/13-а

за позовом Приватного малого виробничого підприємства "Юніта"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкрвого повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне мале виробниче підприємство "Юніта", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №00000071550/1916 від 11 січня 2013 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.13 р. по справі № 818/1978/13-а позов задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 818/1978/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у м. Сумах в період з 17 вересня 2012 року по 19 вересня 2012 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПМВП «Юніта» з питання правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень та травень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом №2845/15-520/14001196 від 19.09.2012 року. За результатами перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення № 00001021550/53849 від 25.10.2012 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 42501 грн. та застосовано штрафну санкцію 21250,50 грн.

Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено до Державної податкової служби в Сумській області та Рішенням №174/10/10-105-371/395/ск Державної податкової служби в Сумській області від 11 січня 2013 року, скарга позивача була частково задоволена, податкове повідомлення-рішення №00001021550/53849 від 25.10.2012 року було скасовано в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2012 року в розмірі 17189,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8594,00 грн.

За результатами перевірки оформленої актом №2845/15-520/14001196 від 19.09.2012 року та за результатами рішення №174/10/10-105-371/395/ск Державної податкової служби в Сумській області від 11.01.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сумах 11 січня 2013 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №00000071550/1916, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 25312 грн. та застосовано штрафні санкції 12656 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України: датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до підпункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм Податкового кодексу України вбачається, що відсутність чи наявність товарно-транспортної накладної, оплатне або безоплатне доставлення товару від продавця до покупця не є умовою за настання якої у покупця виникає право на включення суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідно до положень Податкового кодексу України за умови фактичності виконання угоди.

Матеріали справи свідчать про те, що 20 березня 2012 року позивач (покупець) уклав договір поставки №62 з ТОВ «Фірма Солодкий світ» (постачальник) відповідно до якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця міні токарний станок SM-300E, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість згідно рахунку чи накладної. Доставка товару в пункт призначення може здійснюватись як покупцем так і постачальником (а.с.53).

На виконання вказаного договору, як зазначає позивач, йому ТОВ «Фірма Солодкий світ» було доставлено міні токарний станок SM-300, що підтверджується накладною №РН-0000000000060 від 28 березня 2012 року, який був оплачений позивачем платіжним дорученням №111 від 28 березня 2012 року в сумі 7600 грн. в т.ч. ПДВ - 1266,67 грн. За вказаний товар та на вказану суму була виписана посадкова накладна №18 від 28 березня 2012 року.

Поставка товару здійснювалась не позивачем, а тому у нього відсутній обов'язок щодо складання та зберігання товарно-транспортної накладної, оскільки він отримав товар безпосередньо на своєму об'єкті.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних по поставках від інших контрагентів, то 21 вересня 2012 року позивач подав відповідачу заперечення на акт перевірки та додатково надав лист №21/09 від 21 вересня 2012 року разом з яким надав відповідачу товарно-транспортні накладні по вищезазначеним угодам.

Відповідач, приймаючи рішення про результати розгляду первинної скарги щодо наданих товарно-транспортних накладних, зазначив, що вони оформлені без заповнення всіх обов'язкових реквізитів, у зв'язку з чим зробив висновок про не підтвердження позивачем первинними документами господарських операції.

З наявних у справі документів вбачається, що 3 січня 2012 року позивач (покупець) уклав договір поставки №205012 з ТОВ «Технопласт» (постачальник) відповідно до якого, постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця концентрат крейди та концентрати барвників, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором. Відповідно до п.4.5 вказаного договору, доставка товару здійснюється силами покупця (а.с.60-62).

На виконання вказаного договору позивач придбав «концентрат ПС білий 007-4» в кількості 400 кг. на суму 11203,20 грн. в т.ч. ПДВ 1867,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №28-03/3 від 28 березня 2012 року, податковою накладною №105 від 28 березня 2012 року та платіжним дорученням №112 від 29 березня 2012 року. Також позивач надав товарно-транспортну накладну від 28 березня 2012 року відповідно до якої, директор позивача ОСОБА_1 особисто, на автомобілі Тойота д.н. НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, здійснив доставку вищевказаного товару з м. Києва до м. Суми.

01 серпня 2011 року позивач (покупець) уклав договір поставки №б/н з ПФ «ХарьковАгрозапчасть» (постачальник) відповідно до якого, постачальник зобов'язався поставити пакувальну продукцію, а саме: гофроящик, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах визначених договором.

На виконання вказаного договору, позивач придбав гофроящики на загальну суму 13269,60 грн. в т.ч. ПДВ 2211,6 грн., що підтверджується видатковою накладною №110 від 28 березня 2012 року, податковими накладними від 16 березня 2012 року №140 та від 28 березня 2012 року №170, платіжними дорученнями №89 від 16 березня 2012 року та №113 від 29 березня 2012 року. Також позивач надав товарно-транспортну накладну від 28 березня 2012 року відповідно до якої, перевізник ФОП ОСОБА_2 на автомобілі ИСУЗУ д.н. НОМЕР_2 перевіз вищезазначений товар з м. Харків до м. Суми. Окрім того, позивач надав договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03 січня 2012 року, укладений між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (перевізник), до якого додано акт надання послуг №25 від 28 березня 2012 року.

28 березня 2012 року позивач (покупець) уклав договір поставки №290303 з ТОВ «Хімпласт» (постачальник) відповідно до якого, постачальник зобов'язався передати у власність покупця хімічну продукцію.

На виконання вказаного договору, позивач придбав «Поліпропілен Талден Н26» в кількості 3 тони на загальну суму 55800 грн. в т.ч. ПДВ - 9300 грн., що підтверджується видатковою накладною №246/03 від 29 березня 2012 року, податковою накладною від 29 березня 2012 року №246 та платіжним дорученням №115 від 29 березня 2012 року. Також позивач надав товарно-транспортну накладну від 29 березня 2012 року відповідно до якої, перевізник ПП ОСОБА_3 на автомобілі Мерседес д.н. НОМЕР_3 перевіз вищезазначений товар з м. Київ до м. Суми.

Окрім того, позивач надав договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01 січня 2011 року, укладений між позивачем (замовник) та ПП ОСОБА_3 (перевізник), до якого додано акт здачі-прийняття виконаних робіт від 28 березня 2012 року.

07 грудня 2011 року позивач (покупець) уклав договір поставки з ПВ-КП «Механік» (постачальник) відповідно до якого, постачальник зобов'язався виготовити й передати у власність покупця пресформу на деталь «Ніж столовий», номер пресформи ФЛ-177 у кількості 1 шт., а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах визначених договором, прийняти та оплатити товар. Відвантаження та поставка продукції здійснюється за рахунок покупця.

На виконання вказаного договору, позивач придбав пресформу ФЛ-177 загальною вартістю 64000 грн. в т.ч. ПДВ - 10666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №23/03/12/4 від 23 березня 2012 року, податковими накладними від 23 березня 2012 року №61 та від 28 березня 2012 року №83, а також платіжними дорученнями №103 від 23 березня 2012 року та №109 від 28 березня 2012 року. Також позивач надав товарно-транспортну накладну від 23 березня 2012 року відповідно до якої, директор позивача ОСОБА_1 особисто, на автомобілі Тойота д.н. НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, здійснив доставку вищевказаного товару з м. Кам'янець-Подільський до м. Суми.

Суд аплеяційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлення фактичності виконання вище перелічених угод, а доводи відповідача щодо не заповнення в товарно-транспортних накладних всіх обов'язкових реквізитів не вказує на безтоварність угод, оскільки відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним з принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Судовим розглядом встановлено, що вище перелічені контрагенти позивача, відповідно до пояснень представника відповідача, задекларували свої податкові зобов'язання щодо спірних угод в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 379,68 грн. згідно платіжного доручення №88 від 13.03.2013р. (а.с.8), а тому з Державного бюджету України необхідно стягнути 379,68 грн. судових витрат.

Також суд першої інстанції вказав на те, що клопотання позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн., підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 84 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрім іншого, витрати на правову допомогу.

Статтею 94 згаданого Кодексу встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту зазначених норм вбачається, що обов'язковою умовою для присудження судових витрат, в тому числі і витрат на правову допомогу, є фактичне здійснення цих витрат та їх належне документальне підтвердження.

В даному випадку, в якості підтвердження здійснення витрат на правову допомогу позивачем були надані: договір про надання юридичних послуг, квитанція про оплату юридичних послуг в розмірі 3000 грн., акт прийому-передачі виконаних робіт та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №224.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", факти здійснення господарських операцій фіксуються первинними документами (документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення), які складаються під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, документальним підтвердженням здійснення витрат на правову допомогу є наявність належним чином складених первинних документів, які відображають суть господарської операції по наданню юридичних послуг та підтверджують її фактичне здійснення.

Надані представником позивача документи не можуть вважатись належним чином складеними первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції по наданню юридичних послуг, оскільки акт прийому-передачі виконаних робіт не містить обов'язкових реквізитів первинного документа, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, він не містить змісту та обсягу господарської операції.

Також, відсутні належні докази підготовки представником позивача позову до суду, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, адміністративний позов підписано особисто директором ПМВП "Юніта", з наданого позивачем акту виконаних робіт неможливо зробити достовірний висновок щодо розрахунків по формуванню часу та ціни на надані послуги, акт містить загальні вказівки про надані послуги.

Разом із тим, слід зазначити, що частиною 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" від 19.12.1992, № 2887-XII передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи, зокрема журналів судових засідань, вбачається, що особа, яка надавала правову допомогу позивачу у 2013 році на участь в судових засіданнях, витратила 1 год. 10 хв. робочого часу, при цьому розмір мінімальної заробітної плати у 2013 році становить 1147 грн., а тому підлягає відшкодуванню 535,34 грн. витрат.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що з державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача загальну суму 915,02 грн. витрат на правову допомогу за фактично відпрацьований робочий час за участь в судових засіданнях.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 818/1978/13-а прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.04.2013р. по справі № 818/1978/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бартош Н.С.Судді Чалий І.С. Старостін В.В.